Постанова
Іменем України
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 577/141/20
провадження № 61-19340св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Сумській області, відповідач - ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Сумській області на постанову Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Кравченка В. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року керівник Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області, про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки у державну власність та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі протоколу № 10 земельних торгів (аукціону) від 15 серпня 2017 року з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності 15 серпня 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку, загальною площею 46,9643 га, розташовану на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, строком на 7 років зі сплатою орендної плати: за перший рік користування земельною ділянкою у розмірі річної орендної плати 360 123,41 грн, за наступні роки - у розмірі 111,637279% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка підлягає сплаті на рахунок Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Проте орендар ухиляється від виконання обов`язків за договором оренди землі та з серпня 2018 року не сплачує орендну плату.
За період з серпня по грудень 2018 року, з січня по грудень 2019 року заборгованість зі сплати орендної плати складає 495 286,23 грн, що свідчить про систематичність несплати орендної плати.
Статтею 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 істотно порушено умови договору оренди землі від 15 серпня 2017 року щодо сплати орендної плати, тому такий договір підлягає розірванню в судовому порядку.
ГУ Держгеокадастру у Сумській області має право звернутися до суду за захистом порушеного права.
Листом від 26 квітня 2019 року № 10-18-0.6-2852/2-19, наданим на запит прокуратури, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повідомило, що до переліку заходів державного нагляду (контролю) земельна ділянка, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 не включена. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Сумській області перевірка земельної ділянки загальною площею 46,9643 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 не проводилась, звернень щодо перевірки вказаної земельної ділянки не надходило. ГУ Держгеокадастру у Сумській області не заперечує стосовно подачі позову Конотопською місцевою прокуратурою Сумської області для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області.
За результатами розгляду листа Конотопської місцевої прокуратури Сумської області від 10 травня 2019 року № 71-3227вих-19 ГУ Держгеокадастру у Сумській області, листом від 17 травня 2019 року № 10-18-0.6-3291/2-19, зазначила, що воно не буде звертатися до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Листами від 21 серпня 2019 року № 10-18-0.6-5509/2-19, 21 грудня 2019 року № 10-18-0.6-8054/2-19 ГУ Держгеокадастру у Сумській області, повідомило прокуратуру, що управління не має правових підстав для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, оскільки за умовами договору оренди землі від 15 серпня 2017 року управління не має права подавати такий позов у випадку несплати орендарем орендної плати, яка перераховується до бюджету Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
На думку позивача, така позиція органу державної влади, уповноваженого захищати інтереси держави у сфері земельних відносин, не зважаючи на очевидний характер порушень, свідчить про бездіяльність цього органу. При цьому порушення вимог земельного законодавства продовжують існувати, а права держави підлягають захисту.
Таким чином наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області.
Ураховуючи викладене, керівник Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області просив задовольнити позов та: припинити договір оренди землі від 15 серпня 2017 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1, шляхом розірвання; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 46,9643 га, кадастровий номер 5922086000:02:002:0172, розташовану на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, до земель державної власності; стягнути з ОСОБА_1 на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 495 286,23 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 лютого 2021 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 15 серпня 2017 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 46,9643 га, кадастровий номер 5922086000:02:002:0172, розташовану на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 495 286,20 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області судові витрати у розмірі 14 370 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор довів на підставі належних та допустимих доказів порушення інтересів держави, зокрема, визначив орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту прав держави у земельних правовідносинах, вказав у чому полягає бездіяльність цього органу щодо захисту інтересів держави, а також що орган державної влади, всупереч покладених на нього повноважень щодо повернення у державну власність земельної ділянки, яка використовується з порушенням умов договору оренди землі, протягом розумного строку після звернення до нього прокурора, не вжив заходи для усунення порушень, вказаних у позовній заяві.
Позивач надав належні та допустимі докази систематичної несплати ОСОБА_1 орендної плати, у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання договору оренди землі, передбачені статтею 141 ЗК України, статтею 32 Закону України "Про оренду землі".
Оскільки до правовідносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), то при вирішенні питання про розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено розірвання договору на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Тобто такого порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, якими, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.
Оскільки систематична несплата або систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором оренди землі, є безумовною підставою для розірвання договору оренди землі, тому підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо зобов`язання повернути орендовану земельну ділянку та стягнення на користь орендодавця заборгованості зі сплати орендної плати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
Постановою Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 лютого 2021 року в частині задоволення вимог щодо припинення дії договору оренди землі шляхом його розірвання та розподілу судових витрат змінено, а в частині задоволення вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати - скасовано.
