Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 127/34145/21
провадження № 61-10347св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2022 року у складі судді Шаміної Ю. А., та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В.,Берегового О. Ю., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що з 10 червня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року розірвано.
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на сьогодніпроживає з позивачкою.
Батько дитини (відповідач) проживає окремо, оскільки 29 вересня 2015 року він залишив сім`ю.
До 08 червня 2016 року відповідач приходив до дитини один раз на декілька тижнів. Остання зустріч з дитиною була в травні 2018 року.
З моменту припинення сумісного проживання сторін однією сім`єю відповідач здоров`ям дитини, її потребами, здібностями не цікавився. Весь цей час відповідач не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні. Добровільної допомоги на утримання сина відповідач не надавав.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року (справа №127/19162/16-ц) з відповідача стягнено аліменти в розмірі 900,00 грн щомісяця починаючи з 08 вересня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року змінено спосіб стягнення аліментів, який було встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року, з твердої грошової суми на частину від доходу.
Станом на 31 листопада 2021 року є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 5 159,00 грн.
Відповідач згідно з поясненнями, викладеними у постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2021 року, вживає психотропні речовини. Крім того, позивачка постійно отримує від відповідача погрози щодо фізичної розправи, у зв`язку з чим вимушена звертатися до правоохоронних органів.
Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2022 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, виходив з того, що позбавлення його батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена. Позивачка не довела умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, що згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2022 року виправлено описку в повному тексті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2022 року, а саме замість зазначеної у вступній частині рішення дати ухвалення рішення "19 липня 2022 року" вказано дату "07 липня 2022 року".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди неповно з`ясували обставини справи, що мають значення, не взяли до уваги пояснень позивачки, не надали оцінки доказам у справі.
Відповідач ОСОБА_2 не цікавиться дитиною, не бере участі у її вихованні, не сплачує аліментів, у результаті чого виникла заборгованість в розмірі 27 347,11 грн.
Сам факт ігнорування ОСОБА_2 зустрічей з дитиною свідчить про небажання збереження зв`язку з їх спільним сином. Зокрема, незаінтересованість батька щодо фізичного та духовного розвитку дитини, її навчання підтверджують надані довідки та письмові пояснення.
Під час розгляду справи відповідач не надав жодного доказу або своїх заперечень стосовно недоцільності позбавлення його батьківських прав та відсутності його вини у невиконанні своїх обов`язків з догляду та виховання дитини.
Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків.
Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21, від 18 лютого 2019 року у справі № 729/1265/16, провадження № 61-32038св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 713/63/17, провадження № 61-27680св18, від 16 січня 2019 року у справі № 199/5032/16, провадження № 61-33806св18.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справупризначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року (справа №127/19159/16-ц) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 повернула прізвище " ОСОБА_1". Рішення набрало законної сили 04 листопада 2016 року.
04 квітня 2017 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області (справа №127/19162/16-ц) з ОСОБА_2 стягнено аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 900,00 грн щомісяця починаючи з 08 вересня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 26 червня 2017 року згідно з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року (справа №127/17004/21) змінено спосіб стягнення аліментів, який було встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/19162/16-ц від 04 квітня 2017 року, з твердої грошової суми на частину від доходу. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року залишено без змін.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2017 року (справа №127/8172/17) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 у розмірі 1 207,03 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67235921, відкритому на підставі виконавчого листа № 127/17004/21, виданого 21 жовтня 2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частки доходу, за період із жовтня 2021 року до листопада (включно) 2021 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 31 листопада 2021 року становить 5 159,50 грн.
Згідно з довідкою МКП "УК "Житло-Гарант" від 25 червня 2021 року № 1693 ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується довідками від 19 березня 2018 року № 11861, від 14 липня 2017 року № 19121, виданими департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 20 серпня 2020 року, виданого згідно з рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20 серпня 2020 року № 1683 "Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці", ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками по 1/5 частці квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою КЗ "ДНЗ № 35 Вінницької міської ради" від 08 листопада 2021 року № 20 ОСОБА_4 відвідує заклад санаторного типу для дітей з малими та згасаючими формами туберкульозу з 2017 року, є вихованцем групи № 10. Дитина проживає разом з мамою і вітчимом ОСОБА_8 . Вихованням дитини займається мама і вітчим. Вони відвідують батьківські збори, беруть активну участь у житті дитини. Батько не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з вихователями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах. Він жодного разу не буву дошкільному закладі.
Відповідно до довідки КЗ "Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної" від 25 листопада 2022 року № 197 ОСОБА_4 відвідує гурток "Дошколярик" на госпрозрахунковій основі.
Згідно з довідкою ТОВ "-ВізарД-" від 09 листопада 2021 року № 01/11 ОСОБА_4 відвідував заняття у логопеда у структурному підрозділі Школи іноземних мов "WizarD" у центрі "Смайл" з червня до грудня 2020 року. Оплату за навчання здійснювала мати ОСОБА_1 .
Із травня до вересня 2021 року ОСОБА_4 відвідував секцію кікбоксингу ФЕВ "Взаємодія", що підтверджується довідкою ФЕВ "Взаємодія" від 10 листопада 2021 року.
Згідно з характеристикою ФЕВ "Взаємодія" від 10 листопада 2021 року за час тренувань у секції кікбоксингу ФЕВ ОСОБА_4 виявив себе як вихований, цілеспрямований та доброзичливий хлопець. Тренування відвідував регулярно. На заняттях завжди були присутні мати або вітчим хлопчика.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2022 року (справа №127/34145/21) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 9 469,11 грн.
На підставі вказаного рішення суду 28 червня 2022 року видано виконавчий лист № 127/5177/22, який перебуває на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (ВП № 69308427).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67235921, відкритому на підставі виконавчого листа № 127/17004/21, виданого 21 жовтня 2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частки доходу, за період з 01 лютого 2022 року до 31 червня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 30 червня 2021 року становить 17 878,00 грн.
У межах виконавчого провадження №67235921 щодоборжника ОСОБА_2 винесено ряд постанов, зокрема: постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 06 липня 2022 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 06 липня 2022 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 06 липня 2022 року, постанову про розшук майна боржника від 06 липня 2022 року.
ОСОБА_2 на роботі характеризується позитивно, був неодноразово відряджений в зону проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. У БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Дисциплінарних стягнень не мав, що підтверджується службовою характеристикою командира БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області Гурняк Р. від 07 лютого 2022 року.
Згідно з висновком органу опіки і піклування Вінницької міської ради від 21 березня 2022 року № 01/00/011/14149 позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав батька щодо дитини ОСОБА_4 вважається недоцільним.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Верховний Суд виходить з того, що, вирішуючи спір, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.