ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
прокурор: Гриненко А.Є.
позивача: Кулініч В.О.
відповідача-1: не з`явився
відповідача-2: Марач В.В.
третіх осіб: не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022
у справі № 906/672/18
за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України
до: 1) Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур"; 2) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Житомирська обласна рада; 2) Комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег" Житомирської обласної ради; 3) Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради; 4) Виконавчий комітет Житомирської міської ради; 5) державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Є.О.; 6) Публічне акціонерне товариство "ЕК "Житомиробленерго"; 7) Житомирська обласна державна адміністрація
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України,
про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння
В С Т А Н О В И В:
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, позивач) до Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур" (далі - ПрАТ "Укрпрофтур") та Дочірнього підприємства "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" (далі - ДП "Житомиртурист", відповідач-2) про:
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 15612426 про реєстрацію права власності на нерухомість за ДП "Житомиртурист";
- витребування на користь позивача із чужого незаконного володіння ДП "Житомиртурист" майнового комплексу туристичної бази "Лісовий берег", розташованого за адресою: Чуднівське шосе, 1 м. Житомир, згідно з переліком об`єктів, наведеним у позовній заяві (далі - майновий комплекс).
Позовна заява обґрунтовується виявленням прокуратурою порушення права власності держави відповідачами при оформленні права приватної власності на майновий комплекс, оскільки у 2001 році без погодження ФДМУ це майно вибуло з власності держави поза її волею шляхом незаконної видачі відповідачу-2 свідоцтва про право власності на підставі не існуючого рішення виконкому Житомирської міської ради. Відповідно, державна реєстрація майна за відповідачем-2 була проведена незаконно, а тому наявні підстави для скасування запису про реєстрацію права власності та про витребування майна. Обставини належності майнового комплексу до державної власності встановлені судовими рішеннями у справі №17/5007/98/11.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.06.2022 позов задоволений.
Посилаючись на преюдиційні для даної справи обставини, встановлені судом у справі №17/5007/98/11, суд першої інстанції зазначив, що власником спірного майна є держава в особі уповноваженого органу - ФДМУ, який не приймав рішень щодо відчуження спірного майна, тому майно із власності держави не вибувало. При цьому рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972, на яке йде посилання в оформленому на відповідача-2 свідоцтві, не стосується спірного майна, а отже видача такого свідоцтва не має жодних юридичних наслідків та не спростовує належності спірного майна державі.
Суд також дійшов висновку про наявність усіх складових для застосування норми ст.387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо захисту права власності держави, оскільки відповідач-2 заволодів майном незаконно та без правової підстави, а тому позов в частині витребування майна підлягає задоволенню.
Щодо позовної давності суд першої інстанції зазначив, що право позивача порушується фактом невизнання цього права відповідачами, а саме наявністю в державному реєстрі інформації про право власності відповідача-2 на спірне майно, з огляду на що таке порушення права є триваючим, тому позовна давність до заявлених вимог не застосовується.
Додатковим рішенням господарського суду Житомирської області від 07.07.2022 витребувано з незаконного володіння ДП "Житомиртурист" на користь позивача спірний майновий комплекс; стягнуто з відповідача-2 на користь прокуратури Житомирської області судовий збір у розмірі 25969 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 (колегія суддів у складі: Мельник О.В. - головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення суду першої інстанції від 23.06.2022 скасовано, в позові відмовлено. Додаткове рішення суду першої інстанції від 07.07.2022 скасовано.
Апеляційний суд встановив, що побудована у 1972-1973 роках туристична база "Лісовий берег" була передана Житомирській обласній раді по туризму та екскурсіях.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №9 від 03.01.1974 затверджено акт державної прийомки комплексу туристської бази - готелю на 275 місць у лісопарковій зоні Корбутівки корисною площею 5775 кв.м.
Президія Федерації незалежних профспілок України постановою №П-7-7 від 23.08.1991 прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур". Рада Федерації незалежних профспілок та Фонд соціального страхування України 04.10.1991 уклали установчий договір і затвердили його статут.
