Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 179/1447/20
провадження № 61-481св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року у складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNM0GA00005444 (№ DNM0GA00005443), відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 745 714,30 грн на термін до 09 жовтня 2027 року на умовах повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленому договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 08 жовтня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем за кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 01 липня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 7 893 573,22 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 640 920,55 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 1 583 643,23 грн; заборгованість з комісії за користування кредитом - 162 000 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 5 507 018,44 грн.
Посилаючись на вищевказане, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 09 жовтня 2007 року № DNM0GA00005444 у сумі 7 893 573,22 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області своїм рішенням від 19 липня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовив.
Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 07 грудня 2021 року рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем був змінений строк виконання зобов`язання на 15 липня 2013 року та поданий даний позов з пропуском строку позовної давності. Тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), постановах Верховного Суду від: 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61?765св18), 24 травня 2021 року у справі № 202/5453/15 (провадження № 61-9828св19), 28 липня 2021 року у справі № 202/3270/14 (провадження № 61-15299св19).
Касаційна скарга мотивована тим, що сплата 08 червня 2016 року заборгованості за кредитним договором у сумі 7 221,21 грн свідчить про те, що боржник визнав вказаний борг.
Таким чином, відповідно до статей 253, 257, 264 ЦК України перебіг позовної давності розпочався 09 червня 2016 року та закінчується 08 червня 2021 року. Цей позов подано АТ КБ "ПриватБанк" у вересні 2020 року, тобто в межах позовної давності.
Разом з тим, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не надав оцінку обставинам переривання перебігу позовної давності та лише послався на зміну строку виконання договору поданням позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 179/1354/13-ц).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 09 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNM0GA00005444 (№ DNM0GA00005443), відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 745 714,30 грн на термін до 09 жовтня 2027 року на умовах сплати процентів за користування кредитними коштами у строки та в порядку встановленими договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 08 жовтня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем за кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 01 липня 2020 року утворилася заборгованість за цим договором у розмірі 7 893 573,22 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 640 920,55 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 1 583 643,23 грн; заборгованість з комісії за користування кредитом - 162 000 грн; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 5 507 018,44 грн.
02 квітня 2013 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до відповідачів з листом про повернення суми кредиту в повному обсязі.
У зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором від 09 жовтня 2007 року, у липні 2013 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про звернення стягнення на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за кредитним договором.
18 лютого 2021 року відповідачі подали заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ "ПриватБанк" підставою звернення до суду за захистом своїх порушених прав зазначало те, що позичальник належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував та допустив заборгованість за кредитним договором в сумі 7 893 573,22 грн.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (статті 610, 612 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.