Постанова
іменем України
06 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 753/8731/21
провадження № 51-2707км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100020001122, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само по АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
До набрання вироком законної сили суд застосував щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце його проживання.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 квітня 2021 року, близько 22:00, перебуваючи у під`їзді будинку АДРЕСА_3, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, що виразилося у завданні ОСОБА_8 ударів руками і ногами в різні частини тіла, спричинив їй легкі тілесні ушкодження та відкрито викрав належний останній мобільний телефон вартістю 6239,2 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 серпня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення та до призначеного ОСОБА_7 покарання застосувати положення ст. 75 КК України. Посилається на те, що останній визнав свою вину і щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні малолітню дитину та родичів. Ці обставини, які пом`якшують покарання, у сукупності з позитивними даними про особу засудженого, на думку захисника, є підставою для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, тому колегія суддів в цій частині судові рішення не перевіряє.
Доводи захисника ОСОБА_6, наведені ним у касаційній скарзі, про те, що суд не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а саме ст. 75 КК України, внаслідок чого призначене ОСОБА_7 покарання, яке належить відбувати реально, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, є безпідставними.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.