У переліку майна, переданого Федерацією незалежних профспілок України в статутний фонд АТ "Укрпрофтур" значиться туристична база "Лісовий берег", яка введена в експлуатацію у 1973 році.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі №138/7 за позовом ФДМУ до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчого договору та статуту АТ "Укрпрофтур", в позові відмовлено.
Загальними зборами акціонерів українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (протокол від 14.04.1998 №6/6) затверджений статут обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Підприємство є правонаступником Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпротур". Підприємство засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ "Укрпрофтур" передає йому у господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 1 січня 2000 року становила 2925000 грн.
07.02.1997 туристична база "Лісовий берег" була зареєстрована Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за Житомирським обласним дочірнім підприємством "Житомиртурист".
10.01.2001 виконавчим комітетом Житомирської міської ради, на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 №1045 обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпротур" видано свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу "Лісовий берег". Як вбачається з рішення виконкому від 21.12.1972 №1045, на яке міститься посилання у свідоцтві, воно не стосується ні спірного майна, ані суб`єкта права власності. Наявність іншого рішення будь-якого органу, яке могло б бути підставою для видачі свідоцтва про право колективної власності на туристичну базу "Лісовий берег" судом не встановлено.
Вказані вище обставини справи встановлені Рівненським апеляційним господарським судом у постанові від 21.11.2017 у справі №17/5007/98/11, яка набрала законної сили.
Апеляційний суд, керуючись у тому числі обставинами, встановленими у справі №17/5007/98/11, дійшов висновку, що на момент створення Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" спірний майновий комплекс перебував у державній власності, а тому міг бути відчужений виключно за згоди власника, проте уповноважений орган держави - ФДМУ не надавав згоди на відчуження майнового комплексу на користь відповідача-2. Відтак, передача спірного майна у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
У зв`язку з чим відповідач-2 заволодів спірним майном незаконно, без жодних правових підстав, а отже наявні правові підстави для витребування спірного майна у відповідача-2 на підставі статті 387 ЦК України.
Разом з тим апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов висновку про відмову в позові з мотивів спливу позовної давності. Так, господарські суди у справі №17/5007/98/11 дійшли висновку про те, що ФДМУ, на який покладено обов`язок з управління державним майном, про порушення права власності держави щодо спірного майна дізнався ще у 1996 році, складаючи перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок, до якого було включено туристичну базу "Лісовий берег". З огляду на що вже на час видачі свідоцтва від 10.01.2001 та на червень 2007 року (підтвердження ЗАТ "Укрпрофтур" в процесі інвентаризації переліків майна, переданого у статутний фонд суб`єктів господарювання у період з 01.01.1994 по 01.01.2007), позивачу було відомо про фактичного суб`єкта користування спірним майном. Тобто, належно виконуючи обов`язки органу, уповноваженого від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно, ФДМУ об`єктивно мав можливість дізнатись про існування свідоцтва про право власності на майновий комплекс щонайменше з 10.01.2001 та своєчасно звернутись до суду з відповідним позовом. За таких обстави суд констатував пропуск прокурором позовної давності без поважних причин.
У зв`язку з наявністю підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України як основної вимоги, з підстав спливу позовної давності, похідна позовна вимога про скасування у запису про реєстрацію права власності на майно за відповідачем-2 також не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Скаржник зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 256, 257, 268, 387, 388 ЦК України, ст.10 Конституції УРСР, глави VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990, постанови Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 №1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України", указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", Закону Української РСР "Про власність", а також порушено норми статей 73 - 77, 86, 236 ГПК України. Разом з тим відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 388 ЦК України стосовно витребування на користь держави з чужого незаконного володіння державного майна, що позбавляє державу в особі Фонду державного майна України, як власника майна права володіння, розпорядження та його користування на підставі незаконно виданого відповідачу свідоцтва про право власності на майно, внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Скаржник вважає необґрунтованими твердження суду апеляційної інстанції про пропуск строку позовної давності щодо захисту права власності держави на майновий комплекс та преюдиціального значення обставин, встановлених судовим рішенням у справі №17/50007/98/11.