ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 127/2731/17
адміністративне провадження № К/9901/24249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №127/2731/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2017 року (суддя Жмудь О.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (головуючий суддя Кузьмишин В.М., судді: Сушко О.О.,Боровицький О.А.),
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі також - відповідач, Управління) про визнання рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії протиправним та зобов`язання відповідача провести повторний розрахунок (перерахунок) пенсії за віком, починаючи з часу призначення, з урахуванням щомісячної заробітної плати, пропорційно розбитої на кількість відпрацьованих місяців, що раніше були враховані при обрахунку пенсії єдиною сумою, відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо зарахування при розрахунку його пенсії заробітної плати за один підсумковий місяць, в якому вона була виплачена за відпрацьований період вахтовим методом, оскільки згідно формули розрахунку заробітної плати, з якої в подальшому обраховується пенсія, чітко визначено, що сума коефіцієнтів заробітної плати береться за кожний місяць.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов задоволено.
Судами встановлено, що з 16 травня 2015 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При зверненні із заявою про призначення пенсії позивач надав довідки про розмір отриманої заробітної плати за період роботи з 2000 по 2015 роки.
Проте, при призначенні пенсії відповідач провів зарахування заробітної плати у відповідності до особових рахунків (витребуваних самим відповідачем у відповідних підприємств) за один підсумковий місяць, в якому виплачувалась заробітна плата за відпрацьований період вахтовим методом. Інші місяці роботи Управління зарахувало з нульовим показником заробітної плати.
25.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату з помісячним розміром такої за період роботи з 2000 по 2016 роки.
Листом від 21.12.2016 №343/Г-1 Управління повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням поданих ним довідок про розмір заробітної плати, оскільки певні суми заробітної плати, зазначені у цих довідках, не відображені в особових рахунках.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності належними доказами.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі Управління наголошує на правомірності своїх дій, оскільки довідки та особові рахунки містять розбіжності щодо певних сум нарахованої позивачу заробітної плати.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач проти доводів та вимог Управління заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, у цій справі спірним є питання щодо правомірності дій відповідача при розрахунку пенсії позивача, які полягають у зарахуванні заробітної плати за один підсумковий місяць, в якому виплачувалась заробітна плата за відпрацьований період вахтовим методом, із проставленням інших місяців з нульовим показником її розміру.