Постанова
іменем України
20 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 196/282/21
провадження № 51-2737 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021040600000032 від 19 лютого 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Згідно із вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 19 лютого 2021 року приблизно о 15:00, перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння та маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, прибув до території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, де на узбіччі дороги знаходився автомобіль марки "Тoyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_9 . Втілюючи свій злочинний намір на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом, ОСОБА_8 без будь-якого дозволу, не маючи права на користування даним автомобілем, підійшов до нього, відчинив незачинені на замок передні водійські дверцята, сів за кермо та, використовуючи ключі, які були в замку запалення, запустив двигун автомобіля і поїхав з місця події, тим самим умисно, таємно, незаконно заволодів транспортним засобом потерпілої ОСОБА_9, вартістю 346 544,71 грн, у подальшому розпорядившись ним на власний розсуд.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор вказує, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо безпідставного застосування до ОСОБА_8 положень статей 69, 75 КК України.
Так, на переконання прокурора, апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК України, належним чином не врахував усіх обставин, які мають значення при призначенні особі покарання, а саме ступеня тяжкості злочину, обставини його вчинення і дані про особу обвинуваченого та не надав їм об`єктивної і всебічної оцінки. При цьому вказує, що суд обмежився лише формальним перерахуванням даних, які характеризують особу обвинуваченого, та обставин, які пом`якшують покарання.
Крім того, прокурор стверджує, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення, не вказав, які саме обставини справи та дані про особу обвинуваченого свідчать про можливість виправлення останнього без реального відбування покарання. Водночас наголошує, що суд у своїй ухвалі визнав одні й ті ж обставини як такі, що дають підстави для застосування до ОСОБА_8 як положень ст. 69 КК України, так і положень ст. 75 КК України, що, на думку прокурора, є неприпустимим.
На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 подали заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення поданої касаційної скарги, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 289 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.