Постанова
Іменем України
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 757/11075/19
провадження № 61-18893св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний банк України,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Тарасової-Патрай Ксенії Андріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик"), про відшкодування майнової шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що він та ПАТ КБ "Хрещатик" 04 лютого 2016 року уклали договір банківського вкладу "Живи сонячно" № 60D-657335 в національній валюті 204 889,90 грн строком з 04 лютого до 04 серпня 2016 року.
Зазначив, що він та ПАТ`КБ "Хрещатик" 30 жовтня 2015 року уклали договір банківського вкладу "Осінній оксамит" № 60D-635405 45 на суму 341,72 дол. США, строком з 30 жовтня 2015 року до 29 квітня 2016 року, з щомісячною капіталізацією (приєднанням) процентів на суму вкладу.
Постановою від 05 квітня 2016 року № 234 Правління НБУ ввело в ПАТ "КБ "Хрещатик" тимчасову адміністрацію, а 02 червня 2016 року розпочало процедуру ліквідації банку.
Послався на те, що він отримав 200 000,00 грн від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, разом з тим, згідно з довідкою від 13 лютого 2019 року № 9-2/743 його вимоги акцептовані в сумі 1 147 979,66 грн.
Зауважив, що прийняття НБУ постанови від 05 квітня 2016 року № 234 порушило його право власності щодо користування залишком коштів на рахунках банку.
Постановою від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16 Окружний адміністративний суд м. Києва постанову НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" була визнав протиправною та скасував.
Це судове рішення набрало чинності.
Просив стягнути з НБУ 1 740 080,84 грн, зокрема: 1 147 979,66 грн - майнової шкоди, 99 732,69 грн як 3 % річних, 492 368,48 грн - інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 27 травня 2020 року Печерський районний суд міста Києва у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував недоведеністю того, що дії відповідача порушили право позивача, як кредитора ПАТ "КБ "Хрещатик", на отримання коштів за договорами банківського вкладу, не доведеністю причинного зв`язку між шкодою та неправомірними діями банку, враховуючи факт скасування Верховним Судом судових рішень адміністративних судів у справі, на яку позивач посилався, як на підставу заявлених вимог.
Зазначив, що чинне законодавство чітко визначило механізм відшкодування шкоди кредиторам та повернення коштів, отриманих під час виконання уповноваженою особою Фонду заходів.
Між позивачем та ПАТ "КБ "Хрещатик" виникли договірні відносини, тому стягнення суми вкладу позивачу повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважав, що доводи позивача викладені ним в позові та запереченнях на відзив про те, що ним заявлені вимоги про відшкодування шкоди, а не про стягнення суми вкладу спростовуються самими його вимогами до відповідача.
Послався на те, що позивач заявив вимоги про стягнення тієї ж самої суми (1 147 979,66 грн з відповідними штрафними санкціями), яка акцептована ПАТ "КБ "Хрещатик".
Виходив із не доведеності вини відповідача у доведенні ПАТ "КБ "Хрещатик" до неплатоспроможності, не доведеності завдання шкоди позивачу (розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні статті 1166 ЦК України), причинного зв`язку між шкодою та неправомірними діями відповідача.
Дійшов висновку, що НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 25 березня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що станом на час розгляду цієї справи, відсутні судові рішення, які доводять вину НБУ, яка може бути підставою для відшкодування шкоди в розумінні статті 1166 ЦК України.
Доводи позивача, викладені ним в позові та запереченнях на відзив про те, що він заявив вимоги саме про відшкодування шкоди, а не про стягнення суми вкладу спростовуються самими його вимогами до відповідача.
Зазначив, що не ґрунтуються на законі і вимоги про застосування частини другої статті 625 ЦК України про стягнення з НБУ суми вкладу як відшкодування майнової шкоди.
Послався на те, що на час розгляду справи та прийняття рішення суду, позивач, як кредитор ПАТ "КБ "Хрещатик" не позбавлений права на отримання належних йому коштів, оскільки ліквідація банку тривала, а виплата грошових коштів кредиторам здійснювалась згідно встановлених черг, відповідно до вимог Закону про систему гарантування.
Виходив з того, що порядок задоволення вимог кредиторів банку визначає стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до частини першої якої, вимоги до банку, незадоволенні за недостатністю його майна, вважаються погашеними.
Дійшов висновку про те, що НБУ не є стороною договору банківського вкладу, тому у нього відсутні зобов`язання перед Позивачем стосовно виконання його умов, а отже, відсутній і обов`язок повернути вклад.
