Постанова
Іменем України
26 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 341/1185/21
провадження № 61-10124 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - адвокат Шиманська Наталія Станіславівна,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокат Лотоцька Наталія Василівна,
третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк Олексій Орестович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Наталії Станіславівни,на постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Девляшевського В. А. від 05 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк Олексій Орестович, в якому просив суд усунути її від права на спадкування за законом, що відкрилася після смерті
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є єдиним сином спадкодавця ОСОБА_3 .
Зазначав, що ОСОБА_3 у липні 2001 року одружився вдруге з ОСОБА_2, за час перебування у шлюбі з відповідачкою його батько тричі переносив гострі інфаркти у 2013 році та двічі у 2015 році, а у січні 2016 року ОСОБА_2 виїхала за межі України до держави Ізраїль.
У 2018 році після перенесеного ішемічного інсульту у батька паралізувало праву частину тіла, що спричинило неможливість його самостійного пересування та самообслуговування у побуті, у зв`язку з чим він потребував постійного стороннього догляду. У вересні 2018 року ОСОБА_2 повернулася в Україну, проте, побачивши безпорадний стан батька, знову виїхала до держави Ізраїль і до моменту подачі цього позову в Україну не поверталася.
Зважаючи на фактичну відмову відповідачки здійснювати догляд за чоловіком, ОСОБА_3 у грудні 2018 року звернувся до Галицького районного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, заочним рішенням Галицького районного суду від 25 червня 2019 року, шлюб між ними розірвано (справа
№ 341/287/18).Постановою Івано-Франківського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року заочне рішення Галицького районного суду
від 25 червня 2019 року скасовано, провадження у даній справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .
Зазначав, що з вересня 2018 року до моменту смерті батька він та його мати - ОСОБА_4 (дружина батька від першого шлюбу) здійснювали постійний догляд за ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_2 не доглядала за батьком, не брала участі в організації та фінансових витратах на поховання свого чоловіка.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк Олексій Орестович, в якому просила суд усунути його від права на спадкування за законом, яка відкрилась після смерті
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з метою покращення матеріального становища своєї сім`ї офіційно перебувала на сезонних роботах в державі Ізраїль, мала укладений робочий контракт, умови якого не передбачали миттєво покинути місце праці у державі Ізраїль на власний розсуд, що і стало причиною неможливості прибуття на поховання чоловіка -
ОСОБА_3 .
Зазначила, що через спільних знайомих вона передала кошти на поховання ОСОБА_3 . Наголошувала, що ОСОБА_1 у змові зі своєю матір`ю (дружина ОСОБА_3 від першого шлюбу), з метою протиправно заволодіти спадковим майном ОСОБА_3, шляхом підробки офіційних документів, намагаються відібрати у неї майно, яке набуте ними за час шлюбу з померлим чоловіком. Зазначала, що колишня дружина ОСОБА_3, шлюб з якою було припинено у 2001 році скористалась її відсутністю та підробила позовну заяву до суду про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3, яку в подальшому надіслала листом до суду. При цьому, ОСОБА_1, скориставшись дорученням від батька, у змові з ОСОБА_4 з`явився до суду як представник ОСОБА_3 та подав власноруч написану ним заяву про розгляд справи про розірвання шлюбу без участі ОСОБА_3 .
