ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 201/909/20
Провадження № 14-34цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2020 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання незаконним та скасування рішення комітету профспілкової організації та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ППОС АТ "КБ "Приватбанк", профспілка, АТ "КБ "Приватбанк", банк відповідно) про визнання незаконним та скасування рішення комітету профспілкової організації.
Позов мотивований тим, що 08 січня 2020 року на засіданні комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк" у м. Дніпрі прийнято рішення про направлення власникам та наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з головою правління АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_1, оформлене протоколом від 08 січня 2020 року № 19.
Зазначене рішення прийнято з підстав начебто порушення позивачем законодавства про працю, зокрема статей 46, 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
08 січня 2020 року за наслідками прийняття оспорюваного рішення на адресу наглядової ради банку профспілкою направлено вимогу про розірвання трудового договору з головою правління банку ОСОБА_1 у порядку статті 33 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон № 1045-XIV).
Чинне законодавство містить певні умови застосування статті 33 Закону № 1045-XIVта статті 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору.
З преамбули протоколу від 08 січня 2020 року № 19 вбачається, що відповідач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють у банку. Однак жодних відомостей про підписання колективного договору в оспорюваному рішенні не зазначено.
З урахуванням відсутності колективного договору, укладеного між АТ "КБ "Приватбанк" та відповідачем, позивач вважав, що відсутні правові підстави для розгляду оспорюваного рішення та вимоги про розірвання трудового договору відповідно до приписів статі 33 Закону № 1045-XIV.
За даними Єдиного державного реєстру ППОС АТ "КБ "Приватбанк" зареєстрована лише 19 червня 2019 року. Разом з тим, окрім відповідача, в АТ "КБ "Приватбанк" наразі створено та зареєстровано 23 профспілкових організації.
Прийняття оспорюваного рішення зачіпає колективні інтереси працівників банку, а тому позиція профспілкової сторони із цього питання повинна бути злагодженою.
Для обґрунтування оспорюваного рішення відповідач указує на такі порушення: підписання наказу від 13 червня 2019 року № Э.16.0.0.0/1-6931368 про відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків; введення в оману наглядової ради банку щодо того, що ОСОБА_3 не був відсторонений від виконання службових обов`язків, та приховування від наглядової ради банку існування наказу від 13 червня 2019 року № Э.16.0.0.0/1-6931368 про відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог статей 46 і 139 КЗпП України.
Оспорюване рішення є третьою спробою домогтися розірвання трудового договору з позивачем. Аналогічні за змістом рішення приймалися профспілкою 19 серпня та 22 листопада 2019 року та були оспорені позивачем до суду.
Підставою кожного з трьох рішень профспілки про надсилання наглядовій раді вимоги про розірвання договору з позивачем є начебто порушення позивачем законодавства по відношенню до голови профспілки ОСОБА_3
19 грудня 2019 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/10081/19 задоволено позов та визнано незаконним і скасовано перше рішення відповідача.
Доводи оспорюваного рішення стосовно незаконного відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків спростовуються самим ОСОБА_3 .
Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення засідання комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк" у м. Дніпрі, оформлене протоколом від 08 січня 2019 року № 19, про направлення наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління ОСОБА_1.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
08 вересня 2020 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк", оформлене протоколом від 08 січня 2020 року № 19, про направлення наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління ОСОБА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
09 лютого 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ППОС АТ "КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2020 року залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що, з огляду на відсутність колективного договору, укладеного між банком та відповідачем, та з урахуванням наявності інших профспілкових організацій у банку, оспорюване рішення було прийняте відповідачем без наявності законних повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. Фактичне відсторонення ОСОБА_3 у розумінні статті 46 КЗпП України не відбулося (аналогічний висновок міститься, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 309/361/17). Сам факт відключення ОСОБА_3 від системи електронного документообігу та засобів корпоративного зв`язку не означає відсторонення працівника від роботи. Більше того, у банку відсутні будь-які документи, які б встановлювали обов`язкове надання ОСОБА_3 певного переліку засобів зв`язку для виконання посадових обов`язків. Доступ ОСОБА_3 до електронних систем банку повністю відновлено, що підтверджено самим ОСОБА_3 у справі № 201/11580/19. Ураховуючи викладене, доводи оспорюваного рішення стосовно нібито незаконного відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків є надуманими та спростовуються самим ОСОБА_3 . Будь-яке оцінювання відповідачем роботи позивача, що ґрунтується на здогадках і припущеннях, не може розцінюватися як порушення керівником норм трудового законодавства та бути підставою для розірвання трудового договору на вимогу відповідача.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У квітні 2021 року ППОС АТ "КБ "Приватбанк" подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у пунктах 32, 33 постанови від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16. Суди першої та апеляційної інстанцій помилково визнали, що відсутність колективного договору між АТ "КБ "Приватбанк" та ППОС АТ "КБ "Приватбанк" свідчить про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оспорюваного рішення. При цьому суд не вказав норму закону, якою він обґрунтовує цей висновок.
