Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
місто Київ
справа № 727/3840/22
провадження № 61-10437св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач)
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: голова Чернівецької міської ради Клічук Роман Васильович, Чернівецька міська рада, Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Чернівці" імені Леоніда Каденюка",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у травні 2022 року звернувся до суду з позовом до голови Чернівецької міської ради Клічука Р. В., Чернівецької міської ради, Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Чернівці" імені Леоніда Каденюка" (далі - комунальне підприємство), у якому просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови від 14 квітня 2022 року № 496-к та № 497-к про припинення повноважень ОСОБА_1 як директора комунального підприємства, звільнення його з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що його звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним, оскільки зазначена норма поширюється на посадових осіб господарських товариств, тоді як він обіймав посаду директора комунального підприємства.
Стислий виклад заперечень відповідача
Чернівецький міський голова Клічук Р. В. у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Чернівецька міська рада у відзиві на позов просила закрити провадження у справі, оскільки перевірка законності звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України належить до юрисдикції господарського суду.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 04 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівців закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції врахував, що повноваження ОСОБА_1 як керівника юридичної особи припинені за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України та позивач оскаржує рішення органу управління (власника) щодо такого припинення, тому цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Постановою від 23 вересня 2022 року Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 липня 2022 року, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що дія частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не поширюється на спірні правовідносини, тому спір не є корпоративним, а відтак його належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Також апеляційний суд зробив висновок про те, що норма пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України стосується посадових осіб господарських товариств, яким не є комунальне підприємство, а позивач не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосовано зазначену правову норму
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Чернівецька міська рада 20 жовтня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2022 року, залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 липня 2022 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Чернівецька міська рада, наполягаючи на тому, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, згідно з якими до юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень), натомість за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, окрім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 379 ЦПК України в частині повноважень суду апеляційної інстанції під час вирішення юрисдикційного спору у постанові про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, наводити висновки, що стосуються суті спору, зокрема правильності застосування норм матеріального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 28 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Чернівецької міської ради, а ухвалою від 14 грудня 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що комунальне підприємство відповідно до пунктів 1.1-1.3 статуту є комунальним унітарним підприємством, що засноване на власності територіальної громади м. Чернівців, представницьким органом якої є міська рада (власник). Підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, який має статус юридичної особи, у своїй діяльності керується законами України, нормативними актами Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, рішеннями Чернівецької міської ради та виконавчого комітету Чернівецької міської ради, іншими нормативно-правовими актами України, а також статутом.
У пунктах 7.4, 7.5 статуту комунального підприємства визначено, що загальне керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємства здійснює директор, за винятком питань, віднесених до компетенції власника або уповноваженого ним органу. Директор підприємства призначається та звільняється з посади за розпорядженням міського голови. При призначенні на посаду з директором підприємства укладається контракт.
Відповідно до контракту від 02 грудня 2020 року № 2236, укладеного між секретарем Чернівецької міської ради та ОСОБА_1, цей трудовий контракт є строковим трудовим договором, за яким керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна. На підставі цього контракту виникають трудові відносини між керівником підприємства та секретарем міської ради. Керівник підзвітний секретарю міської ради, департаменту житлово-комунального господарства міської ради у межах, встановлених законодавством, статутом підприємства та цим трудовим контрактом. Термін дії контракту з 02 грудня 2020 року до 01 грудня 2023 року.
Розпорядженням Чернівецького міського голови від 02 грудня 2020 року № 461-к "Про призначення ОСОБА_1 директором Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Чернівці" імені Леоніда Каденюка" позивача призначено директором зазначеного підприємства.
У пункті 6.2 трудового контракту сторони узгодили, що дія контракту припиняється із закінченням строку, на який його укладено; за згодою сторін; з ініціативи секретаря міської ради до закінчення строку дії цього контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП України; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.
Керуючись статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України та враховуючи стратегічну важливість в умовах воєнного стану комунального підприємства, з метою недопущення ризиків зниження ефективності управління ним, розпорядженням від 14 квітня 2022 року № 496-к "Про припинення повноважень директора Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Чернівці" імені Леоніда Каденюка" Чернівецький міський голова припинив повноваження директора комунального підприємства ОСОБА_1
Враховуючи розпорядження міського голови від 14 квітня 2022 року № 496-к "Про припинення повноважень директора Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Чернівці" імені Леоніда Каденюка", розпорядженням від 14 квітня 2022 року № 497-к "Про звільнення ОСОБА_1 директора Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Чернівці" імені Леоніда Каденюка", Чернівецький міський голова звільнив ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства 14 квітня 2022 року у зв`язку з припиненням його повноважень.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що для визначення юрисдикції цього спору потрібно з`ясувати, чи належить спір за своєю правовою природою та правовими наслідками до корпоративних спорів, а відтак підлягає вирішенню господарським судом, чи спір є трудовим та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України
(далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.