Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 908/1525/16
Провадження № 12-65гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідачки Катеринчук Л. Й.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" (далі - ТОВ "Кремнійполімер", позивач, скаржник) на дії начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі за позовом ТОВ "Кремнійполімер" до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (далі - ЗДП "Кремнійполімер", відповідач) про стягнення боргу
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року, постановлену суддею Черкаським В. І., та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 травня 2021 року, прийняту колегією суддів у складі Широбокової Л. П.,Кузнецової І. Л., Подобєда І. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У 2016 році у позивача виник спір із ЗДП "Кремнійполімер" про стягнення заборгованості за договором. Того ж року суд ухвалив рішення у господарській справі про задоволення позову. Сторони це рішення не оскаржили, і воно набрало законної сили. На його підставі господарський суд видав виконавчий документ. Інформація про те, чи пред`явив позивач цей документ до 18 липня 2017 року до виконання, відсутня. Відомо, що 01 липня 2019 року він отримав дублікат виконавчого документа, який у тому ж місяці пред`явив до виконання до відділу Державної виконавчої служби (далі - ВДВС). На той час держава вже вдруге включила ЗДП "Кремнійполімер" до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
2. За вказаним дублікатом державний виконавець відкрив відповідне виконавче провадження, включив останнє до зведеного виконавчого провадження про стягнення з державного підприємства заборгованості та зупинив учинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) (включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації).
3. Позивач зачекав до лютого 2021 року і звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника ВДВС. Вважав, що судове рішення слід виконати не за рахунок активів ЗДП "Кремнійполімер", а за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, визначеному статтею 4 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI). Начальник ВДВС із можливістю такого виконання не погодився. Стверджував, що через зупинення виконавчого провадження у ньому не можна було вчиняти жодних дій.
4. Суд першої інстанції у задоволенні скарги відмовив. Апеляційний суд із цим рішенням погодився. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, мала, зокрема, вирішити питання про те, чи застосовними є до спірних правовідносин приписи Закону № 4901-VI. Вирішила, що ні. Велика Палата Верховного Суду змінила мотиви судів першої й апеляційної інстанцій та виснувала про відсутність порушення права скаржника на мирне володіння майном (грошима), гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
(2) Короткий зміст скарги
5. 17 лютого 2021 року позивач подав до Господарського суду Запорізької області скаргу на дії начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - орган ДВС). Просив визнати протиправною бездіяльність начальника органу ДВС та зобов`язати його вжити передбачених статтею 4 Закону № 4901-VI заходів із виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 59504221 (далі - ВП № 59504221). Мотивував скаргу так:
5.1. Судове рішення про стягнення з відповідача 8 520 016,36 грн боргу перебуває на виконанні органу ДВС більш як чотири роки.
5.2. Тривале невиконання рішення суду пов`язане із включенням боржника до переліку підприємств, що підлягають приватизації, однак реальних дій з приватизації цього підприємства упродовж трьох років держава не вчиняє.
5.3. Закон № 1404-VIII передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34), але не визначає строку для такого зупинення.
5.4. Відмова органу ДВС у вжитті заходів із виконання рішення суду в порядку, визначеному статтею 4 Закону № 4901-VI, у зв`язку із включенням боржника до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, суперечить висновкам Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про те, що законодавчі обмеження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з державного підприємства мають забезпечувати баланс між державними інтересами, заради яких такі обмеження впроваджено, та інтересами особи і її правом на належне виконання рішення суду.
5.5. Зважаючи на строк, упродовж якого відповідач не виконує судове рішення (4,5 року), не можна вважати обґрунтованими та справедливими запроваджені законом обмеження щодо виконання рішення суду на користь позивача.
(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. 15 березня 2021 року Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу, якою у задоволенні скарги позивача відмовив. Мотивував ухвалу так:
6.1. На виконанні органу ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 58348199 щодо ЗДП "Кремнійполімер", до складу якого станом на 01 лютого 2020 року увійшли 786 виконавчих проваджень на загальну суму 221 719 208 грн, у тому числі 9 788 081 грн заборгованості по заробітній платі.
