Постанова
Іменем України
28 грудня 2022 року
місто Київ
справа № 315/236/21
провадження № 61-782св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Малинівська сільська рада Гуляйпільського району Запорізької області,
третя особа - приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна,
особа, яка звернулася із апеляційною скаргою, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Крилової О. В., Кухар С. В., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернулася до суду з позовом до Малинівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (далі - сільська рада), третя особа - приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Я. О. (далі - приватний нотаріус), про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина. До складу спадщини входять дві земельні ділянки, а саме: площею 6, 9900 га (кадастровий номер 2321885500:08:006:0023) та площею 6, 6539 га (кадастровий номер 2321885500:08:006:0022), що розташовані на території Полтавської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.
ОСОБА_1 зазначала, що 17 травня 2019 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, надавши усі наявні документи, проте цього ж дня приватний нотаріус ухвалив постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, обґрунтовану тим, що на час такого звернення пропущено шестимісячний строк для подання заяви та немає оригіналів державних актів на земельні ділянки.
Позивач звертала увагу на те, що рішенням від 19 липня 2019 року у справі № 315/618/19 Гуляйпільський районний суд Запорізької області встановив факт постійного проживання спадкодавця разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Сільська рада та приватний нотаріус не заперечували проти задоволення позову.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 06 квітня 2021 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області позов ОСОБА_1 задовольнив.
Суд визнав за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом право власності на земельну ділянку, площею 6, 6539 га, кадастровий номер 2321885500:08:006:0022, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Полтавської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІV-ЗП, № 012953, виданого Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області.
Визнав за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом право власності на земельну ділянку, площею 6, 9900 га, кадастровий номер 2321885500:08:006:0023, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Полтавської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ЯЛ, № 492984, виданого Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач має намір оформити право власності на зазначені земельні ділянки, які залишилися після смерті спадкодавця, але через брак оригіналів правовстановлюючих документів не може успадкувати майно. Врахувавши те, що немає інших спадкоємців та правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також те, що позивач фактично прийняла спадщину, суд першої інстанції зробив висновок про те, що є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
ОСОБА_2, як особа, прав та інтересів якої стосується рішення суду першої інстанції, звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Постановою від 30 листопада 2021 року Запорізький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2021 року скасував, ухвалив нове рішення про залишення без задоволення позову ОСОБА_1 .
Ця постанова обґрунтовувалася тим, що суд першої інстанції не з`ясував коло спадкоємців, оскільки спадкодавець заповів спірні земельні ділянки ОСОБА_2, який не залучений до участі у справі. Апеляційний суд роз`яснив позивачу, що вона має право пред`явити аналогічний позов до належного відповідача (відповідачів).
Додатковою постановою від 28 січня 2022 року Запорізький апеляційний суд частково задовольнив заяву ОСОБА_2, вирішив питання про розподіл судових витрат, в іншій частині вимог заяви відмовив.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 11 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, залишити в силі рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2021 року або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції не перевірив та не проаналізував у своєму рішенні, яких прав та інтересів ОСОБА_2 стосується рішення суду першої інстанції, та не врахував, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину, про що свідчить розгляд справи № 315/1034/21 щодо визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини;
- розглядаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі у суді першої інстанції, апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112, від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 31 березня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.
У зазначеній ухвалі Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є ухвалення рішення за відсутності учасника справи, який не повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, оскільки таку підставу касаційного оскарження заявник обґрунтовувала несповіщенням про розгляд справи її представників, натомість за змістом пункту 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд є несповіщення про час та місце розгляду справи саме учасників справи, якими є сторони та треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України), а представники сторони є лише учасниками судового процесу (§ 2 глави 4 розділу І ЦПК України). З огляду на те, що касаційна скарга обґрунтовувалася лише неповідомленням представників заявника, а не її самої про розгляд справи апеляційним судом, Верховний Суд дійшов переконання, що такі доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
Також Верховний Суд зробив висновок про те, що заявник належно не обґрунтувала таку підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, як те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Касаційна скарга не містить доводів про особу, рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої ухвалив апеляційний суд і яка не була залучена судом до участі у справі.
Отже, Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389, пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою від 28 липня 2022 року Верховний Суд направив до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-782ск22 у цивільній справі № 315/236/21 для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою від 05 вересня 2022 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області відновив втрачене судове провадження у справі № 315/236/21 у частині, що стосується судових рішень Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі № 315/236/21 (провадження № 2/315/156/21): ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12 лютого 2021 року, ухвали про відкриття провадження у справі від 24 лютого 2021 року, ухвали від 18 березня 2021 року, рішення (вступна та резолютивна частини) від 06 квітня 2021 року, рішення (повне) від 06 квітня 2021 року, ухвали про відкриття провадження у справі від 01 липня 2021 року, ухвали (вступна та резолютивна частини) від 27 серпня 2021 року, ухвали (повна) від 27 серпня 2021 року на 13 аркушах; процесуальних та прикріплених до автоматизованої програми документообігу суду КП "Д-3" документів щодо розгляду Запорізьким апеляційним судом цивільної справи № 315/236/21 на 144 аркушах та 2 дисках.
Верховний Суд дійшов переконання, що відновлених матеріалів справи достатньо для її розгляду судом касаційної інстанції.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, якому на праві власності належали дві земельні ділянки, площею 6, 9900 га, кадастровий номер 2321885500:08:006:0023, та площею 6, 6539 га, кадастровий номер 2321885500:08:006:0022, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Полтавської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, на підставі державних актів, серія ЯЛ, № 492984, та серія ІV-ЗП, № 012953, відповідно.
Постановою від 17 травня 2019 року приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки у зв`язку з тим, що позивачка звернулася за оформленням спадщини після спливу строку на прийняття спадщини, не надала документів, що підтверджують спільне постійне проживання разом із спадкодавцем та його право власності на земельні ділянки.
Рішенням від 19 липня 2019 року, яке набрало законної сили 20 серпня 2019 року, Гуляйпільський районний суд Запорізької області встановив факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У газеті "Голос Гуляйпілля" (випуск № 41) зроблено оголошення про те, що втрачені державний акт, серія IV-ЗП, № 012953, на право приватної власності на землю, виданий 30 вересня 2005 року на підставі розпорядження Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області від 04 квітня 2003 року № 132, та державний акт, серія ЯЛ, № 492984, на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на підставі розпорядження Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області від 27 квітня 2011 року № 130, на ім`я ОСОБА_3, вважаються недійсними.
Право, застосоване судом
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).
Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).