Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 372/1503/20
провадження № 61-13060св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Державне підприємство "СЕТАМ", приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 січня 2021 року у складі судді Зінченка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А. М., ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
На обґрунтування позову посилався на таке.
27 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк",та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № K3BLGK15005786, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 530 000,00 дол. США та 120 317,40 дол. США на строк до 27 квітня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,84 % на місяць (10,08 % річних), винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,36 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та сплатою щомісячного платежу в період сплати на погашення кредитної заборгованості у розмірі 7 100,11 дол. США.
27 квітня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. В., зареєстрований в реєстрі 27 квітня 2007 року № 2882, за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок, загальною площею 215,9 кв. м, земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року у справі № 372/3224/15-ц позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року № K3BLGK15005786, а саме заборгованість за: тілом кредиту у розмірі 304 181,17 дол. США, що становить 6 463 849,86 грн, за відсотками - 14 752,53 дол. США, що становить 313 491,26 грн, за комісією - 5 991,35 дол. США, що становить 127 316,18 грн, та пеню у розмірі 66 080,49 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору та додаткових договорів до нього, договору іпотеки та додаткового договору до нього, договору поруки відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1, про визнання припиненим договору поруки відмовлено.
22 лютого 2016 року Обухівським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 372/3224/15-ц.
06 травня 2020 року із Автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_1 дізнався, що постановою від 06 вересня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів А. М. відкрив виконавче провадження № 59990052, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем - ПАТ КБ "ПриватБанк".
У рамках примусового виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № 59990052 на електронних торгах, що відбулися 18 листопада 2019 року, предмет іпотеки було реалізовано.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 травня 2020 року № 208173579, право власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, зареєстровано за ОСОБА_2 .
Він (позивач) не отримував постанови приватного виконавця від 06 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, а тому не міг впливати на хід виконавчого провадження, на визначення ринкової вартості нерухомого майна для його подальшої реалізації.
Звіт про оцінку складений без виїзду експерта на об`єкт оцінювання, без участі іпотекодавця, а тому не може бути належним доказом визначення ринкової вартості нерухомого майна.
Інформаційне повідомлення про проведення електронних торгів, розміщене на сайті СЕТАМ, не містить інформації про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців та інших користувачів приміщення.
Організатором прилюдних торгів не було опубліковано оголошення про проведення електронних торгів в друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки.
Отже, позивача не було повідомлено про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
У 2016 році ПАТ КБ "ПриватБанк" пред`являв виконавчий лист № 372/3224/15-ц на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державний виконавець цього відділу 25 травня 2016 року відкрив виконавче провадження № 51201633, постановою від 05 вересня 2019 року виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою, постановою начальника відділу від 06 вересня 2019 року скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а постановою від 06 вересня 2019 року відновлено виконавче провадження, яке станом на день подання позову триває. Вказані обставини свідчать про проведення банком подвійної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, предмет іпотеки було реалізовано на електронних торгах в період дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII).
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними: електронні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна: житлового будинку, загальною площею 215,9 кв. м та земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, за адресою: АДРЕСА_1, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 18 листопада 2019 року № 445972, у виконавчому провадженні № 59990052; акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № 59990052, складений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А. М.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що електронні торги були проведені з дотриманням встановленого законом порядку, а тому немає підстав для визнання електронних торгів та їх результатів недійсними.
Позивач був обізнаний про відкриття виконавчого провадження № 59990052 починаючи з 03 вересня 2019 року, а тому міг через Автоматизовану систему виконавчого провадження слідкувати за ходом виконавчого провадження.
Позивач не є громадянином України, а тому положення Закону № 1304-VII на нього не поширюються.
Порушень, що могли вплинути на результати торгів під час проведення прилюдних торгів, в судом не встановлено.
Крім того, позивач звернувся з позовом про оскарження прилюдних торгів через 6 місяців після їх проведення, тобто після спливу позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 січня 2021 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 січня 2021 року посилання на сплив позовної давності, як правову підставу відмови у позові.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за недоведеністю, водночас визнав помилковим посилання суду на сплив позовної давності як ще одну підставу відмови у позові, що не вплинуло на правильність по суті вирішення спору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2021 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Касьяненко Д. Л., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що жодного документа від приватного виконавця та ДП "СЕТАМ" в ході виконавчого провадження № 59990052 він не отримував.
06 травня 2020 року з офіційного сайту ДП "СЕТАМ" він дізнався, що в рамках примусового виконання виконавчого листа № 372/3224/15-ц, виданого 22 лютого 2016 року Обухівським районним судом Київської області у виконавчому провадженні № 59990052, на електронних торгах, що відбулись 18 листопада 2019 року, було реалізовано нерухоме майно - предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 215,9 кв. м та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене нерухоме майно є єдиним його житлом, що підтверджується інформаційною довідкою від 07 липня 2019 року № 173002511.
