Постанова
Іменем України
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 357/14462/14-к
провадження № 51-629 км 17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 12013100010000195 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Єреван, Вірменія, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Зокрема, відповідно до обвинувачення ОСОБА_6 22 червня 2013 року о 19:30, керуючи технічно справним автомобілем "Range Rover" д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Одеса біля с. Черкас Білоцерківського району Київської області зі сторони м. Одеси в напрямку м. Києва на 98-му кілометрі + 107,36 м, перевищуючи допустиму для цієї ділянки дороги швидкість руху, що становила не менше ніж 137 км/год, порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3б, 10.1, 11.2, 12.3, 12.9б Правил дорожнього руху України, змінив напрямок руху та здійснив маневр перестроювання, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ-2107", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався з протилежного напрямку і виконував маневр у вигляді розвороту. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_9 та двоє пасажирів цього автомобіля ОСОБА_10 та ОСОБА_11 загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року - без зміни.
Постановою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року касаційну скаргу прокурора ОСОБА_13 задоволено частково, касаційну скаргу прокурора ОСОБА_12 задоволено, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2016 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 задоволено частково, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на визнання недопустимими доказами судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6626/10170 від 31 жовтня 2013 року в частині визначення швидкостей руху автомобіля "Range Rover" д.н.з. НОМЕР_1 та "ВАЗ-2107" д.н.з. НОМЕР_2, а також судової експертизи № 9-8 від 21 липня 2014 року, висновки якої є похідними від висновків вищевказаної експертизи.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 14 березня 2019 року касаційну скаргу прокурора ОСОБА_13 задоволено частково, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 травня 2018 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах кримінального провадження наявний диск, на якому є файл із фотокопією схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, у якій зазначено ширину сліду лівого переднього колеса автомобіля "Range Rover" розміром 0,3 м, тобто 30 см, як на початку сліду, так і до зупинки автомобіля. Однак така копія схеми не є ідентичною оригіналу схеми, оскільки в оригіналі схеми той самий слід позначений шириною 0,03 м, тобто 3 см. Стверджує, що в оригіналі схеми навіть візуальним оцінюванням спостерігаються механічні зміни, а саме дописування цифри нуль після коми, що очевидно вказує на його вписування для спотворення дійсного сліду розміру ширини такого сліду. При експертному дослідженні обставин дорожньо-транспортної пригоди експертами брався до уваги слід розміром 0,3 м, що свідчить про те, що саме такий розмір сліду первинно був вказаний у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. Прокурор вважає, що саме тому висновками транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6626/10170 від 31 жовтня 2013 року та автотехнічної експертизи № 9-8 від 21 липня 2014 року було визначено порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, які призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди. Вказує, що при проведенні комісійної транспортно-трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи № 14415-14417/14-52 від 31 січня 2015 року, судової автотехнічної експертизи № 19155/15-52 від 29 січня 2016 року, комісійної судової транспортно-трасологічної експертизи № 3682/3683 від 23 жовтня 2020 року, та комісійної судової автотехнічної експертизи № 3681 від 29 січня 2021 року використовувалось значення сліду саме 0,03 м (3 см), що вплинуло на висновки експертів, зокрема й щодо визначення швидкості автомобіля "Range Rover". Звертає увагу, що у експертних висновках встановлена швидкість автомобіля "Range Rover" 109 км/год, однак така швидкість визначена без врахування сліду до початку "забоїни" довжиною 54,9 м та шириною 0,3 м, який відобразився до моменту зіткнення, однак експертами не визначена швидкість руху автомобіля "Range Rover" до утворення вказаного сліду, у зв`язку з чим в діях водія ОСОБА_6 не вбачалось порушень Правил дорожнього руху України, які б призвели до дорожньо-транспортної пригоди. Наголошує, що спотворення розміру визначеного вище сліду у схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди призвели до різних експертних висновків, та, як наслідок, до постановлення місцевим судом виправдувального вироку. У зв`язку із встановленням зазначених обставин явного підроблення офіційного документу прокурор клопотав перед апеляційним судом про призначення комплексної технічної експертизи документів та фізико-хімічної експертизи та дослідження диску з фотокопією схеми ДТП, однак у порушення вимог ст. 332 КПК України суд апеляційної інстанції без належного мотивування відмовив у задоволенні такого клопотання, чим порушив засади змагальності, закріплені ст. 22 КПК України. Зауважує, що за вказаним фактом явного підроблення невідомою особою офіційного документу прокурором внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Також вказує, що після зміни складу колегії суддів апеляційним судом було відмовлено прокурору у повторному дослідженні письмових доказів у справі, чим позбавлено сторону обвинувачення можливості надати оцінку таким доказам, звернути увагу суду на очевидне підроблення схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. На необхідність перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, надання оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, допустимості та взаємозв`язку вказував суд касаційної інстанції у постановах від 15 лютого 2018 року та від 14 березня 2019 року, однак таких вказівок апеляційний суд не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України. Крім того, вказує, що апеляційний суд не надав відповіді на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про безпідставне мотивування місцевим судом вироку показаннями експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які в судове засідання не викликались та не допитувались. Таким чином вважає, що ухвала апеляційного суду не може вважатись законною, обґрунтованою та вмотивованою, оскільки не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
У письмових запереченнях захисник ОСОБА_7, вказуючи про безпідставність доводів касаційної скарги прокурора, просить таку скаргу залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, просив її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувані судові рішення залити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги.
