Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 947/16884/21
провадження № 61-5347св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Компанія "Percula Shipping & Trading Inc." (Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк), ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Компанії "Percula Shipping & Trading Inc." (Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк) та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Компанії "Percula Shipping & Trading Inc." (Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк) (далі - Компанія), ОСОБА_2 про визнання права на отримання виплат, стягнення лікарняних, відшкодування шкоди, компенсації у зв`язку зі смертю.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
05 лютого 2018 року її батько ОСОБА_3 уклав трудовий контракт з судновласником - Компанією терміном на 6 місяців, відповідно до якого був найнятий на судно "Achilleas S" (Ахіллеас С) на посаду старшого механіка.
04 вересня 2018 року з причини захворювання та різкого погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 було доставлено до госпіталю "Аполло" у м. Хайдарабад в Індії, де в період з 04 вересня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 він перебував на лікуванні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Згідно з довідкою про смерть, наданою госпіталем м. Хайдарабад (Індія), куди ОСОБА_3 було доставлено з судна, причиною смерті став септичний шок з множинною органною недостатністю внаслідок інфекційного ендокардиту.
Відповідно до параграфа 5 статті 9 трудового контракту, в разі смерті моряка, що мала місце в період часу між датою відправлення моряка з місця проживання для прибуття на судно, і датою належної репатріації моряка (повернення додому) моряк має право на компенсацію у розмірі максимум 40 000,00 дол. США.
Згідно з параграфом 2 статті 9 трудового контракту у разі захворювання моряка чи одержання моряком травми під час найму, йому виплачується зарплата в повному обсязі доки його не буде репатрійовано згідно з положеннями про репатріацію (тобто переміщення моряка до місця проживання - в Україну).
Розмір заробітної плати ОСОБА_3 складав 8 700,00 дол. США на місяць.
Таким чином, за період лікування моряка в госпіталі "Аполло" в період з 04 вересня 2018 року (день госпіталізації) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті) з боку судновласника належить виплаті лікарняні у розмірі 9 570,00 дол. США, які дотепер не були виплачені судновласником (відповідачем).
Отже, компенсація у зв`язку зі смертю, лікарняні, які не були отримані моряком за життя, підлягають виплаті дочці загиблого моряка - ОСОБА_1, яка є єдиним членом родини, найближчою родичкою та єдиним спадкоємцем загиблого.
Після одержання повідомлення про смерть вона неодноразово зверталася як особисто, так і через свого представника адвоката Богданова В. В. до Компанії та її представників в Україні з метою одержання виплат, передбачених умовами контракту: компенсації у зв`язку зі смертю, заборгованості за лікарняним та інше. Однак всі її звернення щодо належних її виплат, залишилися проігнорованими з боку Компанії.
Байдужість, з якою вона зіткнулася після смерті батька з боку Компанії та її представників, ігнорування всіх звернень, відмова від надання необхідних документів, що мають відношення до смерті, приховання документів, відмова від виплати належних коштів, відмова від відшкодування понесених витрат, необхідність звернення до суду за захистом законних прав, заподіяли їй додаткові моральні страждання й переживання.
Таким чином, Компанія повинна нести також відповідальність за завдану їй моральну шкоду, пов`язану з бездіяльністю, ухиленням від виплат, необхідністю весь цей час (більше ніж 2 роки) добиватися належних її виплат, що заподіяли їй додатковий біль, страждання і переживання.