6.2. Включення ЗДП "Кремнійполімер" до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягали приватизації у 2018-2019 роках, згідно з наказами Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) від 11 липня 2018 року № 933 та від 27 грудня 2018 року № 1637 стало підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях щодо боржника відповідно до приписів пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.
6.3. На момент звернення стягувача до органу ДВС у січні 2021 року з вимогою про виконання рішення суду за рахунок коштів державного бюджету в порядку статті 4 Закону № 4901-VI з липня 2019 року було зупинене ВП № 59504221 з виконання наказу від 18 липня 2016 року № 908/1525/16, а його поновлення можливе лише після виключення боржника з переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
6.4. Наказом ФДМ України від 06 січня 2021 року № 5 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році, до якого згідно з додатком 2 до наказу включено боржника - ЗДП "Кремнійполімер".
6.5. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про неправомірність дій начальника органу ДВС щодо незастосування приписів статті 4 Закону № 4901-VI під час виконання рішення суду про стягнення коштів із ЗДП "Кремнійполімер", оскільки в зупиненому виконавчому провадженні виконавчі дії не вчиняються.
6.6. Позивач не довів бездіяльності керівника органу ДВС і невідповідності його дій приписам Закону № 1404-VIII.
(4) Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. 26 травня 2021 року Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року залишив без змін. Мотивував постанову так:
7.1. Поновлення виконавчого провадження можливе тільки після закінчення строку дії обставин, що зумовили зупинення вчинення виконавчих дій, тобто після виключення ЗДП "Кремнійполімер" із переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
7.2. У державного виконавця відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, що у свою чергу унеможливлює подальше звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із документами та відомостями, необхідними для виконання судового рішення про стягнення коштів. А тому немає підстав для вчинення державним виконавцем дій згідно із Законом № 4901-VI.
(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У червні 2021 року позивач подав касаційну скаргу, уточнивши її у серпні 2021 року на виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, в якій просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 травня 2021 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2021 року й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
(6) Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
9. 06 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою відкрив касаційне провадження у справі з огляду на приписи статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
10. 08 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду через наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Мотивував ухвалу так:
10.1. Існує виключна правова проблема щодо забезпечення ефективності судового захисту прав стягувачів у правовідносинах із державними підприємствами, які тривалий час не виконують рішень судів про стягнення коштів у добровільному порядку та включені до переліку об`єктів малої або великої приватизації. Це зумовлює зупинення вчинення виконавчих дій щодо таких боржників на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII та унеможливлює виконання судових рішень про стягнення коштів із цієї категорії боржників за рахунок бюджету в порядку статті 4 Закону № 4901-VI.
10.2. Тривале невиконання судових рішень щодо боржників, які перебувають у процедурі приватизації, порушує права стягувачів на виконання рішення суду в розумний строк та суперечить практиці ЄСПЛ щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду, яка застосовується судами як джерело права та відображена, зокрема, у постановлених проти України рішеннях ЄСПЛ від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (Chizhov v. Ukraine, заява № 6962/02), від 05 липня 2012 року у справі "Глоба проти України" (Globa v. Ukraine, заява № 15729/07), від 26 липня 2012 року у справі "Савіцький проти України" (Savitskyy v. Ukraine, заява № 38773/05).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
11.1. Оскаржені судові рішення прийняті з неправильним застосуванням статті 4 Закону № 4901-VI.
11.2. Суди не взяли до уваги висновки ЄСПЛ щодо виконання судових рішень, якими позивач мотивував свою скаргу, що не відповідає вимогам статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" щодо застосування національними судами практики ЄСПЛ як джерела права.
11.3. Позивач звернув увагу на висновки ЄСПЛ у рішеннях від 26 липня 2012 року у справі "Савіцький проти України" (Savitskyy v. Ukraine, заява № 38773/05), від 05 липня 2012 року у справі "Глоба проти України" (Globa v. Ukraine, заява № 15729/07) та від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (Chizhov v. Ukraine, заява № 6962/02), в яких цей суд наголосив на недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
11.4. Зупинення виконавчого провадження "з інших підстав, навіть на підставі приписів закону" позбавляє суд права впливати на виконання прийнятого ним рішення через застосування визначених статтею 331 ГПК України процесуальних інститутів відстрочення / розстрочення, зміни способу / порядку виконання судового рішення. Відтак зупинення державним виконавцем виконавчого провадження призвело до фактичного невиконання рішення суду у справі № 908/1525/16.
