ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 607/5085/22
провадження № 51-3254км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
прокурора (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, постановлений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021212220000036, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК), не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2022 року ОСОБА_8 засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;
- за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 1 ст. 310 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 цього Кодексу його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин у період з весни 2021 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) до приблизно 12:25 28 вересня 2021 року шляхом збирання на присадибній ділянці за місцем свого проживання незаконно придбав з метою збуту фрагменти речовини зеленого кольору рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою в сухому (висушеному) вигляді 12,526 грамів, який незаконно зберігав з метою збуту у своєму володінні на території будинку АДРЕСА_1 .
28 вересня 2021 року приблизно о 12:25 ОСОБА_8, перебуваючи у вищевказаному будинку незаконно безоплатно збув ОСОБА_9 . 12,526 грамів зазначеного наркотичного засобу.
Окрім цього ОСОБА_8, у період з весни 2021 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) до 07:26 22 листопада 2021 року у той же самий спосіб незаконно придбав з метою збуту фрагменти речовини зеленого кольору рослинного походження та фрагменти рослин, які є особливо небезпечними наркотичними засобами, обіг яких заборонено - канабіс, масою в сухому (висушеному) вигляді 7 314,95 грамів, що є особливо великим розміром, який незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання.
Також, ОСОБА_8, у зазначений період, на присадибній ділянці будинку за місцем проживання незаконно виростив 34 рослини коноплі, які є рослинами роду коноплі "Саnnаbis", та містять наркотичні засоби та психотропні речовини, а також наркотично активний компонент - тетрагідроканабінол та суміш канабіноїдів (канабінол, канабідіол).
Тернопільський апеляційний суд 17 серпня 2022 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок районного суду і постановив свій, яким призначив ОСОБА_8 покарання:
- за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
- за ч. 1 ст. 310 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій свого підзахисного, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду й звільнити його підзахисного на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до його вказівок на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, дійшов безпідставного висновку, що виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства є неможливим.
Так, на думку захисника, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції належним чином не врахував, що ОСОБА_8 раніше не судимий, визнав вину, щиро розкаявся, сприяв досудовому розслідуванню, позитивно характеризується, добровільно передав на потреби Збройних Сил України суму внесеної застави, чим показав високий рівень соціалізації. Також залишив апеляційний суд поза увагою, поведінку засудженого під час досудового розслідування, який не порушував обов`язки підозрюваного і обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного захисник вважає, що призначення покарання ОСОБА_8 із застосуванням статей 69, 75 КК в повній мірі відповідало б обставинам справи і особі засудженого.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор вказує на безпідставність викладених у ній доводів, а тому просить відмовити у її задоволені, а вирок апеляційного суду залишити без змін.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.
Прокурори, посилаючись на неспроможність викладених у касаційній скарзі захисника доводів, заперечили проти її задоволення, просили вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за частинами 2 і 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 310 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Указаних вимог процесуального закону апеляційним судом дотримано.
Стосовно доводів захисника про невідповідність призначеного його підзахисному покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.