ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 404/2607/20
провадження № 51-2742 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120020002384 від 9 квітня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 9 квітня 2020 року близько 01:00 хотів купити пляшку текіли "Sierra silver" у магазині "Копілка", розташованому за адресою: вул. Соборна, 1-А, м. Кропивницький . Коли він перебував біля касової зони № 3 (далі - каса), касир попередила його про заборону продажу алкоголю з 22:00 по 08:00, забрала пляшку текіли та поставила її у візок за касою.
Надалі ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, попри заборону продажу алкогольних напоїв, зайшов за касу, звідки відкрито викрав вищевказану пляшку текіли, не реагуючи на зауваження касира, зник з місця вчинення кримінального правопорушення, спричинивши ТОВ "Копілка" шкоду на суму 469,90 грн.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2022 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржені судові рішення і закрити провадження за відсутності в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Вважає, що суди неправильно кваліфікували дії його підзахисного за ст. 186 КК України.
Наголошує, що засудженийне мав наміру безоплатно отримати товар із магазину. На його переконання, суд першої інстанції повинен був ретельно дослідити дії, мотив і настання бажаних для ОСОБА_7 наслідків.
Стверджує, що місцевий суд, дослідивши у судовому засіданні протокол огляду відеозапису від 14 квітня 2020 року, переглянув відеофайли, наявні на доданому до нього диску, не в повному обсязі. Посилається на те, що свідків сторони обвинувачення не було допитано. При цьому, суди також не дали оцінки показанням свідка ОСОБА_8, які свідчать про невинуватість ОСОБА_7, натомість надали перевагу показанням інших свідків.
Крім того, стверджує, що апеляційний суд у своєму рішенні неправильно відобразив та оцінив, показання свідка ОСОБА_9 . На думку захисника, судове рішення апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити оскаржені судові рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За змістом касаційної скарги захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірки цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який надав їм належну оцінку.
Свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими в суді свідками ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, даними протоколів огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, огляду предмета та перегляду відеозапису, висновком судової експертизи, а також іншими письмовими доказами.
Так, у суді першої інстанції ОСОБА_7, заперечуючи наявність умислу на грабіж, вину не визнав та, зокрема, пояснив, що 9 квітня 2020 року разом із ОСОБА_8 прийшов у магазин "Копілка", де вони вирішили купити пляшку текіли й інші товари. Касир повідомила, що алкогольні напої не продаються, після чого відклала пляшку у візок за спиною. Він забрав цю пляшку текіли та намагався умовити касира її продати. Надалі ОСОБА_8 запевнила його, що домовиться, і він, гадаючи, що остання розрахується за товар, вийшов із неоплаченим товаром з приміщення магазину й пішов у сторону розважального центру "Портал". Проте згодом прийшла ОСОБА_8 та повідомила, що касир їй відмовила. Після цього ОСОБА_8 повернула пляшку до магазину.
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 стверджувала, що 9 квітня 2020 року зустріла свого знайомого ОСОБА_7 та вони разом пішли до магазину "Копілка", де побачили, зокрема, акційну пляшку текіли, яку вирішили придбати. На касі продавець забрала цю пляшку та повідомила, що продаж алкоголю заборонений. Надалі ОСОБА_7 узяв пляшку текіли та пішов, а свідок сказала, що домовиться про оплату. При цьому, свідок повідомила, що повернула згодом указану пляшку, яку їй віддав ОСОБА_7 .
Водночас свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції, зокрема, дала такі пояснення. Так, у квітні 2020 року заборонили продавати алкогольні напої в період карантину. Обвинуваченого ОСОБА_7 вона впізнала, він був з дівчиною, тримав пляшку води та текілу, яку намагався купити. Свідок заховала алкогольний напій, проте обвинувачений зайшов до каси і забрав пляшку текіли. Надалі свідок віддала йому карту, а ОСОБА_7 з пляшкою пішов до виходу. Згодом охоронець повернувся до магазину з пляшкою текіли без обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, зокрема, що ОСОБА_7 був з дівчиною і намагався придбати пляшку текіли після 22:00. Натомість касир, повідомивши про заборону торгівлі алкоголем, забрала пляшку та поклала її на проході між касами. Після цього ОСОБА_7 зайшов між касами, забрав цю пляшку та вийшов з приміщення магазину. Надалі йому зателефонував охоронець стоянки, який знайшов пляшку, покинуту за шиномонтажем.
При цьому, викладаючи у вироку показання свідка ОСОБА_9, суд першої інстанції зважив на те, що останній повідомив про те, що він погано пам`ятає минулорічну подію, яку він безпосередньо не бачив, оскільки в цей час був з іншим охоронцем біля пункту відеонагляду.
Отже, за результатами допиту, місцевий суд врахував показання указаного свідка щодо фактів, які він сприймав особисто.
Також зміст технічного запису судового засідання від 4 листопада 2021 року свідчить, що показання свідка ОСОБА_9 викладено в оскарженому вироку суду з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які за приписами ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
За наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції, діючи в межах своїх повноважень із дотриманням вимог ст. 404 КПК України, погодився з оцінкою, наданою судом першої інстанції, зокрема, щодо показань свідка ОСОБА_9, та відобразив у своєму судовому рішенні аналогічні за змістом показання цього свідка, які раніше були викладені в рішенні місцевого суду.
Водночас положеннями КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку.
Таким чином, доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно відобразив у своєму рішенні показання свідка ОСОБА_9 є безпідставними.