У Х В А Л А
21 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 754/6384/22
Провадження № 14-112зц22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2022 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного космічного агентства України, Пенсійного фонду України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення пенсії за особливі заслуги,
УСТАНОВИЛА:
До Деснянського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом про повернення пенсії за особливі заслуги.
12 серпня 2022 року ухвалою Деснянського районного суду міста Києва відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного космічного агентства України, Пенсійного фонду України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення пенсії за особливі заслуги.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зазначив, що з позовної заяви та доданих до неї документів убачається публічно-правовий спір між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також позивачка просить суд притягнути до відповідальності осіб за вчинення, на її думку, умисного злочину, проте такі вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року.
06 вересня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року залишено без руху та надано строк протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків щодо сплати судового збору, надання апеляційної скарги в новій редакції, яка повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, та надання копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
02 листопада 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заявниця отримала 26 вересня 2022 року, однак недоліки апеляційної скарги не усунула та з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з підстав неможливості вчинення процесуальної дії не звернулася.
20 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року.
02 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного космічного агентства України, Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення пенсії за особливі заслуги.
Верховний суд відмовив у відкритті касаційного провадження відповідно до положень частини четвертої статті 394 ЦПК України, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримала 26 вересня 2022 року, що не заперечується заявницею, однак зазначені в ній недоліки апеляційної скарги вона не усунула, тому апеляційний суд зробив законний та обґрунтований висновок про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 357 ЦПК України, для визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.
Зазначив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє позивачку права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, про що їй було належним чином роз`яснено апеляційним судом в оскарженій ухвалі.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою, у якій просить переглянути ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2022 року, розглянути касаційну скаргу та задовольнити її позовні вимоги.
Велика Палата Верховного Суду перевірила заяву та додані до неї матеріали і зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 6 і частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
Показовим у цьому сенсі є рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04), у пункті 24 якого йдеться про те, що фраза "встановлений законом" стосується не лише правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
"Закон", про який ідеться у статті 6 Конвенції, є не просто законодавством, пов`язаним з організацією і повноваженнями судових органів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia); від 25 жовтня 2011 року у справі "Річерд проти Польщі" (Richert v. Poland), заява № 54809/07; від 12 липня 2007 року у справі "Йоргич проти Німеччини" (Jorgic v. Germany)), але й будь-якими іншими внутрішньо-правовими нормами, недотримання яких робить неправомірною участь одного чи кількох суддів у розгляді справи (справа "Арчіл Панджикідзе та інші проти Грузії" (Archil Pandzhikidze and others v. Georgia), № 30323/02).