ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/22585/20
адміністративне провадження № К/9901/17519/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представника Кабінету Міністрів України - Лісовенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції справу № 640/22585/20
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМ України), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та нечинним передбачений пунктом 4 Порядку виплати та визначення розміру грошової компенсації поліцейським за найм ними житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року № 866 (далі - Порядок № 866), обов`язок надання поліцейським керівникові органу Національної поліції за місцем проходження служби довідки про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що реалізація на практиці оскаржуваного положення призводить до дискримінації поліцейських-переселенців за територіальною ознакою.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 обіймає посаду помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
4. Позивач є особою, вимушено переміщеною з окупованої території міста Горлівки Донецької області, що підтверджується довідкою від 13.03.2019 № 3010-5000071619 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
5. У зв`язку із тим, що у позивача не має власного житла, він орендує квартиру за договором оренди житлового приміщення від 18.01.2020 за місцем проходження служби у м. Києві та сплачує орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи дублікатами квитанцій.
6. Головним управлінням Національної поліції у м. Києві листом від 04.08.2020 за вих. № 4009/25/05/21-2020 позивачу відмовлено у грошовій компенсації за найм житла у зв`язку з тим, що ним до відповідного рапорту, серед іншого, не було додано довідку про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
7. Зазначену довідку позивач мав надати відповідно до умов абзацу 8 пункту 4 Порядку № 866.
8. Уважаючи свої права порушеними нормою абзацу 8 пункту 4 Порядку № 866, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням окружного адміністративного суду від 11.12.2020 позовна заява ОСОБА_1 задоволена повністю, визнаний протиправним та нечинним абзац 8 пункту 4 Порядку виплати та визначення розміру грошової компенсації поліцейськими за найм ними житла, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року № 866, наступного змісту: "довідку про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
10. Задовольняючи вимоги позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог частини п`ятої статті 96 Закону України "Про Національну поліцію", проголошуються дві пов`язані між собою обов`язкові передумови отримання поліцейськими грошової компенсації: відсутність власного житла в населеному пункті за проходженням служби та винаймання житла на підставі договору житлового найму. Але надалі, встановлюючи обов`язковість надання довідки про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зазначену в абзаці 8 пункту 4 Порядку № 866, за розсудом суду цієї інстанції, фактично необґрунтовано обмежується коло поліцейських, які через відсутність власного житла за місцем проходження служби, вимушені винаймати його за договором житлового найму.
10.1. Суд першої інстанції наголосив, що позивач не може звернутись з відповідною заявою до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за місцем проживання чи до адміністрації підприємства, установи, організації чи органу за місцем роботи для взяття на квартирний облік, оскільки не відноситься до категорії внутрішньо переміщених осіб, у розумінні підпункту 8 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затвердженими Постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (далі - Правила № 470).
10.2. Наведене, на думку суду цієї інстанції, свідчить про відсутність логічного зв`язку та наявну неузгодженість між проголошеними пунктом 1 Порядку № 866 цілями (в частині створення рівних умов доступу всіх поліцейських до права на грошову компенсацію за найм житла поліцейськими, які не мають власного житла в населеному пункті, де вони проходять службу, і вимушено винаймають його на підставі договору житлового найму) та фактично визначеними ним правилами, зазначеними в абзаці 8 пункту 4 цього Порядку № 866.
10.3. Тож, за висновком суду першої інстанції, Порядок № 866 в оскаржуваній частині фактично надає необґрунтовані переваги за територіальною ознакою поліцейським, зареєстрованим на підконтрольній Україні території по відношенню до поліцейських-переселенців, зареєстрованих, у тому числі, на тимчасово окупованій території окремих районів Донецької та Луганської областей, які вимушені проходити службу за межами тимчасово окупованих населених пунктів.
10.4. Підсумовуючи, суд першої інстанції висновував, що такі обставини на законодавчому рівні безпідставно та необґрунтовано позбавляють доступу поліцейських-переселенців права на отримання грошової компенсації за найм ними житла, законодавчо впроваджують соціальну несправедливість та незахищеність поліцейських-переселенців, створюють корупційні ризики, встановлюють нерівні умови проходження служби та соціального захисту поліцейських-переселенців по відношенню до інших працівників поліції, та є дискримінацією поліцейських-переселенців за територіальною ознакою.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 апеляційну скаргу КМ України задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нової постанови, якою у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення абзацу 8 пункту 4 Порядку № 866 про необхідність подати довідку про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов застосовуються до всіх поліцейських, які бажають отримати грошову компенсації за найм ними житла, незалежно від їх місця реєстрації чи проживання, та чи вони є внутрішньо переміщеними особами, з огляду на що оскаржуваний пункт Порядку № 866 не дискримінує поліцейських-переселенців за територіальною ознакою.
12.1. Щодо висновку суду першої інстанції про неможливість позивача звернутись з відповідною заявою до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за місцем проживання чи до адміністрації підприємства, установи, організації чи органу за місцем роботи про взяття його на квартирний облік, оскільки він не є внутрішньо переміщеною особою з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, або іншою особою у розумінні підпункту 8 пункту 13 Правил № 470, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом попередньої інстанції застосовано положення Правил № 470, які не підлягали застосуванню до даних правовідносин.
