Постанова
Іменем України
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 296/12087/19
провадження № 61-3513св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Житомирська міська рада, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Шалоти К. В., та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житомирської міської ради та ОСОБА_2, в якому просила суд скасувати рішення Житомирської міської ради.
Позовну заяву мотивувала тим, що приймаючи 08 листопада 2018 року рішення № 1248 "Про надання згоди громадянам на розроблення документації із землеустрою" у частині надання згоди ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 96 додатку № 1 до рішення), Житомирська міська рада не врахувала рішення Житомирського міськвиконкому від 29 жовтня 1998 року № 520, яким їй та ОСОБА_5 передана у приватну власність та користування земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 її частку успадкувала ОСОБА_3 . Позивач вказувала, що 12 січня 1999 року їй видано державний акт серії ІІІ-ЖТ №043571 на право приватної власності на землю з чітко встановленими межами.
ОСОБА_2 не має жодного відношення до спірної земельної ділянки. Позивач вважає, що Житомирською міською радою прийнято рішення з перевищенням повноважень та здійснено втручання у її приватну власність.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд скасувати рішення Житомирської міської ради від 08 листопада 2018 року № 1248 "Про надання згоди громадянам на розроблення документації із землеустрою" у частині надання згоди ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 96 додатку № 1 до рішення).
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Житомирської міської ради, у якому просила: визнати недійсним рішення виконкому Житомирської міської ради від 29 жовтня 1998 року № 520 у частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0500 га, розташованої по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ №043571 від 12 січня 1999 року щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити між нею, ОСОБА_2, та ОСОБА_1 порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1129 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до висновку експерта.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 червня 2015 року (цивільна справа № 296/33/12-ц) їй на праві власності належить 25/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вона має намір реалізувати своє право на отримання у власність частини земельної ділянки, на якій розташована її частина вищевказаного житлового будинку. Вважала рішення Житомирської міської ради від 29 жовтня 1998 року № 520, яким передано у власність ОСОБА_6 усю земельну ділянку площею 0,0500 га, розташована по АДРЕСА_1 та виданий на підставі нього державний акт протиправними, оскільки житловий будинок на спірній земельній ділянці є спільною частковою власністю сторін, а тому в такому ж співвідношенню у поділі підлягає й земельна ділянка.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2020 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 у частині позовної вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0,1129 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №520 від 29 жовтня 1998 року у частині передання ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0500 га, адреса домоволодіння: АДРЕСА_1, для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель (пункт 13.1. додатку до цього рішення).
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЖТ №043571 від 12 січня 1999 року, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована на території АДРЕСА_1, для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4425.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надання органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожним з наданням земельної ділянки у власність чи користування та не гарантує відповідачу ОСОБА_2 набуття такого права, а тому зазначене рішення міської ради саме по собі не порушує законних прав та інтересів позивача.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Суд врахував, що оскаржуване рішення виконкому Житомирської міської ради від 29 жовтня 1998 року № 520 та виданий на його підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1, прийнято без урахування того, що власником будинковолодіння, що знаходиться за цією адресою, є також ОСОБА_2, яка здійснила у 1960-1980 роках прибудови до цього будинку (про що ОСОБА_1 не могла не знати, оформлюючи на себе право власності на спірну земельну ділянку), які в подальшому були прийняті в експлуатацію рішенням виконкому, та на які ОСОБА_2 має право власності, приймаючи до уваги принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинок, закріплений у статті 120 ЗК України, а також те, що набуття ОСОБА_1 права власності на всю земельну ділянку унеможливлює реалізацію права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 як співвласника будинковолодіння, що знаходиться на цій земельній ділянці.
Поновлюючи ОСОБА_2 пропущений строк звернення до суду із зустрічним позовом, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2, після розгляду судом апеляційної інстанції 10 грудня 2019 року її позову про встановлення порядку користування земельною ділянкою та відмови їй у його задоволенні, звернулася до суду із зустрічним позовом у лютому 2020 року.