11.5. Суди не врахували приписів пункту 7 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII, згідно з яким до засад виконавчого провадження віднесено розумність строків його здійснення. Фактичний строк невиконання судового рішення відповідачем перевищує 5,5 року, держава не вчиняє реальних дій щодо приватизації підприємства-боржника впродовж більше трьох років, а тому запроваджені законодавцем обмеження стягувача у праві на розпорядження належним йому майном (грошові кошти, присуджені за рішенням суду) не можна вважати обґрунтованими та справедливими.
(2) Позиції інших учасників справи
12. Орган ДВС у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, оскаржені судові рішення апеляційного та місцевого судів залишити без змін. Мотивував відзив так:
12.1. Дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження зумовлені внесенням боржника у 2018 році до переліку об`єктів малої приватизації.
12.2. Поновлення виконавчого провадження можливе лише після виключення боржника з переліку об`єктів, що підлягають приватизації, однак у 2019-2021 роках процедура приватизації ЗДП "Кремнійполімер" тривала.
12.3. Закон № 4901-VI передбачає особливості виконання державою рішень судів про стягнення коштів із державних підприємств як гарантії виконання державою таких судових рішень, що також має відповідати порядку, визначеному Законом № 1404-VIII. Отже, стаття 4 Закону № 4901-VI повинна застосовуватися державним виконавцем не за будь-яких умов, а за наявності підстав та умов, визначених законодавцем.
12.4. Дискреція органу ДВС щодо можливості звернення до державного казначейства про виконання судового наказу у цій справі обмежена законодавчими положеннями про обов`язкове зупинення виконавчого провадження в силу прямої вказівки закону (пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII) у зв`язку із включенням боржника до переліку об`єктів малої приватизації, що унеможливлює повернення виконавчого документа стягувачу виконавцем відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
12.5. Відсутні умови та підстави, передбачені частинами другою, третьою статті 4 Закону № 4901-VI, для подання керівником відповідного органу державної виконавчої служби до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних документів та відомостей для перерахування стягувачу коштів за судовим рішенням.
13. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
15. Велика Палата Верховного Суду переглядає у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
16. Позивач скаржився на тривале невиконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05 липня 2016 року у справі № 908/1525/16 про стягнення на його користь суми заборгованості. Вважав, що означене судове рішення слід виконати на підставі приписів статті 4 Закону № 4901-VI. Суди попередніх інстанцій із цим не погодилися. Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою.
(2.1) Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння майном (коштами)
17. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
18. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
19. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛстаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 166-168).
20. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
20.1. Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
20.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
20.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
21. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
(2.1.1) Чи ґрунтувалося втручання у право мирного володіння майном на законі?
22. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII).
23. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили:
23.1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1525/16 за позовом ТОВ "Кремнійполімер" до ЗДП "Кремнійполімер" про стягнення 8 520 016,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані стягненням коштів із передоплати за договором про переробку давальницької сировини внаслідок порушення строків переробки.
23.2. 05 липня 2016 року Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 908/1525/16, яким задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 8 520 016,36 грн попередньої оплати та 127 800 грн судового збору. Це рішення не оскаржувалося і набрало законної сили. На його виконання 18 липня 2016 року видано наказ про примусове стягнення зі строком пред`явлення до виконання до 18 липня 2017 року. Позов у тій справі розглядався на стадії санації ЗДП "Кремнійполімер", що здійснювалася в період з 19 грудня 2013 року до 29 листопада 2016 року у справі про банкрутство № 12/58/09 щодо відповідача як стратегічного підприємства для економіки та безпеки держави. Основні засоби такого підприємства могли бути проданими тільки в ході санації згідно з планом санації, погодженим із ФДМ України та затвердженим судом.