Викладено абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:
Позов задовольнити частково.
Припинити дію договору оренди землі від 15 серпня 2017 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1, шляхом його розірвання.
В задоволенні вимог керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за договором оренди відмовити.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області частково понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 6 940,75 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що несплата, неповна чи несвоєчасна сплата орендної плати є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання.
Доводи відповідача щодо недоведеності позивачем наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі спростовуються наявними у справі доказами. При цьому відповідач не надав суду доказів на спростування обставин, на які посилається позивач.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та повернення орендованої земельної ділянки є законним, обґрунтованим та ґрунтується на матеріалах справи.
Разом з тим, задовольняючи вимогу, суд допустив неправильно викладений спосіб захисту вимоги в абзаці 2 резолютивної частини рішення, тому відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України апеляційний суд його змінив.
Звертаючись до суду із цим позовом прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі, проте заявляючи таку вимогу позивач не звернув увагу, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області не є належним позивачем за такою вимогою, оскільки вигодонабувачем за укладеним договором оренди землі від 15 серпня 2017 року є Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області.
Тобто позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати заявлені позивачем в інтересах Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Проте, прокурор не навів обґрунтувань наявності підстав для його звернення до суду в інтересах держави в особі Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, враховуючи, що сільська рада не позбавлена права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати.
Крім того Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області є учасником справи, приймала участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та не скористалась своїм правом самостійно пред`явити такі вимоги в суді під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у листопаді 2021 року, ГУ Держгеокадастру у Сумській області просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позову прокурора про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи в частині вирішення позовних вимог прокурора про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, не звернув увагу, що сторонами договору оренди землі від 15 серпня 2017 року є: орендодавець - ГУ Держгеокадастру у Сумській області та орендар - ОСОБА_1 .
За умовами договору оренди землі у разі систематичної несплати орендної плати порушуються права орендодавця, яким за цим правочином є ГУ Держгеокадастру у Сумській області.
Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області не є стороною цього договору, тому її права не порушуються.
Орендна плата за землю є різновидом плати за землю та місцевим податком у складі податку на майно, який зараховується до відповідного місцевого бюджету.
Тому прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а не в особі сільської ради правомірно, оскільки у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати порушуються права орендодавця, а на рахунок сільської ради сплачується лише орендна плата за землю, яка зараховується до місцевого бюджету.
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у січні 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у: постанові Великої Палати Верховного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18), постановах Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18 (провадження № 61-46917св18), від 22 вересня 2020 року у справі № 327/163/17 (провадження № 61-46216св18), від 13 травня 2021 року у справі № 192/149/17 (провадження № 61-11530св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 175/642/19 (провадження № 61-8221св21).
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір суди попередніх інстанцій вважали доведеними обставини, що відповідач фактично використовує належну ГУ Держгеокадастру у Сумській області земельну ділянку, за яку не сплачує орендну плату.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на стягненні заборгованості з орендної плати, що фактично і було підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
Разом з тим, суди не встановили та не зазначили розмір заборгованості зі сплати орендної плати (з урахуванням умов договору щодо розміру орендної плати та індексації), не встановили чи здійснювалася оплата за користування земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди землі, в натуральному або відробітковому вираженні, що свідчить про передчасність висновків судів про задоволення позовних вимог прокурора.
Суди попередніх інстанцій не врахували судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) в частині права на доступ до суду та дотримання принципу належного здійснення правосуддя, який полягає у наведенні національними судами підстав, за якими були ухвалені рішення судів.
Суд першої інстанції порушив положення пункту 2 частини першої статті 1 ЦПК України, оскільки неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнавши причини його неявки в судове засідання неповажними.
Суди не звернули увагу, що на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 11 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області передав земельну ділянку з державної до комунальної власності, а права орендодавця перейшли від ГУ Держгеокадастру у Сумській області до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, тому позивач втратив право на цю земельну ділянку.
Доводи інших учасників справи
ГУ Держгеокадастру у Сумській області подало відзив на касаційну скаргу та зазначало, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог прокурора про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки висновок апеляційного суду в цій частині вимог зроблено з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Конотопська окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та зазначала, що касаційна скарга заявника є безпідставною та необґрунтованою, а оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам національного та міжнародного права.