Висновок Верховного Суду у справі № 804/2581/16 полягає в тому, що відповідно до статті 33 Закону № 1045-XIV та Рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 1988 року у справі № 14-рп/98 право пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником безпосередньо має орган профспілкової організації підприємства, установи, організації, профспілки, створеної працівниками одного підприємства, установи, організації, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди. Згідно із частиною третьою статті 36 Конституції України всі професійні спілки мають рівні права. Це означає, що ППОС АТ "КБ "Приватбанк" має такий же обсяг прав і повноважень, як і будь-яка інша профспілка, незалежно від укладення або неукладення нею будь-яких угод з третіми особами, зокрема і колективного договору. Суди першої та апеляційної інстанцій не застосували пункт 9 частини першої статті 272 КЗпП України, який прямо передбачає право первинної профспілкової організації на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи, організації в разі порушення ним трудового та профспілкового законодавства, а також у разі, якщо такий керівник, зокрема, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення колективного договору.
Зазначена норма права прямо передбачає право профспілки на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства за відсутності укладеного колективного договору. Апеляційним судом не повно досліджено докази у справі. Суд апеляційної інстанції послався на справу № 201/11580/19 за позовом ОСОБА_3 про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, але не звернув уваги на те, що на момент прийняття постанови 09 лютого 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/11580/19 вже набрало законної сили, залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року та ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року. Відповідно до цих рішень суди зробили висновок про незаконність наказу голови правління АТ "КБ "Приватбанк" П. Крумханзла від 13 червня 2019 року № Э.16.0.0.0/1-6931368 про тимчасове відсторонення ОСОБА_3 від роботи з покладанням виконання його обов`язків на іншого співробітника АТ "КБ "Приватбанк" та про необхідність скасування цього наказу.
Натомість суд апеляційної інстанції в цій справі навпаки вказав, що доводи оспорюваного рішення стосовно нібито незаконного відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків є надуманими. У постанові Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі № 201/11580/19 зазначено, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо визнання незаконними та скасування наказу голови правління АТ "КБ "Приватбанк" П. Крумханзла від 13 червня 2019 року № Э.16.0.0.0/1-6931368, оскільки при підписанні оспорюваного наказу відповідачем було допущено порушення норм трудового права, що у свою чергу призвело до порушення трудових прав позивача.
Позиція інших учасників справи
У липні 2021 року АТ "КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Вовнюка В. А., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та на те, що колективний договір між банком та відповідачем не укладався, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для розгляду оспорюваного рішення та вимоги про розірвання трудового договору відповідно до статті 33 Закону № 1045-XIV. Відсутність у відповідача права на прийняття рішення про звільнення голови правління банку (позивача) також неодноразово підтверджена в судовому порядку в аналогічних спорах щодо розірвання трудового договору з позивачем.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що, окрім відповідача, у банку створено більше 30 профспілкових організацій з різними статусами. При цьому відповідач не узгоджував оспорюване рішення профспілки з іншими профспілковими організаціями, які діють у банку. Наразі існують такі, що набрали законної сили, рішення судів у справах № 201/10081/19 та 201/11580/19, які по-різному оцінюють наказ та факт обмеження ОСОБА_3 у доступі до деяких електронних систем банку. У зв`язку із вказаними обставинами судове рішення у справі № 201/11580/19 не може бути самостійною підставою для задоволення рішення профспілки про звільнення ОСОБА_1 . Крім того, рішення у справі № 201/11580/19 лише надає оцінку правомірності наказу, однак жодним чином не встановлює факт порушення позивачем законодавства про працю. Викладене спростовує аргументи відповідача стосовно того, що суд першої інстанції був зобов`язаний врахувати позицію, наведену в судовому рішенні у справі № 201/11580/19.
