Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 152/484/21
провадження № 61-2959св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" Шаргородської міської ради Вінницької області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року у складі судді Кушнір Б. Б., додаткове рішення Чернівецького районного суду Вінницької області
від 03 листопада 20212 року у складі судді Кушнір Б. Б., та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" Шаргородської міської ради Вінницької області (далі - КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, головний лікар КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" Кормош В. І., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 липня 2016 року її прийнято на посаду юрисконсульта Комунальної організації "Шаргородський районний центр первинної медико - санітарної допомоги Шаргородської міської ради Вінницької області (далі - КО "Шаргородський районний центр первинної медико - санітарної допомоги"), тимчасово на час декретної відпустки ОСОБА_3 .
З 08 травня 2018 року до 28 лютого 2021 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Рішенням Шаргородської районної ради Вінницької області від 30 серпня
2018 року № 297 Комунальну організацію Шаргородський районний центр первинної медико - санітарної допомоги Шаргородської міської ради Вінницької області реорганізовано шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство "Шаргородський районний центр первинної медико - санітарної допомоги" Шаргородської міської ради Вінницької області (далі - КНП "Шаргородський районний центр первинної медико - санітарної допомоги").
Рішенням Шаргородської міської ради Вінницької області від 23 грудня
2020 року № 21 КНП "Шаргородський районний центр первинної медико - санітарної допомоги" з 04 січня 2021 року перейменовано на КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги".
26 січня 2021 року вона повідомила відповідача, що у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, вона має намір вийти на роботу з 01 березня 2021 року, але оскільки її дитина систематично хворіла, вона вирішила продовжити відпустку по догляду за дитиною до чотирьох років. 26 лютого 2021 року вона звернулася до сімейного лікаря ОСОБА_4 з приводу видачі довідки № 080-1/о про те, що дитина за станом здоровʼя потребує домашнього догляду, але отримала відмову з посиланням на усну вказівку головного лікаря КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" ОСОБА_2 не видавати їй таку довідку, а також на відсутність у формі 112/о "Історія розвитку дитини" записів про хвороби сина. Того ж дня їй стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вийшов на роботу основний працівник - ОСОБА_3, про що її повідомлено не було.
Умисні дії головного лікаря КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" Кормоша В. І. щодо заборони видавати їй довідку за формою № 080-1/о про те, що її дитина потребує домашнього догляду, позбавили її права продовжити відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьох років.
З огляду на наведене, 27 лютого 2021 року вона звернулася до відділу поліції № 2 Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із заявою щодо протиправних дій головного лікаря КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" ОСОБА_2 та сімейного лікаря ОСОБА_4, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
01 березня 2021 року вона вийшла на роботу, однак до роботи її не допустили. Разом з тим, згідно з наказом КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" від 26 січня 2021 року № 15-к, вона рахується на роботі з 01 березня 2021 року, у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до трьох років.
Того ж дня, на ім`я головного лікаря КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" ОСОБА_2 вона подала заяву про продовження відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьох років.
03 березня 2021 року вона отримала поштове відправлення від відповідача, датоване 22 лютого 2022 року, про те, що у зв`язку з виходом 23 лютого
2021 року на роботу основного працівника ОСОБА_3, КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" немає можливості її подальшого працевлаштування, а тому її буде звільнено
01 березня 2021 року у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
04 березня 2021 року вона отримала електронне повідомлення від КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги", в якому її повідомлено про наявність вакантної посади юрисконсульта у Комунальній установі "Центр фінансово - господарського обслуговування закладів освіти" Шаргородської міської ради та рекомендовано звернутися до Вінницького обласного центру зайнятості. Зазначену пропозицію вона не розглядала, оскільки мала намір отримати довідку необхідну для продовження відпустки по догляду за дитиною, а не працевлаштовуватися до іншої установи.
05 березня 2021 року вона отримала рекомендоване поштове відправлення від КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги"
від 05 лютого 2021 року № 44, з відміткою "повторно", яким її повідомлено, що у зв`язку з виходом на роботу ІНФОРМАЦІЯ_4 основного працівника ОСОБА_3, її не буде допущено до роботи. За період з 23 лютого
2021 року за нею зберігається середній заробіток до дати, наступної за датою закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення трьох років та триватиме до настання однієї з подій: працевлаштування в КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги"; звільнення за ініціативою роботодавця; закінчення тримісячного строку, а саме не пізніше 23 травня 2021 року.
17 березня 2021 року на її електронну адресу надійшло два листи:
від 15 березня 2021 року № 72 про те, що її повторно просять отримати трудову книжку; від 16 березня 2021 року № 71 про те, що її звільнено на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України та повторно запропоновано отримати трудову книжку.
З наказом про звільнення вона ознайомилась 19 березня 2021 року, в цейжедень отримала його копію та трудову книжку.
Згідно з табелем обліку використання робочого часу за березень 2021 року щодо неї зазначено: 01 березня 2021 року - неявка на роботу з нез`ясованих причин.
Посилаючись на те, що її звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, позивач просила: скасувати наказ головного лікаря КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" Кормоша В. І. від 01 березня 2021 року № 41-к "Про звільнення"; поновити її на посаді юрисконсульта КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" з 01 березня 2021 року; стягнути з КНП "Шаргородський центр первинної медико-санітарної допомоги" середній заробіток за час вимушеного прогулу до поновлення її на роботі, що на дату звернення з позовом до суду становить 11 666,55 грн; стягнути з КНП "Шаргородський центр первинної медико-санітарної допомоги" 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня
2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладений строковий трудовий договір на час декретної відпустки ОСОБА_3, тобто відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Термін строкового трудового договору з ОСОБА_1 закінчився 28 лютого
2021 року, про що відповідач її попередив 22 лютого 2021 року.
Суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що оскільки її не було звільнено після закінчення відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною (ІНФОРМАЦІЯ_4), і вона продовжувала перебувати у трудових відносинах з відповідачем, знаходячись у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то укладений з нею строковий трудовий договір став безстроковим. Свій висновок у цій частині, суд мотивував тим, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про відпустки", у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за бажанням працівника надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки, а отже, останнім днем дії трудового договору, укладеного з ОСОБА_1, був день закінчення її відпустки по догляду за дитиною - 28 лютого 2021 року.
Суд також урахував, що згідно з доповідною запискою, складеною 01 березня 2021 року інспектором з кадрів КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" ОСОБА_9, ОСОБА_5 відмовилася від отримання трудової книжки. Надалі, відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність отримати трудову книжку, яку вона отримала лише 19 березня 2021 року.
Узагальнюючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 01 березня 2021 року, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі.
Додатковим рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області
від 03 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 2 724,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору. В частині вирішення її заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, ухвалено додаткове рішення, яким понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, покладено на позивача.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача 2 724,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня
2021 року такі витрати покладено на позивача, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Щодо вимог заявника про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначив, що оскільки в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено, то такі витрати покладаються на неї.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року та додаткове рішення Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада
2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що укладений між сторонами трудовий договір є безстроковим, оскільки термін дії строкового трудового договору може визначатися не лише конкретним строком, а й настанням певної події, якою є повернення на роботу працівника з відпустки для догляду за дитиною, а тому КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" правомірно звільнило позивача із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що воно є законним та обґрунтованим.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У березні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року, додаткове рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду викладений у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 591/5815/18;
- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди не дослідили зібрані справі докази.
- пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання заявника про допит свідків.
Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки наявним у справі доказам, а саме: наказу про прийняття на роботу від 30 червня 2016 року № 151-к, табелю обліку робочого часу за лютий - березень 2021 року, листу Управління Держпраці у Вінницькій області від 05 квітня 2021 року № 02-Я200/32-49, доповідній записці від 01 березня 2021 року, складеній інспектором з кадрів КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги" ОСОБА_9
Суд апеляційної інстанції не врахував, що у судовому засіданні 26 січня
2022 року, відповідач визнав, що 01 березня 2022 року вона була присутня на роботі, що акт про її відмову від отримання трудової книжки не складався, вона не відмовлялася від ознайомлення з наказом про звільнення та відсутність підтвердження отримання нею повідомлення про звільнення.
Вона звертала увагу судів на те, що в наказі про прийняття її на роботу
від 30 червня 2016 року № 151-к, зазначено, що вона прийнята на посаду юрисконсульта з 01 липня 2016 року, тимчасово на час декретної відпустки ОСОБА_3 . Разом з тим, трудове законодавство України не містить такого поняття як декретна відпустка, а лише відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на період якої її ймовірно було прийнято на роботу. Натомість, наказ не містить строку на який її прийнято на роботу, її не ознайомлено з його змістом, що вказує на порушення відповідачем її прав ще під час прийняття її на роботу. Крім того, в порушення пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, запис № 10 у трудовій книжці не відповідає наказу про прийняття її на роботу, а тому суди безпідставно посилаються на нього як доказ прийняття її на роботу за строковим трудовим договором.
Суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 19 травня 2021 року у справі
№ 591/5815/18 про те, що строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення. Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.
Суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_3 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років з 12 жовтня 2015 року
до ІНФОРМАЦІЯ_2, а вона з 08 травня 2018 року до 28 лютого 2021 року. Накази про продовження строкового трудового контракту на період відпусток ОСОБА_6 по догляду за дитиною до чотирьох, п`яти, шести років не видавалися.
Зазначене, на переконання заявника, дає підстави для висновку, що відповідач мав звільнити її 25 серпня 2018 року (закінчення відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до трьох років) або з 22 лютого 2022 року (дострокове закінчення відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до шести років) з дотриманням вимог частини третьої статті 184 КЗпП України.
Відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. З огляду на наведене, вважала, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що укладений між сторонами трудовий договір є строковим.
Суд першої інстанції не урахував, що відповідач завчасно не повідомив її про вихід на роботу основного працівника, не взяв до уваги, що відповідач направив їй повідомлення простим поштовим відправленням 24 лютого
2021 року, який вона отримала лише 03 березня 2021 року, про що зроблено відповідний запис, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження того, що такий запис було зроблено Укрпошти, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про допит свідків, які могли підтвердити зазначені обставини.
Суди не дослідили та не надали належної оцінки табелю обліку робочого часу, згідно з яким, вона 01 березня 2021 року вона була відсутня на робочому місці за нез`ясованих причин, тоді як вона з`явилася до КНП "Шаргородський центр первинної медико - санітарної допомоги", однак не була допущена до роботи.
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано взяв до уваги акт перевірки Управління Держпраці у Вінницькій області, яким не встановлено порушення трудового законодавства під час її звільнення, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктів 1, 3 частини першої статті 411 ЦПК України, та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 06 грудня 2011 року.
Згідно з наказом КО "Шаргородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" від 12 жовтня 2015 року № 374-к ОСОБА_3 надано відпустку по догляду за дитиною до трьох років з 12 жовтня 2015 року
до 25 серпня 2018 року.
Відповідно до наказу КО "Шаргородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" від 30 червня 2016 року № 151-к ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта з 01 липня 2016 року на час декретної відпустки ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_7, батьками якого є
ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу КО "Шаргородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" від 25 квітня 2018 року № 155-к, юрисконсульту ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до трьох років