Постанова
Іменем України
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 755/13794/19
провадження № 61-18515св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Паламарчук Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовну заяву мотивував тим, що06 лютого 2019 року о 18 годині 30 хвилин на мосту Патона в місті Києві з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем марки "Mitsubishi", державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль марки "Porshe Panamera Turbo", номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням.
Зазначив, що внаслідок зіткнення автомобіль позивача отримав ряд механічних пошкоджень.
Постановою від 21 червня 2019 року Печерський районний суд м. Києва визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на підставі статті 38 КУпАП провадження у справі закрив через закінчення строку, протягом якого може бути накладене адміністративне стягнення. Відповідач свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.
Вважає, що протиправними діями відповідач заподіяв йому на 1 009 210,64 грн матеріальну шкоду, розмір якої підтверджується звітом про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 26 березня 2019 року № 1485.
Послався на те, що відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність в страховій компанії Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - ПАТ "НАСК "ОРАНТА", поліс від 01 червня 2018 року № АМ/7458330).
09 липня 2019 року ПАТ "НАСК "ОРАНТА" виплатило на рахунок позивача 99 000,00 грн страхового відшкодування.
Також зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача йому також заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна.
З моменту вчинення правопорушення сплинув тривалий період часу, проте відповідач не вжив заходів щодо повного відшкодування позивачу матеріальної і моральної шкоди, не сприяв усуненню негативних наслідків вчиненого ним правопорушення.
Ураховуючи характер та обсяг душевних і психічних втрат, їх тривалість, позивач просив стягнути з відповідача 100 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Також просив стягнути з відповідача 910 210,64 грн у відшкодування матеріальної шкоди та відшкодувати судові витрати у справі: 3 300,00 грн - за складання звіту № 1485 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди; 9 605,00 грн судового збору; 36 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 09 грудня 2019 року Дніпровський районний суд м. Києва залучив до участі у справі ПАТ "НАСК "ОРАНТА" як третю особу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 03 грудня 2020 року Дніпровський районний суд м. Києва позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 910 210,64 грн відшкодування матеріальної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
У решті позову відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8 740,55 грн судового збору.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9 100,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що страхове відшкодування 99 000,00 грн є недостатнім для покриття реальної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля, отже є підстави для відшкодування позивачу різниці між вартістю матеріального збитку, відповідно до звіту №1485 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, та сумою страхового відшкодування.
Зазначив, що відповідач не надав іншого звіту про оцінку вартості збитку, з клопотанням про призначення відповідної експертизи також не звертався. Наданий відповідачем консультативний висновок не є рецензією на звіт про оцінку, а тому не може підтверджувати можливість або неможливість використання звіту.
Посилання у консультаційному висновку на положення пункту 8.5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів місцевий суд вважав безпідставним, оскільки звіт про оцінку складений 26 березня 2019 року на дату оцінки 06 лютого 2019 року, тобто на дату вчинення ДТП, а за положеннями статті 22 ЦК України збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, при цьому такі збитки є реальними.
Зазначив, що при визначенні розміру страхового відшкодування страховик не вирахував втрату товарного вигляду, акт огляду та ремонтні калькуляції суду на дослідження не надав.
Урахував, що в судовому засіданні представник страховика пояснила, що при огляді автомобіля він не розбирається, у зв`язку з чим в протоколі зазначається, що транспортний засіб може мати приховані пошкодження.
Суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що згідно з розрахунку страхового відшкодування від 04 липня 2019 року розмір матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту та становить 319 738,09 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 06 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Паламарчук Н. В. задовольнив частково.
Рішення суду першої інстанції змінив та зменшив суму відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, з 910 210,64 грн до 737 029,75 грн, суму судового збору з 8 740,55 грн до 7 007,80 грн, суму витрат на професійну правничу допомогу з 9 100,00 грн до 7 296,00 грн.
Решту рішення місцевого суду залишив без змін.
Постанову мотивував тим, що висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини відповідача у заподіянні позивачу майнової шкоди, а також наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за заподіяну шкоду внаслідок пошкодження майна позивача є правильними.
Завдані матеріальні збитки, завдані позивачу з вини відповідача, необхідно визначати відповідно до фактично понесених витрат на ремонт автомобіля.