З урахуванням викладеного позивачка просила визнати її право на отримання виплат за період тимчасової непрацездатності, компенсації у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та стягнути з Компанії на її користь кошти за період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 у розмірі 9 570,00 дол. США, що становить 262 582,62 грн, компенсацію у зв`язку зі смертю особи у розмірі 40 000,00 дол. США, що становить 109 7524,00 грн, та 10 000,00 дол. США на відшкодування моральної шкоди, що становить 274 381,00 грн.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року провадження у цій справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що судом було досліджено сторони, предмет та підстави позову, заявлені ОСОБА_1 у позовній заяві, поданій 17 січня 2019 року, та в позовній заяві від 02 червня 2021 року, у зв`язку із чим встановлено, що обставини справи, предмет та підстави позову є тотожними.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року ухвалу Київського апеляційного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справах № 947/16884/21 та № 520/960/19 не є ідентичними сторони, підстави та предмет спору, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, у зв`язку із чим висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є помилковим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2022 року Компанія звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Вимоги зі стягнення 40 000,00 дол. США компенсації, лікарняних і відшкодування моральної шкоди у зв`язку з несплатою компенсації вже заявлялись позивачкою у 2019 році, були предметом судового розгляду судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій у справі № 520/960/19, в результаті чого позов був залишений без задоволення.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги у справі № 520/960/19 та у справі, яка переглядається, не є тотожними, оскільки відрізняються сторони спору, предмет і обставини спору, не відповідають дійсності. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам, які наводив заявник у відзиві на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції мав повноваження закрити провадження за позовними вимогами, заявленими до Компанії, з огляду на те, що такі вимоги вже заявлялись у справі № 520/960/19 та були вирішені по суті. За необхідності, суд апеляційної інстанції міг направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції тільки за вимогами саме до ОСОБА_2, яка раніше не брала участі у справі.
Позивачка у позовній заяві, зазначаючи ОСОБА_2 як співвідповідачку у справі, у прохальній частині позову не навела жодних вимог до неї, що свідчить про штучний характер залучення ОСОБА_2 до участі у справі з метою удавання зміни складу учасників справи. Це вказує на зловживання позивачкою своїми процесуальними правами.
Відсутність жодних позовних вимог до ОСОБА_2 свідчить про те, що усі позовні вимоги висунуті лише до Компанії та у цій справі є фактично тільки два учасника: позивачка та Компанія, а тому сторони у цій справі та у справі № 520/960/19 є однаковими.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про нетотожність предмета спору у вказаних справах, оскільки іншими є матеріально-правові вимоги, зокрема вимоги про стягнення лікарняних (допомоги), а також відшкодування моральної шкоди у зв`язку із ухиленням Компанії від виплат протягом більше двох років.
Отже, суд апеляційної інстанції мав підтримати обґрунтований висновок суду першої інстанції в частині тотожності цих вимог і не скасовувати ухвалу суду першої інстанції у цій частині.
У справі № 520/960/19 позивачка просила стягнути з Компанії заборгованість із заробітної плати у розмірі 36 000,00 дол. США з початку працевлаштування ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Тобто до складу позовних вимог зі стягнення заробітної плати у справі № 520/960/19 позивачка включала як заробітну плату з моменту працевлаштування ОСОБА_3 до моменту його госпіталізації (04 вересня 2018 року), так і лікарняні за період з 04 вересня 2018 року (день госпіталізації) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_3 ), які вона повторно просить стягнути з Компанії у цій справі.
Зі змісту позовних заяв у цій справі та у справі № 520/960/19 випливає, що в обох справах позивачка посилалася на положення параграфа 2 статті 9 трудового контракту, як на підставу для стягнення лікарняних (заробітної плати, яка включала у себе лікарняні).
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи Компанії, вказані у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що вимоги з відшкодування моральної шкоди як у цій справі, так і у справі № 520/960/19 обґрунтовувались тим, що позивачці була завдана моральна шкода у зв`язку з бездіяльністю Компанії з виплати компенсації у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції також дійшов помилкового висновку про відмінність підстав позову у цій справі від справи № 520/960/19, зазначивши у постанові, що позивачкою змінені підстави позову/норми права із посиланням на ліберійське законодавство (законодавство прапора судна).
Ототожнення підстав позову з нормами права є процесуальною помилкою, допущеною судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що підставами позову є обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а не норми права, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20 Верховний Суд зазначив, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
В обох справах позивачка обґрунтовувала свої вимоги про стягнення компенсації, лікарняних та моральної шкоди однаковими обставинами, пов`язаними з тим, що вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 і у зв`язку з цим має право на такі виплати, а тому підстави позову у цих справах є однаковими.
З урахуванням того, що у справі № 520/960/19 рішення суду набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції правильно закрив провадження в частині вимог позивачки до Компанії.
