Постанова
Іменем України
28 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 213/3794/20
провадження № 61-9623св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі прокуратури Дніпропетровської області, Держана казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2021 року у складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави України в особі прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позовну заяву мотивовано тим, що вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року, який набрав законної сили, позивача визнано невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 141 КК України 1960 року, та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України (редакції 1960 року) у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Зазначає, що відповідно до протоколів обшуку, складених слідчим прокуратури Саксаганського району м. Кривого Рогу від 22 та 25 вересня 2000 року в межах кримінальної справи за місцем проживання позивача та
ОСОБА_2 (знайома позивача), а також в гаражі ОСОБА_2, вилучено та приєднано до кримінальної справи в якості речових доказів належні позивачу меблі, які він придбав в магазині " Мальва" у
ОСОБА_3 за 956 882 грн, що еквівалентно 33 693,05 доларів США. Ці меблі було втрачено на досудовому слідстві.
Посилаючись на те, що вартість меблів наразі становить 836 828 грн, позивач просив суд стягнути ці кошти з державного бюджету України у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2021 року, залишеним без змінпостановою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт належності меблів саме позивачу, отже
ОСОБА_1 не довів втрату органами слідства належного йому на праві власності майна, а тому останній не набув права на відшкодування його вартості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження належності йому вилучених під час обшуку
22 та 25 вересня 2000 року меблів, які були втрачені на стадії досудового слідства, а тому йому повинна бути відшкодована майнова шкода, яка дорівнює вартості належних йому меблів.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другої статті 141 КК України 1960 року, зокрема у тому, що він 12 вересня 2000 року приблизно з 09:00 до 10:00 год., діючи як приватна особа спільно з ОСОБА_2, яка не була обізнана з його злочинними намірами, прибув до магазину "Мальва" у м. Кривий Ріг, що належить на правах оренди приватному підприємцю ОСОБА_4, де з метою відкритого викрадення чужого майна, незаконно, без відома і дозволу власників, у присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернувся до невстановлених слідством осіб з якими домовився раніше, з проханням допомогти йому загрузити меблі у вантажний автомобіль та трактор наступні меблі: диван у кількості 2 шт., комод, тумби в кількості 2 шт., шафа в кількості 2 шт., ящик під мийку, ліжко, крісла в кількості 4 шт., ящик для кухні, дзеркало для комода, комплект кухні, диван-трійка, диван-двійка, крісло, комод, ліжко. тумби 2 шт., шафа 2 шт., тим самим відкрито викрав меблі на загальну суму 37065 грн., після чого вивіз їх за місцем свого проживання, чим заподіяв потерпілому значну шкоду.
Відповідно протоколів обшуку від 22 та 25 вересня 2000 року, складених слідчим прокуратури Саксаганського району м. Кривого Рогу в межах кримінальної справи за місцем проживання позивача та ОСОБА_2 проведені обшуки, в ході яких вилучено та приєднано до кримінальної справи в якості речових доказів меблі, зокрема, комплект кухні (7 предметів), диван тримісний, диван двомісний, диван-"книжка", 2 тумби з комплекту відпочивальні, комод, комплект для двоспального ліжка, дзеркало для комода, 3 крісла та інші комплектуючі предмети.
Постановою слідчого прокуратури Саксаганського району м. Кривого Рогу від 25 вересня 2000 року зазначені меблі передані на зберігання власнику - громадянину ОСОБА_6 (а. с. 41, т. 1).
Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року та ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 141 КК України 1960 року, та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю в його діях вказаного складу злочину.
Вироком встановлено, що органами досудового слідства не встановлено та належними доказами не підтверджено кількість викраденого, його вартість, належність майна певній особі. Суд констатував, що він позбавлений можливості виконати вимоги статті 313 КПК України 1960 року у зв`язку з тим, що меблі, які визнані речовими доказами у справі, вилучені в ході обшуку - втрачені, їх місцезнаходження невідоме. Суд зазначив, що оглянути меблі та встановити розмір спричиненої шкоди неможливо.
Постановою прокуратури Дніпропетровської області про визнання розміру шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, від 27 травня 2020 року визначений розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 15 600 грн (витрати на правову допомогу). Зазначено, що вартість майна, що було предметом кримінального провадження, стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 згідно боргової розписки, тому відсутні підстави відшкодування його вартості за рахунок держави, а вартість майна, яке не було предметом спірних правовідносин, немає можливості встановити, оскільки ОСОБА_1 не надано жодних документів, за якими можливо було б ідентифікувати вказані речі як такі, що є власністю позивача, встановити їх родові та якісні характеристики.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частиною дугою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Пунктом 1-1 статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Згідно з пунктами 2 та 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягають відшкодуванню (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; та моральна шкода.