Тобто, нерухоме майно підпадає під дію Закону № 1304-VII.
Таким чином, нерухоме майно було незаконно реалізовано на електронних торгах в період дії Закону № 1304-VII.
У виконавчому провадженні № 51201633 нерухоме майно виставлялось на примусову реалізацію на електронних торгах, проте було знято з реалізації у зв`язку з дією Закону № 1304-VII.
Закон № 1304-VII визначає лише три винятки його незастосування. Проте серед цих винятків не зазначено, що дія цього Закону не поширюється на іноземців, які перебувають на території України на законних підставах.
Незастосування до правовідносин між сторонами Закону № 1304-VII через те, що позивач не є громадянином України, є непрямою дискримінацією в розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".
Крім того, звертає увагу суду на те, що у статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Також в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, суд посилається на те, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року у справі № 372/3224/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А. М. в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Отже, ухвалою встановлено, що на позивача не поширюються вимоги Закону № 1304-VII. Проте ухвала Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року оскаржені ним в суді касаційної інстанції.
Крім того, його доводи про проведення банком подвійної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та наявності паралельного виконавчого провадження з примусового виконання одного і того ж виконавчого документа залишились неспростованими судом першої інстанції.
Звіт про оцінку майна складений без виїзду експерта на об`єкт оцінювання, без безпосереднього дослідження об`єкта оцінювання, без участі (повідомлення) іпотекодавця в будь-якому випадку не може бути належним доказом визначення ринкової вартості нерухомого майна.
Отже, за відсутності доказів ознайомлення позивача з результатами визначення ринкової вартості нерухомого майна - предмета іпотеки, за відсутності належних доказів визначення ринкової вартості нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності згідно з нормами чинного законодавства, приватний виконавець не мав жодних правових підстав для виставлення нерухомого майна на примусову реалізацію.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі
№ 6-370цс16, Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі
№ 355/1674/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 645/984/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 439/1223/18; відсутності висновку Верховного Суду про застосування Закону № 1304-VII до правовідносин з участю осіб, які не є громадянами України.
У жовтні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А. М., у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що боржник ОСОБА_1 не є громадянином України, а тому на нього не розповсюджується дія Закону № 1304-VII. Крім того, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1, видана громадянину Литви ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не є дійсною.
В матеріалах справи є підтвердження отримання боржником ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 вересня 2019 року № 59990052, направленої на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а саме: наявна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 03 жовтня 2019 року.
Отже, про відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_1 дізнався 03 жовтня 2019 року.
Постановою приватного виконавця від 06 вересня 2019 року відновлено виконавче провадження у зв`язку з тим, що постанову від 05 вересня 2019 року № 51201633 про повернення виконавчого документа стягувачу скасовано.
Отже, попереднє виконавче провадження було завершене, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Таким чином, правових підстав для відмови приватним виконавцем у відкритті зазначеного виконавчого провадження не було.
У листопаді 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від АТ КБ "ПриватБанк", у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування письмових пояснень посилається на те, що позивач ОСОБА_1 не є громадянином України, а тому на нього не розповсюджується дія Закону № 1304-VII.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(ІІ)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Касьяненко Д. Л., у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що 18 листопада 2019 року ДП "СЕТАМ" провело електронні торги з продажу житлового будинку загальною площею 215,9 кв. м, та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3223155400:05:034:005, за адресою: АДРЕСА_1, які були предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 27 квітня 2007 року.
ДП "СЕТАМ" опублікувало інформацію про реалізацію лота № 381741 в газеті "Майдан Брок" від 31 жовтня 2019 року № 44 (691) (т. 3, а. с. 38-39).
Листом від 23 жовтня 2019 року № 11335/17-18-19 сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про реалізацію лота № 381741, зокрема ОСОБА_1, що підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції ДП "СЕТАМ" за 2019 рік (т. 3, а. с. 36, 37).
Реалізація нерухомого майна з електронних торгів відбулась в межах виконавчого провадження № 59990052, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А. М. (т. 2, а. с. 6).
Згідно зі звітом про незалежну оцінку, ринкова вартість житлового будинку (без урахування вартості земельної ділянки) загальною площею 215,9 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 5 916 336,00 грн (т. 2, а. с. 65-84).
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 1 000 кв. м, кадастровий номер 3223155400:05:034:0055, що знаходиться у власності ОСОБА_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, становить 1 806 000,00 грн (т. 2, а. с. 112-118).
Переможцем торгів став ОСОБА_2, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів № 445972. Ціна продажу - 7 722 336,00 грн (т. 2, а. с. 158-159).
19 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А. М. складено акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № 59990052 (т. 2, а. с. 161).
03 січня 2020 року на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. видала свідоцтво та здійснила державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 40-41).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі
№ 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16 та від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів, тобто не довів порушення його прав і законних інтересів.