12.2. Обґрунтовуючи цей висновок, суд апеляційної інстанції наголосив, що позивач не є учасником бойових дій, та відповідно у правовідносинах щодо отримання статусу особи, яка потребує поліпшення житлових умов, підпункт 8 пункту 13, та абзац перший пункту 15 Правила № 470 до нього не застосовується. Проте, підкреслив суд цієї інстанції, позивач має право отримати статус особи, яка потребує поліпшення житлових умов відповідно до підпунктів 1-7 пункту 13 Правил №470.
12.3. З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що пункт 4 Порядку № 866 в оскаржуваній частині прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з огляду на що відсутні підстави для визнання такого протиправним та нечинним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
13. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 14.05.2021, у якій він просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2020.
14. В обґрунтування підстав касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме правовідносинах, що регулюють порядок надання компенсації поліцейським за найм ним житла при застосуванні вимог статті 24 Конституції України, пункту 6 частини першої статті 1, частини першої статті 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", частини третьої статті 61, пункту 5 частини десятої статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 15 розділу ІІ Правил № 470 та абзацу 8 пункту 4 Порядку № 866.
14.1. Скаржник наполягає, що зазначена в Порядку № 866 можливість отримання компенсації за найм житла за умови надання поліцейськими, які є внутрішньо переміщеними особами, довідки про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов - є дискримінацією поліцейських-переселенців за територіальною ознакою.
14.2. Касатор доводить, що попри формальне проголошення та поширення абзацу 8 пункту 4 Порядку № 866 на всіх поліцейських, судом апеляційної інстанції не враховано, що обов`язкова вимога про надання довідки про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, кореспондується з Правилами № 470, за якими позивач не може отримати зазначену довідку, оскільки зареєстрований у місті Горлівка Донецької області (на окупованій території України), а іншого житла, де була б можливість зареєструватися він не має, а тому, як і всі інші поліцейські-переселенці поза своєю волею вимушені проживати не в місті, де розташоване його житло.
14.3. На переконання скаржника, Порядок № 866 в аналогічній ситуації фактично надає необґрунтовані переваги за територіальною ознакою поліцейським, зареєстрованим на підконтрольній Україні території по відношенню до поліцейських-переселенців (не зазначених в підпункті 8 пункту 13 Правил № 470), зареєстрованих на тимчасово окупованій території окремих районів Донецької та Луганської областей та вимушених проходити службу за межами окупованих населених пунктів, де розташоване їх житло.
14.4. Скаржник підкреслює, що листом від 15.12.2020 № 109-109/3-2175 Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила позивачу, що відповідно до Правил № 470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають та зареєстровані у місті Києві не менше 5 років, а також внутрішньо переміщені особи, визначені у підпункті 8 пункту 13 Правил № 470. Таким чином, твердження суду апеляційної інстанції, що позивач має право отримати статус особи, яка потребує поліпшення житлових умов відповідно до підпунктів 1-7 пункту 13 Правил № 470, на думку скаржника, є необґрунтованими, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
14.5. Зрештою, скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним судом взагалі не надана правова оцінка його важливим аргументам, викладеним у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу, щодо неузгодженості між проголошеними Порядком № 866 цілями та фактично оприлюдненими ним правилами, що є не тільки порушенням норм процесуального права, а саме частини третьої статті 242 КАС України, але й не виконанням зобов`язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
14.6. Скаржник зауважує, що і особи, які потребують поліпшення житлових умов, і всі інші поліцейські, які не мають власного житла в населеному пункті, де вони проходять службу, і винаймають його на підставі договору житлового найму, в рівній мірі несуть соціальний тягар у вигляді витрат по сплаті орендної плати, а отже повинні мати рівний доступ до можливості компенсувати витрати на найм житла. При цьому, в Порядку № 866 жодним чином не зазначаються та не обґрунтовуються підстави такої нерівності.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.06.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.10.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до статті 343 КАС України. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.11.2022 справу призначено у відкритому судовому засіданні.
17. Позивач в судове засідання не з`явився, направив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Позиція інших учасників справи
18. Не погодившись із доводами касаційної скарги, КМ України 24.05.2021 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 без змін.
18.1. У цьому відзиві відповідач наголошує, що положення абзацу 8 пункту 4 Порядку № 866 (про необхідність подати довідку про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов) застосовуються до всіх поліцейських, які бажають отримати грошову компенсацію за найм ними житла, незалежно від того чи є вони внутрішньо переміщеними особами, місця їхньої реєстрації чи проживання. Тож, на думку відповідача, доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 24 Конституції України, статті 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та статей 61, 62 Закону України "Про Національну поліцію".
19. В судовому засіданні представник КМ України проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні з підстав викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях, наданих на вимогу Суду.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 03.06.2021 слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивача із установленою абзацем 8 пункту 4 Порядку № 866 умовою для отримання грошової компенсації поліцейськими за найм ними житла подання, серед іншого, довідки про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що, на його переконання, в аналогічній ситуації фактично надає необґрунтовані переваги за територіальною ознакою поліцейським, зареєстрованим на підконтрольній Україні території по відношенню до поліцейських - переселенців, тобто є прямою дискримінацією поліцейських - переселенців.