ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 570/2646/21
провадження № 51-6097км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 в режимі відеоконференції
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року в кримінальному провадженні № 12021181180000150 за обвинуваченням
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Мирутин Славутського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Також вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 29 березня 2021 року близько 20 год. 55 хв., перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_1, в ході раптово виниклого конфлікту, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті людини та бажаючи їх настання, перебуваючи в приміщенні кімнати будинку, за допомогою молотка, який тримав в правій руці, здійснив не менше дев`яти ударів в ділянку голови ОСОБА_8, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 було своєчасно надано необхідну кваліфіковану медичну допомогу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 та призначеного йому покарання.
Касаційна скарга мотивована тим, що дії ОСОБА_7 суди неправильно кваліфікували за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки ОСОБА_7 не мав наміру вбити потерпілу. Зазначається, що поведінка ОСОБА_7 до, під час та після вчинення злочину свідчить про відсутність у нього прямого умислу на вбивство потерпілої та про наявність неконкретизованого умислу, а тому дії ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України і покарання має бути призначене за цією нормою закону. Крім того захисник зазначає про наявність підстав для застосування положень ст. ст. 69 і 75 КК України. Вказується також на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.
Прокурор не підтримала касаційну скаргу захисника, вважала її безпідставною.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
При перевірці доводів касаційної скарги захисника, Верховний Суд виходить з фактичних обставин кримінального провадження, які встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, які ніким не оскаржувались, засуджений, в ході раптово виниклого конфлікту, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснив не менше дев`яти ударів молотком в ділянку голови ОСОБА_8, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Смерть потерпілої ОСОБА_8 не наступила внаслідок своєчасно наданої необхідної кваліфікованої медичної допомоги.
При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, зазначив, що ОСОБА_7 злочин не довів до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_7 .
Проте, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження юридична оцінка дій засудженого ОСОБА_7 є неправильною.
З системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, ст. ст. 15, 24, 115, 121 КК України) випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.