Крім того, 23 січня 2021 року закінчився строк дії контракту голови правління АТ "КБ "Приватбанк" П. Крумханзла, у зв`язку із чим рішенням правління наглядової ради АТ "КБ "Приватбанк" від 20 січня 2021 року починаючи з 24 січня 2021 року покладено виконання обов`язків голови правління банку на ОСОБА_6 . На підставі протоколу засідання наглядової ради від 27 травня 2021 року № 29/21 на посаду голови правління банку призначений ОСОБА_7 строком на п`ять років. Правління Національного банку України погодило кандидатуру ОСОБА_7 на посаду голови правління АТ "КБ "Приватбанк" 08 червня 2021 року. На підставі наказу АТ "КБ "Приватбанк" від 19 червня 2021 року № Е.17.U.0.0/4-6940904 ОСОБА_7 з 10 червня 2021 року приступив до виконання обов`язків на посаді голови правління банку. З огляду на звільнення голови правління банку П. Крумханзла рішення в цій справі жодним чином не може вплинути ані на права та обов`язки колишнього голови правління АТ "КБ "Приватбанк" П. Крумханзла, ані на права профспілки.
23 лютого 2022 року АТ "КБ "Приватбанк" в особі представника Мисник Н. В. звернулося до суду касаційної інстанції з клопотанням про врахування при розгляді справи висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 910/10754/20 про те, що право представляти інтереси всього трудового колективу, а не лише членів профспілки, має профспілка, яка уклала колективний договір з адміністрацією підприємства.
09 червня 2022 року АТ "КБ "Приватбанк" в особі представника Мисник Н. В. звернулося до Великої Палати Верховного Суду з письмовими поясненнями, у яких зазначало, що справи № 201/1426/20, 910/10754/20, 804/2581/16 не є подібними, тому підстави для застосування частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутні.
20 червня 2022 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли додаткові пояснення АТ "КБ "Приватбанк" в особі представника Мисник Н. В., у яких звернуто увагу суду на систематичне, на думку банку, зловживання профспілкою своїми процесуальними правами з огляду на ініціювання із часу заснування останньої (серпень 2019 року) близько 100 судових справ з однотипними позовними вимогами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
04 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено ППОС АТ "КБ "Приватбанк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ППОС АТ "КБ "Приватбанк" та витребувано справу.
21 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.
13 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої, п`ятої статті 403 ЦПК України, вбачаючи підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої ПалатиВерховного Суду, а також наявність виключної правової проблеми.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що вважає за необхідне відступити від висновків, викладених Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 01 грудня 2021 року (справа № 910/10754/20) та Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 червня 2018 року (справа № 804/2581/16).
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в пунктах 37-39 постанови від 01 грудня 2021 року у справі № 910/10754/20 зробив висновок, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що право представляти інтереси всього трудового колективу, а не лише членів профспілки має профспілка, яка уклала колективний договір з адміністрацією підприємства (пункти 34, 35 постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16). Судами встановлено, що колективний договір профспілкою від імені трудового колективу з адміністрацією банку не укладався (відсутні докази його укладення).
Банк стверджував, що на дату звернення профспілки з позовом у банку діяло 32 профспілкових організації з різним статусом (від первинних до всеукраїнської) і ці твердження не заперечувалися позивачем. У такій ситуації право представляти інтереси всього трудового колективу мають всі профспілки, і їх позиція має бути узгодженою. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність у профспілки права представляти інтереси всього трудового колективу банку, а не лише своїх членів у цьому спорі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16 зазначив, що позивач у касаційній скарзі посилається на те, що відсутність колективної угоди, договору між роботодавцем та профспілковою організацією ніяк не звужує прав профспілок у здійсненні своїх повноважень відповідно до Закону № 1045-XI, а також вказує на те, що вимога до підполковника поліції Весни Є. В. зроблена не відповідно до колективної угоди, а за приписами статті 33 Закону № 1045-XI та статті 45 КЗпП України.
Натомість суд зазначає, що чинне законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону № 1045-XI та статті 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору. Так, зі змісту наведених норм вбачається право пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником безпосередньо в органу профспілкової організації підприємства, установи, організації, профспілки, створеної працівниками одного підприємства, установи, організації.
Як визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року у справі № 14-рп/98, "поняттям "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 КЗпП України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди <…>.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Первинною професійною спілкою "Правозахисники країни" та Головним Управлінням національної поліції в Дніпропетровській області колективний договір не укладався. Також зі статуту позивача не вбачається належності спілки до Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області.