При цьому прокуратура вказала, що суди правильно встановили систематичність несплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі, що є підставою для розірвання цього договору.
Відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів позивача щодо належного виконання умов договору оренди землі в частині щомісячної сплати орендної плати.
Доводи касаційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд є необґрунтованими, оскільки протягом усього розгляду справи судом першої інстанції відповідач жодного разу не з`явився в судові засідання та подавав клопотання про перенесення розгляду справи.
Чергове клопотання відповідача було відхилене судом 08 лютого 2021 року за відсутності доказів поважності причин неявки в судове засідання, тому суд правомірно здійснив розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, загальною площею 46,9643 га, кадастровий номер 5922086000:02:002:0172, перебуває у державній власності та її власником є ГУ Держгеокадастру у Сумській області.
15 серпня 2017 року були проведені земельні торги щодо права оренди земельної ділянки, загальною площею 46,9643 га, кадастровий номер 5922086000:02:002:0172, розташованої в адміністративних межах (за межами населеного пункту) Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, переможцем яких став ОСОБА_1, що підтверджується протоколом № 10 земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності від 15 серпня 2017 року.
15 серпня 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 494, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку, загальною площею 46,9643 га, розташовану на території Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, строком на 7 років зі сплатою орендної плати: за перший рік користування земельною ділянкою у розмірі річної орендної плати 360 123,41 грн, за наступні роки - у розмірі 111,637279% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка підлягає сплаті на рахунок Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 31 серпня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки.
Згідно з інформацією Конотопського управління Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 12 грудня 2019 року № 272/3/18-25-50-10 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) станом на 11 грудня 2019 року рахувалась податкова заборгованість щодо орендної плати у розмірі 925 431,33 грн.
Листом від 16 грудня 2019 року Михайло-Ганнівська сільська рада Конотопського району Сумської області повідомила Конотопську місцеву прокуратуру, що згідно з укладеними договорами оренди землі від 15 серпня 2017 року № 494, 496 орендар ОСОБА_1 перерахував на рахунок Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області орендну плату за землю за період з 15 серпня 2017 року до 14 серпня 2018 року в сумі 670 203, 34 грн. Розрахункова заборгованість за договором оренди землі від 15 серпня 2017 року № 494 станом на 01 січня 2020 року складає 495 286,23 грн.
19 квітня 2019 року Конотопська місцева прокуратура звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з листом, в якому вказуючи на те, що ОСОБА_1 має заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 15 серпня 2017 року № 494 починаючи з 29 серпня 2018 року, що свідчить про систематичність несплати орендної плати, зазначило про наявність підстав для розірвання договору оренди землі в судовому порядку, повернення земельної ділянки до державної власності та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати. Прокуратура запропонувала управлінню висловити свою позицію щодо виявлених прокурором порушень норм земельного права та повідомити чи буде управління у подальшому звертатися до суду з метою захисту інтересів держави та припинення порушень, виявлених прокурором.
Листом від 26 квітня 2019 року № 10-18-0.6-2852/2-19 ГУ Держгеокадастру у Сумській області повідомило прокуратуру, що до переліку заходів державного нагляду (контролю) земельна ділянка, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 не включена. Перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Сумській області земельної ділянки загальною площею 46,9643 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 не проводились, звернень щодо перевірки вказаної земельної ділянки не надходило. ГУ Держгеокадастру у Сумській області не заперечує стосовно подачі позову Конотопською місцевою прокуратурою Сумської області для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області.
За результатами розгляду листа Конотопської місцевої прокуратури Сумської області від 10 травня 2019 року № 71-3227вих-19, ГУ Держгеокадастру у Сумській області листом від 17 травня 2019 року № 10-18-0.6-3291/2-19 зазначило, що воно не буде звертатися до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Листами від 21 серпня 2019 року № 10-18-0.6-5509/2-19, 21 грудня 2019 року № 10-18-0.6-8054/2-19 ГУ Держгеокадастру у Сумській області повідомило прокуратуру, що управління не має правових підстав для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати на користь Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, оскільки умовами договору оренди землі від 15 серпня 2017 року не передбачено право управління подавати такий позов у випадку несплати орендарем орендної плати, яка перераховується до бюджету Михайло-Ганнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вирішення касаційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічні положення викладено у статті 1 Закону України "Про оренду землі".
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" зазначено, істотними умовами договору оренди землі є, в тому числі і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.