У своїй касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, оскільки, на його думку, зазначені судові рішення постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах кримінального провадження наявний диск, на якому є файл із фотокопією схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, у якій зазначено ширину сліду лівого переднього колеса автомобіля "Range Rover" розміром 0,3 м, тобто 30 см, як на початку сліду, так і до зупинки автомобіля. Однак така копія схеми не є ідентичною оригіналу схеми, оскільки в оригіналі схеми той самий слід позначений шириною 0,03 м, тобто 3 см. Стверджує, що в оригіналі схеми навіть візуальним оцінюванням спостерігаються механічні зміни, а саме дописування цифри нуль після коми, що очевидно вказує на його вписування для спотворення дійсного розміру ширини такого сліду.
Наголошує, що при експертному дослідженні обставин дорожньо-транспортної пригоди експертами брався до уваги слід розміром 0,3 м, що свідчить про те, що саме такий розмір сліду первинно був вказаний у схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, саме тому висновками транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6626/10170 від 31 жовтня 2013 року та автотехнічної експертизи № 9-8 від 21 липня 2014 року було визначено порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, які призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди.
Вказує, що при проведенні комісійної транспортно-трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи № 14415-14417/14-52 від 31 січня 2015 року, судової автотехнічної експертизи № 19155/15-52 від 29 січня 2016 року, комісійної судової транспортно-трасологічної експертизи № 3682/3683 від 23 жовтня 2020 року, та комісійної судової автотехнічної експертизи № 3681 від 29 січня 2021 року використовувалось значення сліду саме 0,03 м (3 см), що вплинуло на висновки експертів, зокрема й визначення швидкості автомобіля "Range Rover".
Крім того звертає увагу, що у експертних висновках встановлена швидкість автомобіля "Range Rover" 109 км/год, однак така швидкість визначена без врахування сліду до початку "забоїни" довжиною 54,9 м та шириною 0,3 м, який відобразився до моменту зіткнення, однак експертами не визначена швидкість руху автомобіля "Range Rover" до утворення вказано сліду, у зв`язку з чим в діях водія ОСОБА_6 не вбачалось порушень Правил дорожнього руху України, які б призвели до дорожньо-транспортної пригоди.
Такі твердження прокурора колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто, внутрішнє переконання суду при оцінці доказів повинне ґрунтуватись на об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності. При цьому не повинна мати місце наперед визначена упередженість при оцінці доказів, впевненість у винності особи, діям якої дається оцінка, безпідставне, необґрунтоване відкидання доказів, які свідчать про невинуватість особи.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
З огляду на встановлені обставини та досліджені докази під час ухвалення вироку, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб. Як вбачається зі змісту вказаного вироку, місцевий суд з наведенням докладних мотивів обґрунтував свій висновок.
Таким чином, суд першої інстанції, виконуючи вимоги статей 85, 86, 94 КПК України, зробив ґрунтовний аналіз наявних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Відповідно до змісту вироку, мотивуючи свої висновки щодо невинуватості ОСОБА_6, місцевий суд зазначив про необґрунтованість висунутого йому обвинувачення, оскільки версія обвинувачення не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.
Такі висновки суд зробив на підставі проаналізованих та зіставлених показань виправданого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, потерпілої ОСОБА_21, експертів ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 .