23.3. Згідно з пунктом 2 наказу від 11 липня 2018 року № 933 ФДМ України "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році" до додатка 2 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду" включено ЗДП "Кремнійполімер".
23.4. Наказом ФДМ України від 01 серпня 2018 року № 1020 прийнято рішення про приватизацію ЗДП "Кремнійполімер", а згідно з додатком 7 до наказу ФДМ України від 27 грудня 2018 року № 1637 відповідача включено до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації у 2019 році.
23.5. На підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 01 липня 2019 року у справі № 908/1525/16 видано дублікат наказу про примусове стягнення з відповідача на користь позивача 8 520 016,36 грн попередньої оплати та 127 800 грн судового збору.
23.6. 09 липня 2019 року державний виконавець відкрив ВП № 59504221 із примусового виконання цього наказу суду, яке включено до зведеного виконавчого провадження № 58348199 про стягнення із ЗДП "Кремнійполімер" заборгованості на загальну суму 220 125 613 грн.
23.7. Того ж дня державний виконавець прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.
23.8. Наказом ФДМ України від 06 січня 2021 року № 5 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році. Згідно з додатком 2 до переліку входить ЗДП "Кремнійполімер".
23.9. Через включення відповідача до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII державний виконавець зупинив усі виконавчі провадження, які входили до зведеного виконавчого провадження.
24. З огляду на встановлений судами факт включення відповідача до переліку об`єктів малої приватизації державний виконавець мав підстави для зупинення виконавчого провадження з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.
25. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулює Закон України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон № 2269-VIII).
26. Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті ФДМ України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації (частина перша статті 10 Закону № 2269-VIII).
27. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації (частина друга цієї ж статті Закону № 2269-VIII).
28. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються ФДМ України (частина третя статті 11 Закону № 2269-VIII).
29. Для включення державного майна до переліків об`єктів малої приватизації уповноважені органи управління, зокрема, постійно переглядають, виявляють державне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами встановлених законодавством завдань; державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств (крім матеріальних носіїв секретної інформації); майно, що більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, та щокварталу вносять ФДМ України свої пропозиції щодо включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації (абзаци перший, другий частини шостої статті 11 Закону № 2269-VIII).
30. У Законі № 2269-VIII немає приписів, які б забороняли чи обмежували можливість неодноразового (з року в рік) внесення державного підприємства до переліку об`єктів малої / великої приватизації державної власності. Тому уповноважений на те державний орган формально міг учиняти такі дії.
31. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень:
31.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05 березня 2009 року порушено провадження у справі № 12/58/09 про банкрутство відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
31.2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19 грудня 2013 року введено процедуру санації, яка здійснювалася до 29 листопада 2016 року.
31.3. Постановою суду від 30 листопада 2016 року у справі про банкрутство № 12/58/09 відповідача-боржника визнано банкрутом та введено щодо нього ліквідаційну процедуру. Тому виконавче провадження було закінчено, а наказ суду передано ліквідатору боржника для виконання у ліквідаційній процедурі банкрутства відповідно до черговості у справі про банкрутство. Судами не встановлено виконання цього рішення суду у ліквідаційній процедурі боржника.
31.4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 січня 2019 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 19 березня 2019 року, провадження у справі № 12/58/09 про банкрутство ЗДП "Кремнійполімер" закрито на підставі пункту 12 частини першої статті 83, пункту 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ) у редакції Закону України від 13 березня 2018 року № 2320-VIII. У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржувалися.
32. Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, зокрема в інших випадках, передбачених законом (пункт 12 частини першої статті 83 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній на час закриття провадження у справі про банкрутство).
33. Пункт 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-ХІІ у зазначеній редакції передбачав, що провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
34. За змістом наведених приписів прийняття рішення про приватизацію державного підприємства мало наслідком зупинення виконавчого провадження, у якому це підприємство є боржником, а також закриття провадження у справі про його банкрутство. Отже, зупинення державним виконавцем учинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, мало належне підґрунтя у національному законодавстві. Відповідні приписи Конституційний Суд України не визнавав неконституційними.