Постанова
Іменем України
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 756/19482/21
провадження № 51-2957 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, інтересів якої стосується
ухвала слідчого судді про арешт майна ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на нерухоме майно в рамках кримінального провадження № 42021102050000104 від 05 липня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.
Накладено арешт на земельну ділянку площею 40024 кв. м, кадастровий номер 8000000000:85:036:0003, за адресою АДРЕСА_1, з розташованими на ній недобудованими об`єктами нерухомості у кількості 14 будівель. Постановлено заборонити на час досудового розслідування відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном будь-яким особам.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_8, діючи в інтересах ОСОБА_6, оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_6 вказує, що відповідно до попереднього договору №27032017-1 від 27 березня 2017 року, договору від 01 липня 2021 року про заміну первісного зобов`язання за попереднім договором №27032017-1 від 27 березня 2017 року, а також договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлову будівлю від 01 липня 2021 року, які укладені між ним та ТОВ "БУДПРОМАЛЬЯНС", він є власником майнових прав на один із об`єктів, який арештований на підставі ухвали слідчого судді. З огляду на викладене вважає, що у даному провадженні він є особою, статус якої визначений положеннями ст. 64-2 КПК України, а саме третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Наголошує, що, вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя апеляційного суду не врахував зазначені договори, та незважаючи на наявність об`єктивних обставин, безпідставно повернув апеляційну скаргу його представника.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 прокурор ОСОБА_7 вказує про безпідставність зазначених у ній доводів, та з наведенням відповідних мотивів просить відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвалу судді апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив ухвалу судді апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про безпідставне повернення апеляційної скарги його представника, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Як установлено положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КПК України регламентовано загальні засади кримінального провадження, зокрема право на доступ до правосуддя та принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
До того ж право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності не тільки дозволяє забезпечити належний захист власних інтересів, а й сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.
Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.