Зокрема, зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_6 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що 22 червня 2013 року рухався зі швидкістю 100-110 км/год по автодорозі Одеса-Київ у напрямку м. Києва у лівій смузі руху, оскільки здійснював випередження їдучого у попутному напрямку автомобіля. Наближаючись до місця розвороту, помітив легковий автомобіль, який зупинився, надаючи йому перевагу у русі, а тому він продовжив їхати у лівій смузі руху. Оскільки легковий автомобіль частково знаходився на його смузі руху, він почав вивертати кермо вправо з метою об`їзду даного автомобіля. Однак легковий автомобіль, намагаючись перетнути проїжджу частину, різко почав рух зліва направо відносно напрямку його руху. ОСОБА_6 намагався уникнути зіткнення, гальмував, проте відстань до автомобіля була незначною, а тому йому не вдалося цього зробити. Зауважив, що не очікував, що водій легкового автомобіля почне розворот безпосередньо перед його автомобілем у той час, які він був на незначній відстані та у нього була перевага у русі.
Відповідно до вироку свідок ОСОБА_16 (слідчий) зазначив, що прибувши на місце ДТП дав вказівку відмітити крейдою напрямок сліду автомобіля "Range Rover", що спеціаліст і зробив. Слід починався у лівій смузі руху та переходив у праву, ширина якого складала 3 см. При цьому ОСОБА_6 на місці повідомив, що здійснював відворот керма вправо. Після здійснення замірів він складав відповідні процесуальні документи та надав всім учасникам для ознайомлення, будь яких зауважень щодо замірів та розмірів не надходило. Вказав, що автомобіль "ВАЗ" мав надати перевагу у русі автомобілю "Range Rover", однак цього зроблено не було.
Зі змісту вироку також вбачається, що свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (поняті) повідомили, що прибули на місце ДТП, де побачили розбитий автомобіль "ВАЗ" та пошкоджений автомобіль "Range Rover". На асфальті були сліди від автомобілів. Свідок ОСОБА_17 допомагав працівникам поліції здійснювати заміри. Зауважили, що бачили слід переднього лівого колеса автомобіля "Рендж Ровер", яке було повністю спущене. Ширину сліду не пам`ятають, його розмір був вказаний у протоколі. Зазначили, що зауважень до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми не було.
Крім того, у вироку місцевого суду зазначено, що свідок ОСОБА_19 (спеціаліст) надав показання, що прибув на місце ДТП, де вже були присутні слідчий, працівники ДАІ та поняті. На місці ДТП при штучному освітленні було здійснено заміри, складена схема. Зазначив, що бачив слід переднього лівого колеса автомобіля "Range Rover" шириною 3 см, який йшов до місця забоїни і потім продовжувався далі. З метою ефективного закріплення слідів та щоб цей слід було краще видно, він позначив слід крейдою ширше, при цьому не наносив крейду безпосередньо на слід.
Як вбачається зі змісту вироку свідок ОСОБА_20 повідомив, що він 22 червня 2013 року зі швидкістю 85-90 км/год рухався по автодорозі Одеса-Київ у напрямку м. Києва у правій смузі руху. Біля м. Черкас його обігнав автомобіль "Range Rover", швидіксть якого була трохи більшою від його. Через 350-400 метрів помітив, як автомобіль "Range Rover" почав змінювати траєкторію руху праворуч, також побачив бокову частину автомобіля "ВАЗ", який зліва виїхав на їх смугу руху. Майже відразу відбулось зіткнення, оскільки відстань між автомобілями була незначною, після чого автомобіль "Range Rover" почав зміщуватись вліво та зупинився.
У мотивувальній частині вироку зазначено показання експертів ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 . При цьому експерт ОСОБА_22 повідомив суду, що при проведенні експертизи ним використовувався слід автомобіля "Range Rover" шириною 0,3 м, а не 0,03 м, як вказано у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемі до нього, оскільки вважав, що саме крейдою був відмічений цей слід, ширина якого відповідно до його розрахунків складала 30 см. Експерт зауважив, що ширину сліду визначав за фотознімками, наданими слідчим, а не за протоколом та схемою до нього.
Відповідно до показань експерта ОСОБА_23, які зафіксовані у мотивувальній частині вироку, дані для проведення експертизи використовувались із матеріалів кримінального провадження та з протоколу слідчого експерименту. Ствердив, що вихідних даних для відповіді на питання, які ставились перед експертом, йому було достатньо. Вказав, що місце ДТП він не встановлював, оскільки таке питання перед ним не ставилось. Висновок автотехнічної експертизи № 19155/15-52 від 29 січня 2016 року та правомірність її проведення підтвердив у повному обсязі.
Також у вироку викладено показання експерта ОСОБА_24, який складав експертний висновок технічного стану транспортного засобу № 175 від 12 вересня 2013 року. Експерт зауважив, що підтримує складений ним висновок у повному обсязі.