Судові рішення оскаржуються з підстав порушення норм процесуального права, а саме: пункту 11 частини третьої статті 2, пункту 5 частини п`ятої статті 12, частин другої, четвертої статті 44, пунктів 2, 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, призначеного на 26 квітня 2022 року, і вказане судове засідання було проведене без її участі.
Заяву про розгляд справи без її участі вона до суду апеляційної інстанції не подавала.
Також вона не уповноважувала своїх адвокатів, які захищали її інтереси в суді першої інстанції, на представлення її інтересів в суді апеляційної інстанції, що підтверджується наявними у матеріалах справи ордерами і за таких обставин судова повістка мала направлятись виключно на її адресу: АДРЕСА_1 .
У позовній заяві позивачка вказала неправильну адресу проживання відповідачки, однак в усіх процесуальних документах, поданих від її імені і наявних у матеріалах справи, міститься її дійсна адреса проживання.
Суд апеляційної інстанції не досліджував підстави, наведені судом першої інстанції у частині закриття провадження щодо позовних вимог ОСОБА_1 саме до неї. Зі змісту ухвали суду першої інстанції випливає, що провадження щодо неї було закрито у зв`язку з відсутністю у прохальній частині позовної заяви вимог до неї як відповідача у справі.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність предмета спору у цій частині та закрив провадження у справі.
Враховуючи те, що суди наділені повноваженнями закривати провадження у певній частині (щодо певних позовних вимог), то суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з тим, що заявлені ОСОБА_1 позови у цій справі та у справі № 520/960/19 є тотожними, не мав права скасовувати ухвалу суду першої інстанції в частині закриття позовних вимог щодо неї.
Судові рішення оскаржуються з підстав порушення норм процесуального права, а саме: частини першої статті 128, пункту 2 частини першої статті 255, частини першої статті 372 ЦПК України.
У вересні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Богданов В. В., у якому позивачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що її доводи не були розглянуті або прийняті до уваги судом першої інстанції при постановленні ухвали суду про закриття провадження у справі. Висновки суду в ухвалі побудовані виключно на припущеннях, без будь-якого підтвердження матеріалами справи. Ухвала суду першої інстанції постановлена з грубими порушеннями норм процесуального права, з порушенням принципу рівності сторін. Так, при розгляді справи судом першої інстанції останній допустив упереджене ставлення до позивачки. Жодна із заяв, клопотань чи заперечень не була задоволена або прийнята до уваги судом першої інстанції. Водночас всі заяви та клопотання відповідача були задоволені, а саме: витребування доказів, перенесення розгляду справи, незважаючи на наявність належного сповіщення сторін, відмова в задоволенні заяви позивачки про вступ третьої особи, закриття провадження у справі за заявою відповідача.
У цій справі та у справі № 520/960/19 сторони є різними, не співпадає предмет спору (матеріально-правові вимоги) та обставини/норми права, що обґрунтовують звернення до суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзиву на них, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року у справі № 520/960/19 позов ОСОБА_1 до Компанії про стягнення заробітної плати, відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Компанії на користь ОСОБА_1 компенсацію у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 у розмірі 40 000,00 дол. США, заборгованість із заробітної плати ОСОБА_3 у розмірі 36 000,00 дол. США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 21 травня 2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишено без змін.
Вирішуючи питання про залишення без задоволення позову ОСОБА_1, суди апеляційної та касаційної інстанцій виходили з того, що оскільки ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення компенсації обґрунтовані саме прийняттям нею спадщини після смерті батька, спір щодо компенсації у зв`язку зі смертю моряка виник не лише між нею і роботодавцем її померлого батька - Компанією, яка відмовляється виплатити компенсацію, а і з ОСОБА_2, як особою, що ідентифікує себе з вигодонабувачем (Next of kin) з індивідуальним трудовим договором від 05 лютого 2018 року і претендує на отримання компенсації у зв`язку зі смертю моряка.
Крім того, суд першої інстанції не вирішував питання про залучення ОСОБА_2 як відповідача у справі.