Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 619/2766/19
провадження № 61-3979св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 липня 2020 року у складі судді Остропілець Є. Р. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про скасування рішення Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації на земельну ділянку.
Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 12травня 1992 року № 394 (далі - Рішення № 394) надано дозвіл на виділення земельної ділянки для індивідуального будівництва на АДРЕСА_1, у розмірі 0,10 га (далі - спірна земельна ділянка) для будівництва двоповерхового будинку на п`ять кімнат, житлова площа 68,07 кв. м, загальна площа 111,4 кв. м, а також господарських будівель: теплиці, площею 20 кв.м, сараю - 15 кв. м, літньої кухні - 9 кв. м, льоха - 10 кв.м, літнього душу - 3 кв. м.
Рішенням Малоданилівської селищної ради Дергачівського районну Харківської області від 16 травня 1995 року №204 (далі - Рішення № 204) позивачу було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки, виділеної під індивідуальну забудову, площею 0,14 га.
На підставі Рішення № 204 30липня 1996 року позивачу видано державний акт на право приватної власності на землю для будівництва і обслуговування житлового будинку, серія ХР-10-38 № 021817, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30 липня1996 року № 695.
У травні 1995 році на підставі проєкту житлового будинку та його проєктної вартості ОСОБА_1 за власні кошти придбав та завіз будівельні матеріали на спірну земельну ділянку, а саме будівельні блоки для фундамента, цеглу.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка не охоронялась будівельні блоки та частина цегли були викрадені невідомими особами.
У 1996 році за фактомкрадіжки бетонних блоків та цегли зі спірної земельної ділянки він звернувся із заявою до Дергачівського відділу міліції у Харківської області про порушення кримінальної справи. Пізніше він дізнався про рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 листопада 1999 року у справі № 2-1258/99 про позбавлення його права власності та права користування земельною ділянкою, площею 0,10 га.
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", у якій просив надати інформацію на кого зареєстрована земельна ділянка на АДРЕСА_1 .
22 січня 2007 року позивач отримав відповідь Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", що земельна ділянка на АДРЕСА_1 згідно з державним актом, серія ХР-10-38-021817, зареєстрованим 30 липня 1996 року № 695, зареєстрована за ОСОБА_3
24 липня 2017 року позивач звернувся до Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській областіз проханням надати належним чином завірену копію державного акта на земельну ділянку, яка належить йому на праві приватної власності на АДРЕСА_1.
28 квітня 2017 року ОСОБА_1 отримав належним чином завірену копію земельного акта (архівного примірника), серія ХР-10-38-021817, на право приватної власності наспірну земельну ділянку, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30 липня 1996 року № 695.
У 2017 році йому стало відомо, що рішенням Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 14березня 2000 року № 50 земельну ділянку на АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2 .
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Харківській області з апеляційною скаргою на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24листопада1999 року.
В ухвалі Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2019 року у справі № 2-1258/99, провадження № 2-в/619/1/19, про відмову у відновленні втраченого провадження, суд вказав, що державний акт від 30 липня1996 року № 695, серія ХР-10-38-021817, зареєстрований за ОСОБА_3, є дійсний і ніким не скасований.
Він не знав, що відповідач зареєстрував спірну земельну ділянку.
З огляду на вказане, на одну і ту ж земельну ділянку на АДРЕСА_1 видано два земельних державних акта, а саме: на ім`я ОСОБА_4 та на ім`я ОСОБА_2 .
Просив визнати незаконним рішення VIII сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 24листопада 2006 року в частині передання земельної ділянки площею 0.1404 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд на АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1404 га, кадастровий номер 6322055900:00:008:0869, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, серія ЯД № 667892, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Центру державного земельного кадастру № 870759300033, виданий 25січня 2008 року відділом у Дергачівському районі Головного управлінням земельних ресурсів у Харківській області; скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 6322055900:00:008:0869 земельної ділянки площею 0,1404 га у Державному земельному кадастрі України, яка розташована на території Малоданилівської ради Дергачівського району Харківської області; зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,1404 га на АДРЕСА_1, що була передана йому для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та передати її у розпорядження ОСОБА_4 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20 липня 2020 року у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів, що земельна ділянка відповідно до державного акта, серія ЯД № 054969, виданого на ім`я ОСОБА_2, та земельна ділянка відповідно до державного акта, серія ХР-10-38-021817, є однією і тією ж земельною ділянкою.
Земельна ділянка площею 0,1404 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, право на яку підтверджено державним актом від 25 січня 2008 року, серія ЯД № 667892, отримана відповідачем на законних підставах. Порушень законодавства при отриманні цього правовстановлюючого документа не встановлено.
Оскільки про рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 1999 року, яким позивача позбавлено права власності на земельну ділянку, йому стало відомо в 1999 році і саме тоді він довідався про порушення своїх прав, суд першої інстанції застосував позовну давність згідно зі статтею 75 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), відповідно до якої позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 липня 2020 року змінено в частині мотивів відмови у позові.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів, виходив з того, що суд безпідставно послався на пропуск позивачем позовної давності, оскільки одночасно дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. У межах позовної давності підлягає захисту тільки порушене право.
Щодо недоведеності позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка, яка на праві власності належить відповідачу, та земельна ділянка, яка була надана позивачу, є однією й тією ж земельною ділянкою.
Ані розмір, ані конфігурація, ані прізвища суміжних землекористувачів вказаних земельних ділянок не збігаються.
Позивач не надав доказів повного або часткового перетину належних йому та ОСОБА_2 земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги довідку відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 липня 2019 року № 717, згідно з якою спірна земельна ділянка і земельна ділянка ОСОБА_2 це одна і та ж земельна ділянка.
Суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 рокуу справі № 6-14цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15.
Суди не роз`яснили позивачу право на звернення до експертної установи для отримання висновку земельно-технічної експертизи. Йому не було надано професійну правничу допомогу, його предавник не забезпечив отримання висновку експерта, був заінтересованою особою на сторонаі відповідача.
Спір залишився невирішеним, його право незахищеним.
Суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі.
Строк позовної давності він не пропустив.
Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних рішень, позивач посилається на статті 5, 10, 12, 13, 77 - 81,263, 368, 376 ЦПК України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основположних свобод (далі - Конвенція), рішення ЄСПЛ.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі адвоката Смаля В. В. просить залишити оскаржувані рішення без змін, вказуючи, що арґументи касаційної скарги не спростовують висновки судів, зводяться до переоцінки доказів у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 12 травня 1992 року № 394 ОСОБА_1 надано дозвіл на отримання земельної ділянки у розмірі 0,10 га для індивідуального будівництва на АДРЕСА_1 (а. с. 26).
Рішенням № 204 позивачу надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки, виділеної під індивідуальну забудову в смт Мала Данилівка (а. с. 27).
На підставі Рішення № 204 позивачу видано державний акт на право приватної власності на землю, площа 0,14 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 на території Малоданилівської селищної ради, серія ХР-10-38 № 021817. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30 липня 1996 року № 695 на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 24).
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 листопада 1999 року у справі № 2-1258/99 ОСОБА_1 позбавлено права власності та права користування земельною ділянкою, площа 0,10 га, на АДРЕСА_1 (а. с. 29).
Згідно з довідкою Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 22 січня 2007 року за позивачем на праві власності зареєстрована земельна ділянка на АДРЕСА_1, згідно з державним актом від 30 липня 1996 року №695, серія ХР-10-38-021817 (а. с. 22).
У квітні 2017 року у відділі у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивач отримав належним чином завірену копію державного акта, серія ХР-10-38-021817, на земельну ділянку на АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності (а. с. 23, 24).