Такими чином, суд погоджує висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" не є професійною спілкою працівників поліції в розумінні приписів частини одинадцятої статті 62 та частин першої, другої статті 104 Закону України "Про Національну поліцію", що утворюється в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських".
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 01 грудня 2021 року (справа № 910/10754/20) та Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 червня 2018 року (справа № 804/2581/16), вказавши, що: на підприємстві можуть діяти декілька профспілок, які є рівними перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав та інтересів членів профспілки. При цьому положення КЗпП України не передбачають, що вимога про звільнення у разі порушення законодавства про працю, умов колективного договору керівником може бути заявлена лише тією профспілкою, яка була стороною колективного договору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленою в постанові від 26 травня 2021 року у справі № 201/1426/20-ц.
20 квітня 2022 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу прийнято для продовження розгляду з підстави, передбаченої в частині третій статті 403 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що 13 червня 2019 року головою правління АТ "КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 виданий наказ № Э.16.0.0.0/1-6931368 про тимчасове, на час проведення службового розслідування, відсторонення ОСОБА_3 від виконання посадових обов`язків та покладення його службових обов`язків на іншу особу.
08 січня 2020 року на засіданні комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк" прийнято рішення про направлення наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з головою правління банку ОСОБА_1, оформлене протоколом засідання профспілки від 08 січня 2020 року № 19.
Оскаржуване рішення прийнято з підстав порушення позивачем законодавства про працю, зокрема:
1. Порушення вимог статті 46 КЗпП України, а саме підписання незаконного наказу про відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_3 від 13 червня 2019 року № Э.16.0.0.0/1-6931368.
2. Порушення вимог статті 139 КЗпП України, а саме введення ОСОБА_1 в оману наглядової ради АТ "КБ "Приватбанк" про те, що ОСОБА_3 не був відсторонений від виконання його службових обов`язків, та приховування від наглядової ради АТ "КБ "Приватбанк" існування наказу про відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_3 від 13 червня 2019 року № Э.16.0.0.0/1-6931368 (а. с. 8, 9, т. 1).
У той же день, 08 січня 2020 року, за наслідками прийняття оскаржуваного рішення на адресу наглядової ради банку профспілкою направлено вимогу про розірвання трудового договору з головою правління банку ОСОБА_1 у порядку статі 33 Закону № 1045-XIV та статті 45 КЗпП України (а. с. 10-13, т. 1).
П. Крумханзл вважає, що оскаржуване рішення ППОС АТ "КБ "Приватбанк" від 08 січня 2020 року є протиправним.
Існує декілька справ за участю учасників справи № 201/909/20.
З матеріалів справи вбачається, що рішення про направлення наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк"письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з головою правління банку ОСОБА_1 приймалося ППОС АТ "КБ "Приватбанк" і раніше - 19 серпня 2019 року (оформлене протоколом № 8), що було предметом судового розгляду у справі № 201/10081/19, а також 21 січня 2020 року (оформлене протоколом № 21), що було предметом судового розгляду у справі № 201/1426/20.
19 грудня 2019 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у справі № 201/10081/19, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення засідання комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк", оформлене протоколом від 19 серпня 2019 року № 8, про направлення власникам та наглядовій раді АТ "КБ "Приватбанк" письмової вимоги про розірвання трудового договору (а. с. 215-223, т. 1).
Разом з тим 16 грудня 2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в частині визнання недійсним та скасування рішення засідання комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк", оформленого протоколом від 19 серпня 2019 року № 8, про направлення вимоги про розірвання трудового договору з членом правління АТ "КБ "Приватбанк" Чернишовою Л. Л. скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Верховний Суд у своїй постанові керувався тим, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 19 серпня 2019 року на засіданні комітету ППОС АТ "КБ "Приватбанк" прийнято рішення про направлення власнику та уповноваженому ним органу вимоги про розірвання трудового договору з головою правління АТ "КБ "Приватбанк" П. Крумханзла та членом правління АТ "КБ "Приватбанк" Чернишовою Л. Л., яка не уповноважувала позивача на представництво її інтересів у цій справі.
Водночас Верховний Судзазначив, що між АТ "КБ "Приватбанк" і ППОС АТ КБ "Приватбанк"колективний договір не укладався, у банку діє 21 організація профспілок з різним статусом та за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження порушень позивачем законодавства про працю та Закону № 1045-XIVсуд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог П. Крумханзла у частині, що його стосується.