Зазначив, що позивач, як сторона за договорами, внаслідок віднесення банку до категорії неплатоспроможних постановою НБУ від 03 червня 2016 року № 913 не втратив права на отримання сум банківських вкладів, повернення яких підлягає у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За наслідками прийняття НБУ рішення обсяг майнових прав позивача на кошти, що обліковувались на рахунках за договорами, не зменшився, а лише запроваджені інші процедури задоволення цих майнових прав.
Виходив з недоведеності наявності майнової шкоди внаслідок протиправних дій або бездіяльності Національного банку України та причинного зв`язку із заподіяною позивачу шкодою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Тарасова-Патрай К. А. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Тарасова-Патрай К. А. в інтересах ОСОБА_1 зазначила відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1173 ЦК України у подібних правовідносинах;
Послалася на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин на підставі судового рішення.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що позивач позбавлений можливості вивести свої грошові кошти зі своїх банківських рахунків в ПАТ "КБ "Хрещатик", які стали недоступними саме із-за введення тимчасової адміністрації та початку процедури з ліквідації банку, тобто із-за протиправних дій НБУ, незаконність яких встановлена судовими рішеннями.
Вважає, що саме із-за незаконних дій та прийнятих рішень НБУ позивач втратив доступ до своїх грошових коштів, тобто втратив своє майно.
Зазначила, що неспроможність вивести свої депозити зі своїх банківських рахунків, які стали недоступними внаслідок таких факторів, як відсутність коштів у відповідних банках, накладення закону на заморожування рахунків та невжиття національними органами влади заходів для того, щоб дозволити власникам депозитних коштів у ситуації заявників повернути свої заощадження, визнано порушенням статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду щодо ефективного способу захисту порушених прав вкладників у випадку завершення процедури ліквідації банку, яка була визнана незаконною.
Зазначила, що суди не врахували висновки Касаційного адміністративного суду щодо причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача (НБУ) та не отримання позивачем вкладу.
Дійшла висновку про те, що держава може бути притягнута до відповідальності за збитки, викликані такими рішеннями, якщо особа була свавільно та несправедливо позбавлена власності.
У січні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому НБУ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 30 жовтня 2015 року ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Хрещатик" уклали договір банківського вкладу "Осінній оксамит" №60D-635405 на суму 45 341,72 дол. США строком з 30 жовтня 2015 року до 29 квітня 2016 року, з щомісячною капіталізацією (приєднанням) процентів на суму вкладу (а. с. 9-10).
04 лютого 2016 року ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Хрещатик" уклали договір банківського вкладу "Живи сонячно" № 60D-657335 в національній валюті на суму 204 889,90 грн строком з 04 лютого до 04 серпня 2016 року (а. с. 8).
Постановою від 05 квітня 2016 року № 234 Правління НБУ ввело в ПАТ "КБ "Хрещатик" тимчасову адміністрацію, а згодом розпочало процедуру ліквідації.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини.
16 травня 2019 року Верховний Суд у справі № 826/6665/16 скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року. Справу передав на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва (а. с. 145-148).
Враховуючи, що постанова НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення ПАТ КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" не скасована, рішенням від 19 червня 2019 року за № 1548 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припинила тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "Хрещатик" з 20 червня 2019 року, а процедуру ліквідації у ПАТ "КБ "Хрещатик" вирішила здійснювати протягом двох років з 20 червня 2019 року до 19 червня 2021 року включно.
Рішенням від 19 червня 2019 року № 1548 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила (з-поміж іншого) призначити уповноваженою особою Фонду з делегуванням всіх повноважень ліквідатора ПАТ КБ "Хрещатик", визначених Законом, зокрема з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченко О. В. (а. с. 125).
Станом на час розгляду справу в суді першої та апеляційної інстанцій в ПАТ "КБ "Хрещатик" тривала процедура ліквідації.
Позивач отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану Законом суму - 200 000,00 грн.
За довідкою ПАТ "КБ "Хрещатик" від 13 лютого 2019 року № 9-2/743, на підставі заяви позивача від 22 червня 2016 року його визнано кредитором на акцептовану банком суму 1 147 979,66 грн (а. с. 11,12).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є:
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах);
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо відсутності висновку Верховного Суду
У цій справі касаційна скарга подана та касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених положенням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на пункт 4 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження.