Постанова
Іменем України
28 грудня 2022 року
місто Київ
справа № 607/17164/21
провадження № 61-7694св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Тернопільська початкова школа № 1 Тернопільської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року, постановлене суддею Черніцькою І. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернулася до суду з позовом до Тернопільської початкової школи № 1 Тернопільської міської ради
(далі - Тернопільська початкова школа № 1, школа), третя особа - ОСОБА_2, у якому просила:
- скасувати накази Тернопільської початкової школи № 1 від 23 серпня 2021 року № 39-К "Про проходження періодичного психіатричного огляду ОСОБА_1", від 27 серпня 2021 року № 40-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", від 01 вересня 2021 року № 41-К "Про оголошення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1", від 01 вересня 2021 року № 42-К "Про продовження відсторонення ОСОБА_1", від 06 вересня 2021 року
№ 44-К "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя групи продовженого дня у Тернопільській початковій школі № 1 та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині вимог;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 серпня 2021 року до дня ухвалення рішення у справі та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині, але не більше ніж за один місяць;
- відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що працювала на посаді вихователя групи продовженого дня у Тернопільській початковій школі № 1 з 11 жовтня 1999 року та наказом відповідача від 06 вересня 2021 року № 44 її звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставою звільнення стало невиконання нею наказів Тернопільської початкової школи № 1 від 23 серпня 2021 року № 39-К, від 27 серпня 2021 року № 40-К, від 01 вересня 2021 року № 42-К, від 06 вересня 2021 року № 44-К щодо проходження обов`язкового періодичного медичного огляду.
ОСОБА_1 вважала дії відповідача з ухвалення оскаржуваних наказів незаконними, оскільки на період дії карантину на підставі пункту 24 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"
(далі - постанова № 1236) тимчасово дозволяється залучати до роботи без проходження попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення, визначених у Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559.
Позивач зазначала, що за одне і те ж саме порушення, а саме непроходження періодичного психіатричного огляду, до неї було двічі застосовано дисциплінарне стягнення, спочатку - оголошено догану, а потім - звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, проте в її діях немає систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами трудового розпорядку.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Тернопільська початкова школа № 1 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 05 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що працівники закладів освіти мають проходити обов`язковий попередній психіатричний огляд перед влаштуванням на роботу, а також обов`язковий періодичний один раз на п`ять років огляд. Проте, позивач не проходила психіатричний огляд один раз на п`ять років, й цей факт не заперечувала.
Директор Тернопільської початкової школи № 1, врахувавши те, що позивач працює з малолітніми дітьми та отримавши листа Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 08 липня 2021 року № 8867/01/24/6, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 з 2004 року звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра, правомірно зобов`язала позивача пройти періодичний психіатричний огляд у лікаря-психіатра та відсторонила її від роботи відповідно до вимог статті 46 КЗпП України.
Суд дійшов переконання, що ухилення працівника від проходження медичного огляду, якщо його проходження є обов`язковим, становить порушення трудової дисципліни і може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, навіть у виді звільнення з роботи. Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що оскаржувані накази прийняті з дотриманням вимог трудового законодавства, тому позивачку законно звільнено з роботи.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 09 серпня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19), у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17 (провадження № 61-227св18), від 14 березня 2019 року у справі № 751/1713/17 (провадження № 61-35802св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц
(провадження № 61-17179св18), від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц (провадження № 61-20068св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 759/9006/18 (провадження № 61-9035св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18), від 02 лютого 2022 року у справі № 705/539/21 (провадження № 61-18737св21), щодо застосування правил пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 1-464/2008 (провадження № 13-17зво21), згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- не сформульований висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 24 постанови № 1236 у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних наказів, у частині права працівника не виконувати вимогу роботодавця, яка не ґрунтується на законі;
- суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Тернопільська початкова школа № 1 у жовтні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 16 вересня 2021 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя групи продовженого дня Тернопільської початкової школи № 1 з жовтня 1999 року.
Тернопільське районне управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області листом від 08 липня 2021 року № 8867/01/24/6-21 повідомило директора Тернопільської початкової школи № 1 про те, що під час досудового розслідування стало відомо, що ОСОБА_1, яка працює вихователем групи продовженого дня зазначеної школи, відповідно до довідки поліклінічного відділення КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР від 22 червня 2021 року № 03-7/2354 з 2004 року звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклінічного відділення КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР.
Директор школи листом від 14 липня 2021 року № 103 звернулася до головного лікаря КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР з проханням надати висновок за участю лікаря-психіатра про придатність/непридатність ОСОБА_1 до виконання педагогічної діяльності.
У листі від 21 липня 2021 року № 03-7/2783 КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР зазначило, що надання висновку лікарської комісії про придатність ОСОБА_1 до виконання педагогічної діяльності потребує обов`язкової її присутності у лікаря-психіатра, однак спроби зв`язатися з ОСОБА_1 виявилися безрезультатними, у зв`язку з чим висловило прохання забезпечити її присутність на комісійному огляді.
Відповідно до наказу Тернопільської початкової школи № 1 від 23 серпня 2021 року № 39-К "Про проходження періодичного психіатричного огляду ОСОБА_1" позивача зобов`язано протягом трьох робочих днів з моменту ознайомлення із наказом пройти періодичний психіатричний огляд та надати висновок про відсутність протипоказань щодо виконання обов`язків вихователя. До моменту надання висновку позивачку було відсторонено від роботи. Згідно з актом від 23 серпня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася поставити власний підпис про ознайомлення з цим наказом.
Наказом Тернопільської початкової школи № 1 від 27 серпня 2021 року № 40-К на виконання листа Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 08 липня 2021 року № 8867/01/24/6-21, листа КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР від 21 липня 2021 року № 03-7/2783 та у зв`язку з ухиленням від обов`язкового періодичного психіатричного огляду ОСОБА_1 відсторонено від роботи до моменту надання довідки про проходження періодичного психіатричного огляду в КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР, зобов`язано пройти в термін до 01 вересня 2021 року періодичний психіатричний огляд в КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР та надати довідку. Згідно з актом від 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення з цим наказом.
Наказом Тернопільської початкової школи № 1 від 01 вересня 2021 року
№ 41-К вихователю групи продовженого дня ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (невиконання наказів директора школи від 23 серпня 2021 року № 39-К та від 27 серпня 2021 року № 40-К). ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом про оголошення їй дисциплінарного стягнення, що підтверджується актом від 01 вересня 2021 року.
У своїх поясненнях від 01 вересня 2021 року позивач зазначила, що не існують підстави для проходження нею обстеження і надання лікарського висновку у присутності лікаря-психіатра, оскільки у навчальному закладі немає обов`язкового проходження періодичного психіатричного огляду. Пояснила, що у неї є сертифікат від 2013 року, згідно з яким вона не перебуває на диспансерному обліку, та є висновок психолога про те, що вона психічно здорова.
Наказом Тернопільської початкової шкоди № 1 від 01 вересня 2021 року
№ 42-К продовжено термін відсторонення ОСОБА_1 вихователя групи продовженого дня від роботи до моменту надання довідки про проходження періодичного психіатричного огляду в КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР. Зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 06 вересня 2021 року пройти періодичний психіатричний огляд в КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" ТОР та надати довідку про його проходження. Повідомлено позивача, що у разі невиконання цього наказу її буде звільнено з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідно до акта від 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення з цим наказом.
01 вересня 2021 року директор Тернопільської початкової школи № 1 звернувся з поданням до голови профспілкового комітету Тернопільської початкової школи № 1 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку з систематичним невиконанням нею трудових обов`язків, зокрема ненаданням медичної довідки про проходження періодичного психіатричного огляду.
Позивача було запрошено на засідання профспілкового комітету на 02 та 06 вересня 2021 року, втім ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення із запрошеннями, що підтверджується актами від 01 та 06 вересня 2021 року.
Згідно з рішенням профкому, оформленим протоколом від 06 вересня 2021 року № 11, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 станом на 06 вересня 2021 року не надала довідку про проходження періодичного психіатричного огляду та відмовилася надати пояснення про причини ненадання такої довідки, що підтверджується доповідною запискою заступника директора з навчально-виховної роботи від 06 вересня 2021 року та актом від 06 вересня 2021 року.
Наказом Тернопільської початкової школи № 1 від 06 вересня 2021 року
№ 44-К ОСОБА_1 06 вересня 2021 року звільнено з посади вихователя групи продовженого дня за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
25 жовтня 2021 року позивач звернулася на Урядову "гарячу лінію" щодо можливих порушень трудового законодавства стосовно неї керівництвом Тернопільської початкової школи № 1. У зв`язку з цим Управління Держпраці у Тернопільській області провело позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у Тернопільській початковій школі № 1 та не встановило порушень трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1, про що повідомило її листом від 05 листопада
2021 року № 01-05/04/4833.
Також суди встановили, що у направленні на госпіталізацію у Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню від 27 серпня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 обстежувалася в 2004 році, діагноз: гострий маячний розлад.
Згідно з Консультативним висновком спеціаліста від 17 вересня 2021 року № 179 за результатами лабораторного дослідження ОСОБА_1 лікарем-психологом за тестом "Оцінка невротичних станів" порушень не виявлено, за тестом "Параноїдна шизофренія" результат негативний.
Право, застосоване судом
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, судам потрібно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло це бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.
Водночас систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій ранішеі на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.
Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, підставою для видання оспорюваних наказів був факт непроходження позивачем обов`язкового періодичного психіатричного огляду.
У статті 14 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що працівник зобов`язаний, зокрема, проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов`язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов`язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.