З огляду на встановлені судом розбіжності між фактично сплаченими коштами (738 930,32 грн), розміром коштів, який визначений в актах виконаних робіт (727 735,36 грн), а також сумою, яка визначена в рахунку від 05 березня 2019 року № 1044402 (720 212,67 грн), відсутністю обґрунтованих пояснень з цього приводу у позивача, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення суми відшкодування матеріальної шкоди, яка визначена судом першої інстанції, з 910 210,64 грн до суми 737 029,75 грн виходячи з такого розрахунку: 720 212,67 грн - 99 000,00 грн + 115 817,08 грн =737 029,75 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, адвокат Паламарчук Н. В. в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Паламарчук Н. В. в інтересах ОСОБА_2 зазначив неврахування висновку щодо застосування статті 22 ЦК України права у подібних правовідносинах, висловленого у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 18 червня 2020 року у справі № 758/7927/15-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 522/1597/15-ц; щодо застосування статті 1166 ЦК України без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, висловленого у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 201/4115/16-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 595/215/17-ц;
відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 8.5, 8.6.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092;
суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та встановив розмір матеріального збитку на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивував тим, що позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженнями автомобіля та ДТП, а також того, що ремонті роботи з відновлення автомобіля дійсно були необхідними для усунення пошкоджень внаслідок ДТП, що впливає на розмір вартості відновлювального ремонту і розмір матеріального збитку; суд апеляційної інстанції не дослідив докази надані відповідачем для встановлення вартості матеріальної шкоди; суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок вартості відновлювального ремонту на підставі недопустимих та недостовірних доказів; суд не врахував, що саме позивач зобов`язаний довести розмір матеріального збитку, у тому числі і розмір втрати товарної вартості.
У грудні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_3 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 06 лютого 2019 року о 18 годині 30 хвилин на мосту Патона в місті Києві з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем марки "Mitsubishi", державний номерний знак НОМЕР_1, сталася ДТП, в якій пошкоджено автомобіль марки "Porshe Panamera Turbo", номерний знак НОМЕР_2, належний ОСОБА_4 .
Постановою від 21 червня 2019 року Печерський районний суд м. Києва визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження закрив за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до звіту № 1485 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, складеному 26 березня 2019 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ "Porshe Panamera Turbo", номерний знак НОМЕР_2, складає 893 393,56 грн; втрата товарної вартості - 115 817,08 грн; вартість матеріального збитку - 1 009 210,64 грн.
Цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахував в ПАТ "НАСК "ОРАНТА", згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7458330, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн (т. 1, а. с. 40).
09 липня 2019 року ПАТ "НАСК "ОРАНТА" виплатила позивачу 99 000,00 грн страхового відшкодування в межах максимального ліміту відповідальності за вирахуванням суми франшизи (1 000,00 грн), що підтверджується копією платіжного доручення від 09 липня 2019 року № 35614 (т. 1, а. с. 146).
Апеляційний суд встановив, що відповідно до рахунку від 05 березня 2019 року № 1044402 при визначенні вартості відновлювального ремонту ТОВ "Віннер ПЦКА" застосувало знижку на запчастини та роботи.
Вартість робіт (разом з ПДВ, з урахуванням особистої знижки позивача на запчастини у розмірі 150 810,15 грн та на роботи у розмірі 6 907,73 грн) складає 720 212,67 грн (а. с. 185-186 т.2).
Відповідно до актів виконаних робіт від 02 травня 2019 року № 6044202 на суму 601 158,78 грн; від 02 травня 2019 року № 6044201 на суму 108 470,34 грн; від 02 травня 2019 року № 6044191 на суму 9 340,20 грн; від 23 травня 2019 року № 6044771 на суму 8 766,04 грн, ТОВ "Віннер ПЦКА" провело ремонтні роботи на загальну суму 727 735,36 грн (а. с. 157 -161 т.2).
Відповідно до виписки з особових рахунків позивача в Акціонерному товаристві "Альфа-Банк", позивач 14 березня 2019 року оплатив за ремонт згідно з рахунком від 05 березня 2019 року № 1044402 в сумі 540 000,00 грн (а. с. 89 т. 3); 02 травня 2019 року згідно з рахунком №1044779_1052019 - 29 301,20 грн (а. с. 90 т. 3); 02 травня 2019 року згідно з рахунком від 05 березня 2019 року № 1044402 - 169 629,12 грн (а. с. 90 т. 3), всього 738 930,32 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах);
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.