Постанова
Іменем України
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 334/2028/20
провадження № 61-323св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Ільющенков Сергій Олександрович, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року у складі судді Гнатюка О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., Товариства з обмеженою відповідальності "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтовано тим, що 15 лютого 2019 року Державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 45553497 від 15 лютого 2019 року 15:39:59, квартири АДРЕСА_1, яка належить дружині позивача на підставі договору купівлі - продажу квартири від 19 червня 2008 року № 4445, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 липня 2008 року. Державним реєстратором Ільющенковим С. О., в порушення пункту 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", статті 19 Конституції України, неправомірно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кредитні ініціативи", де позивач, згідно з договором поруки від 19 червня 2008 року № 0703/0608/71-124-Р?1 є солідарним боржником, відмінним від іпотекодавця. Ні позивач, ні його дружина ОСОБА_3 не отримували вимоги від кредитора про усунення порушень. Позивач просив скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 30318193, про проведену державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 та визнати незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Кредитні ініціативи", індексний номер: 45553497 від 15 лютого 2019 року, що є належним способом захисту прав та інтересів позивача. Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння та зобов`язати його повернути законному власнику ОСОБА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дотримані ТОВ "Кредитні ініціативи", оскільки відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно в якості підстави для реєстрації права власності за новим кредитором зазначена, в тому числі, і вимога про усунення порушень основного зобов`язання, яка направлялася боржнику ОСОБА_3, проте остання відмовилася від отримання вказаної вимоги.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами було досягнуто домовленостей щодо передачі права власності на майно, що є предметом іпотеки за відповідним кредитним договором, тому будь-які посилання позивача у справі щодо неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки через дію мораторію є безпідставними, оскільки в цьому випадку не відбувалося примусового стягнення. Отже, позивачем не доведено, що реєстрація права власності за ТОВ "Кредитні ініціативи" відбулася на незаконних підставах.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено тільки іпотекодавцем у суді, однак позивач таким не є, а отже посилання заявника щодо неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки через дію мораторію є безпідставні.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 05 січня 2022 року через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, з урахуванням уточнень, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у частині, а саме: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 30318193 про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, квартири АДРЕСА_1 та визнати незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Кредитні ініціативи" від 15 лютого 2019 року індексний номер: 45553497.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження в супереч частини третьої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не надав належну оцінку клопотанню ОСОБА_1 та запереченню ОСОБА_3 про неможливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження;
- суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що позивач, який є чоловіком іпотекодавця та майновим поручителем, не є боржником відмінним від іпотекодавця;
- суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно вважали, що мораторій щодо валютних кредитів не може застосовуватися на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки;
- суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано вважали, що не повідомлення іпотекодавця та боржника відмінного від іпотекодавця про вимоги усунення порушень, є правомірними;
- суди першої та апеляційної інстанцій вибірково застосували статтю 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України);
- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/9842/19.
У червні 2022 року від ТОВ "Кредитні ініціативи" надійшовдо Верховного Судувідзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому товариство зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року 11 січня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Надано заявнику строк на усунення недоліків, зокрема надання доказів на підтвердження дати отримання копії постанови Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року та доплатити судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ленінського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 334/2028/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2022 року матеріали справи № 334/2028/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 червня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), укладено кредитний договір № 0703/0608/71-124, за умовами якого банк зобовʼязався надати позичальнику кредит в розмірі 77 300,00 доларів США.
19 червня 2008 року укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4, ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) щодо продажу квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з договором поруки від 19 червня 2008 року № 0703/0608/71-124-Р-1 ОСОБА_1 - позивач у цій справі виступив поручителем перед банком за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику ОСОБА_3 у вигляді кредиту за кредитними договором № 0703/0608/71-124.
За умовами вказаного договору поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов`язання.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 19 червня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № 0703/0608/71-124-Z-1, який забезпечує виконання всіх зобов`язань ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, що випливають із укладеного між ними кредитного договору. Предметом іпотеки за іпотечним договором є квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 12.3 договору іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпункті 12.3.1 та пункті 12.3.2 цього пункту Договору: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотеко- держателя шляхом використання процедури передбаченої в цьому підпункті пункту 12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Сторони з розумінням змісту статті 37 Закону України "Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту пункту 12.3 цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання.
27 квітня 2018 року за вих. № 1140 ТОВ "Кредитні ініціативи" на адресу ОСОБА_3 підготовлено письмову вимогу, в якій, посилаючись на наявність виниклої станом на день вимог простроченої заборгованості позичальника за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 0703/0608/71-124 в сумі 403 342,35 доларів США, вимагав усунути порушення зобов`язання та попередив, що у випадку невиконання цієї вимоги через тридцять днів з моменту її отримання, буде змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмету іпотеки у власність.
12 лютого 2019 року ТОВ "Кредитні ініціативи" в особі представника за довіреністю Волощука О. М. звернулося до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. від 15 лютого 2019 року, індексний номер: 45553497, право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "Кредитні ініціативи".
Згідно з матеріалами реєстраційної справи, наданої суду, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були подані документи: іпотечний договір № 0703/0608/71-124-Z-1, кредитний договір № 0703/0608/71-124, повідомлення ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, лист про відмову в отриманні ОСОБА_3 листа.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 березня 2019 року, укладеного між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ОСОБА_2 останній придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивач не довів, що реєстрація права власності за ТОВ "Кредитні ініціативи" відбулася на незаконних підставах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.
Згідно з статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.