Постанова
Іменем України
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 607/21493/20
провадження № 51-2663 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020210010000285 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що підозрювана ОСОБА_8 була повідомлена про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення 19 березня 2020 року, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику ОСОБА_9 . Вважає, що ОСОБА_8, будучи повідомленою про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, зловживала своїми процесуальними правами та свідомо не отримувала повісток та поштової кореспонденції, які направлялися на вказану нею ж адресу, протягом півроку жодного разу не з`являлась до органу досудового розслідування. З огляду на викладене прокурор вказує, що перевіряючи доводи його апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що підозрювана ОСОБА_8 особисто не була повідомлена про закінчення досудового розслідування, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику, що не заборонено вимогами процесуального закону. При цьому зауважує, що сторона захисту реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час досудового розслідування. Зокрема, захисник ОСОБА_9 частково ознайомився з матеріалами досудового розслідування 30 березня 2020 року та 21 квітня 2020 року, а захисник ОСОБА_6 - 04 квітня 2020 року, 21 квітня 2020 року та 30 квітня 2020 року. Крім того, наголошує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився факт повторного повідомлення 18 вересня 2020 року підозрюваної ОСОБА_8 про завершення досудового розслідування. Оскільки таке повідомлення ОСОБА_8 вручене її захисником ОСОБА_6, то виникають обґрунтовані сумніви про неотримання підозрюваною аналогічного повідомлення від 19 березня 2020 року. Таким чином вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них вичерпної відповіді, свого рішення не мотивував, та, як наслідок, дійшов неправильного висновку про законність та обґрунтованість такої ухвали.
Від учасників судового провадження заперечень на зазначену касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, просив її задовольнити, а ухвали судів першої та апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов необґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення направила обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 до суду поза межами строку досудового розслідування, та, як наслідок, безпідставно закрив зазначене кримінальне провадження.
При цьому наголошує, що підозрювана ОСОБА_8 була повідомлена про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення 19 березня 2020 року, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику ОСОБА_9 .
До того ж вважає, що ОСОБА_8, будучи повідомленою про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, зловживала своїми процесуальними правами та свідомо не отримувала повісток та поштової кореспонденції, які направлялися на вказану нею ж адресу, протягом півроку жодного разу не з`являлась до органу досудового розслідування.
Однак з такими доводами касаційної скарги прокурора колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДРі закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Глава 24 КПК України регулює питання щодо закінчення досудового розслідування, а також порядок та підстави продовження строку досудового розслідування. Зокрема, параграф 1 згаданої Глави регламентує форми закінчення досудового розслідування.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
При цьому у ч. 5 ст. 219 КПК України зазначено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Як передбачено п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
З матеріалів кримінального провадження, а також зі змісту ухвал суду першої та апеляційної інстанцій вбачається, що 29 січня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 354 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот п`ятдесяти до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста до двохсот годин, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк. Тобто, відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_8, відноситься до нетяжких злочинів.
З урахуванням того, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у визначеному процесуальним законом порядку не зупинявся та не продовжувався, а тому такий строк спливає 30 березня 2020 року.
У касаційній скарзі прокурор наголошує, що підозрювана ОСОБА_8 належним чином повідомлена про закінчення досудового розслідування 19 березня 2020 року, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику ОСОБА_9, а тому для сторони захисту почався період ознайомлення із матеріалами кримінального провадження ст. 290 КПК України, який не входить в строк досудового розслідування.
Однак така позиція прокурора не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Як визначено ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.