При цьому суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо сумнівності поновлення строку звернення до суду із зустрічним позовом відносно поважності причин його пропуску, вказав, що ці доводи ґрунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка у відповідності до положень статті 89 ЦПК України, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропуску строку звернення з зустрічним позовом поважними та захистив порушене право ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 квітня 2022 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року (надійшла до суду 12 квітня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
У травні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивувала тим, що відмовляючи у задоволенні її позову, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що Житомирська міська рада не мала жодних повноважень приймати будь-яке рішення щодо спірної земельної ділянки, яка вже з 1999 року їй не належала. Суди не дали належної оцінки наданій аргументації. Заявник вказує, що фактично орган місцевого самоврядування вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив вимоги Конституції України та її право власності на спірну земельну ділянку, оскільки оскаржуване рішення у частині пункту 92 додатку має певні правові наслідки.
Заявник вказує, що правові позиції Верховного Суду, висловлені ним у постановах, на які посилається суд апеляційної інстанції, стосуються виключно порядку набуття права власності на земельні ділянки, які є вільними. У даному випадку спірна земельна ділянка не є вільною, оскільки належить позивачу на праві власності на підставі державного акта, тому набуття права власності чи права користування на неї чи її частину має відбуватися на підставі іншої технічної документації, за дозволом на отримання якої відповідач не зверталася у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволення зустрічного позову, заявник вказує, що суди зробили посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, в якій закріплюється загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди) при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості.
Вважає, що посилання суду на цю правову позицію є некоректним, оскільки вона стосується інших фактичних обставин справи, зокрема, існує відмінність у підставах набуття права власності на нерухоме майно. У справі, що розглядається, позивач за зустрічним позовом набула право власності на 25/100 частин будинку та допоміжних споруд на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 червня 2015 року, тобто не на підставі відповідної цивільно-правової угоди.
Суди, вирішуючи питання по суті заявленої позовної вимоги, прийшов до суперечливого висновку про те, що оскаржуване рішення виконкому Житомирської міської ради від 29 жовтня 1998 року та виданий на його підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1 прийнято без урахування того, що власником будинковолодіння є також і позивач за зустрічним позовом. Однак остання стала власником будинковолодіння значно пізніше у 2015 році, коли вже існувало і оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, і державний акт, виданий на ім`я заявника. Факт прибудови ОСОБА_2 до існуючого будинковолодіння окремих приміщень без належної реєстрації за собою відповідного права власності на них не породжує жодних правових наслідків для третіх осіб та не може враховуватися судом при ухваленні рішення у даній справі.
Фактично суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував до спірних правовідносин норми права, зокрема, статті 118, 120 ЗК України, всупереч висновкам Верховного Суду, висловленим ним у відповідних постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц та від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19 та висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.
Суд першої інстанції, поновивши позивачу за зустрічним позовом пропущений строк звернення до суду на підставі частини п`ятої статті 267 ЦК України, визнав причину такого пропуску поважною. Такою поважною причиною, на переконання суду, стала тривалість між сторонами судових спорів з приводу будинковолодіння та спірної земельної ділянки.
Однак, висновок суду про поважність причини пропуску строку позовної давності є непереконливим та сумнівним. У матеріалах справи відсутні докази тривалих та чисельних судових спорів між ними. Позивач за зустрічним позовом завчасно знала про спірну ситуацію між сторонами, починаючи з 10 червня 2015 року і жодним способом не намагалася її вирішити. Така поведінка позивача за зустрічним позовом свідчить про штучність порушення її прав та, як наслідок, відсутності підстав та потреби у їх судовому захисті.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів від 29 жовтня 1998 року № 520 "Про закріплення за власниками домоволодінь земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність" передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0500 га, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 13.1 списку додатку № 1 до рішення міськвиконкому від 29 жовтня 1998 року № 520).
12 січня 1999 року (згідно з рішенням виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів від 29 жовтня 1998 року № 520) ОСОБА_6 виданий державний акт серії ІІІ-ЖТ №043571 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0500 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Акт реєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4425.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 червня 2015 року (яке набрало законної сили 28 липня 2016 року) у цивільній справі № 296/33/12-ц за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради, про визнання незаконним рішення виконкому у частині додатку до нього та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", про скасування рішень виконкому у частині зміни розміру ідеальних часток будинку та у частині внесення змін до зазначеного рішення щодо забудовника, встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на прибудови до будинку, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконкому Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської Міської ради від 28 лютого 1991 року № 71 у частині додатку до нього про прийняття в експлуатацію прибудови до будинку АДРЕСА_2 (наразі АДРЕСА_3 ) на ім`я ОСОБА_2 та про визнання законним забудовником ОСОБА_7 .
Позов ОСОБА_2 про скасування рішень виконкому від 25 жовтня 2001 року № 679 у частині зміни розміру ідеальних часток будинку та від 09 червня 2005 року № 381 у частині внесення змін до зазначеного рішення щодо забудовника, встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на прибудови до будинку задоволено.
- Встановлено факт, що рішення Житомирського міськвиконкому від 28 лютого 1991 року № 71 "Про затвердження актів прийомки в експлуатацію індивідуальних жилих будинків громадян міста" з додатком до нього у частині прийняття в експлуатацію прибудови до житлового будинку АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), жилою площею 20,40 кв. м і загальною площею 49,80 кв. м на ім`я ОСОБА_2 належить до ОСОБА_2
- Визнано незаконним та скасовано рішення Житомирського міськвиконкому від 25 жовтня 2001 року № 679 у частині зміни (встановлення) розміру ідеальних часток ОСОБА_8 і ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_1 відповідно 61/100 і 39/100 (пункт 4 Переліку об`єктів нерухомості у додатку № 2 до цього рішення).
- Визнано незаконним та скасовано рішення Житомирського міськвиконкому від 09 червня 2005 року № 381 у частині внесення змін до рішення Житомирського міськвиконкому від 28 лютого 1991 року № 71 "Про затвердження актів прийомки в експлуатацію індивідуальних жилих будинків громадян міста" щодо зміни прізвища, імені та по батькові ОСОБА_2 на ОСОБА_7 (пункт 10 рішення).
- Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину будинку АДРЕСА_3, а саме: тамбур IV площею 3,5 кв. м; кухню 4-1 площею 8,7 кв. м; жилі кімнати: 4-2 площею 10 кв. м; 3-3 площею 10,4 кв. м, а також господарські будівлі: сараї під літерами "Г-2" та "В-1", 1/2 частини гаража під літерою "Г" (зі сторони сараю, літерою "Г-2"), літню кухню під літерою "В", які становлять 25/100 частин зазначеного будинку.
ОСОБА_2 як власник 25/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, звернулася до Житомирської міської ради із відповідною заявою, оскільки земля слідує за будинком і необхідна для розміщення належної їй ( ОСОБА_2 ) на праві власності частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та обслуговування такої частини (присадибна ділянка).
Рішенням Житомирської міської ради від 08 листопада 2018 року № 1248 надано ОСОБА_2 згоду на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; пункт 96 додатку № 1 до відповідного рішення ради.
Дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою наданий ОСОБА_2 на підставі, зокрема, її заяви № 4647, вищевказаного рішення Корольовського районного суду від 10 червня 2015 року у справі № 296/33/12-ц про визнання права власності на частину житлового будинку та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 лютого 2016 року № 53520701.
У пункті 5 вищевказаного рішення міської ради одночасно зазначено, що виготовлену документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки надати до Житомирської міської ради для подальшого розгляду та затвердження.
Набувши право власності на 25/100 частини відповідного нерухомого майна, із метою реалізації свого права на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 зверталася до суду із позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2019 року у цивільній справі № 296/5355/18, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишено без змін, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову із тих мотивів, що на земельній ділянці, яка перебуває у власності ОСОБА_1, розташована належна ОСОБА_2 частина житлового будинку та господарських споруд. Виділити ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 0,0250 га та встановити порядок користування земельною ділянкою з урахуванням розташування належної ОСОБА_2 частини житлового будинку та господарських споруд, можливо лише за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акта, виданого 12 січня 1999 року.