Таким чином, вона вважала, що ОСОБА_1 у злочинній змові з ОСОБА_2 вчинили злочин з метою одноосібного заволодіння спадковим майном.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просила суд її позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської областіу складі судді Мергеля М. Р. від 01 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк О. О., про усунення від права на спадкування відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 ухилялася
від надання допомоги своєму чоловіку -ОСОБА_3, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував такої допомоги саме від дружини, а вона мала змогу таку надавати, оскільки, навіть перебуваючи в Україні у період з 13 вересня 2018 року по 30 жовтня 2018 року, коли ОСОБА_3 був тяжко хворий у безпорадному стані, перебував у лікарні і потребував постійної сторонньої допомоги, відповідачка лише кілька разів його провідала, а під час таких відвідин купувала їжу у кафе, відмовилась помити спадкодавця та просила у нього кошти на власні потреби. При цьому, суд зазначив, що надання ОСОБА_3 у листопаді 2018 року 1 групи інвалідності свідчить про те, що спадкодавець і після лікування у медичному закладі був у безпорадному стані, потребував постійного стороннього догляду, проте відповідачка після виїзду у жовтні 2018 року за кордон більше не поверталася та не надала жодних доказів, які б свідчили про неможливість приїхати в Україну протягом 2018-2020 років для догляду за хворим чоловіком, з метою взяти участь у похованні чоловіка тощо. Так само ОСОБА_2 жодними доказами не довела, що після від`їзду за кордон у жовтні 2018 року продовжувала спілкуватися із спадкодавцем, будь-яким чином брала участь у його матеріальному утриманні чи веденні підприємницької діяльності.
Крім того, суд, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні її зустрічного позову, вказав, що ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів протиправності дій ОСОБА_1, якими можуть бути лише судові рішення як легітимна підстава для встановлення факту умисного вчинення, а надані копії пояснень і протоколу допиту ОСОБА_1 як свідка, факт реєстрації кримінального провадження не є належними і допустимими доказами вчинення протиправних дій з його боку.
Суд звернув увагу на необґрунтованість посилання ОСОБА_2 на положення частини другої статті 1224 ЦК України як на правову підставу усунення
ОСОБА_1 від права на спадкування, оскільки у спірних правовідносинах заповіт ОСОБА_3 відсутній. При цьому положення вказаної норми стосуються спадкоємців, які умисно перешкоджали спадкодавцеві висловити, змінити чи скасувати своє волевиявлення саме у заповіті, а не вчиняли будь-які протиправні дії, що сприяли збільшенню частки у спадщині. У зустрічному позові існує посилання на неіснуючу редакцію частини другої статті 1224 ЦК України.
Також суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_2 судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк О. О., про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 відмовлено. У решті рішення районного суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять безспірних доказів того, що спадкодавець
ОСОБА_3 потребував фінансової допомоги, заперечував щодо повернення його дружини до держави Ізраїль, потребував допомоги саме від ОСОБА_2, що вона відмовилася від надання такої допомоги, своїми умисними діями чи бездіяльністю уникала обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.
При цьому суд зауважив, що пояснення допитаних судом першої інстанції свідків щодо неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків по догляду за хворим чоловіком свідчать про їх суб`єктивне сприйняття обов`язку відповідачки, як дружини спадкодавця, щодо належного догляду за ним та не можуть слугувати безумовним доказом умисного ухилення останньою від обов`язку по догляду за спадкодавцем, який такого потребував.
Також суд вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 у частині її зустрічного позову є безпідставними, так як суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини у справі та надані докази, не впливають на законність та правильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для усунення від спадщини ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шиманська Н. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
ОСОБА_2 судове рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 341/1185/21 із Галицького районного суду Івано-Франківської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Н. С., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне, обґрунтоване рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів на підтвердження фактів, викладених у зустрічному позові та в апеляційній скарзі, ввела суд в оману та зловживала процесуальними правами. При цьому, вказує, що до матеріалів справи ОСОБА_2 не надала доказів неможливості повернутися до України, щоб дбати про свого чоловіка - ОСОБА_3, копію укладення трудового контракту із іноземною державою, копії квитанцій, що вона матеріально допомагала чоловіку, або брала участь у витратах на його поховання. У матеріалах справи відсутні докази спілкування з ОСОБА_3, а саме відсутні роздруківки телефонних дзвінків за період із 2016-2020 роки.
Також, зазначає, що навіть під час короткочасного перебування на території України ОСОБА_2 не дбала про свого чоловіка, який був у лікарні і просив її про допомогу. Даний факт підтверджено свідками. ОСОБА_3, окрім дружини та сина, нікого не мав, тому потребував саме їх допомоги, так як ОСОБА_2 самоусунулась від виконання обов`язку дружини дбати про свого чоловіка, весь тягар догляду за немічним батьком ліг на позивача та його матір (дружину від першого шлюбу).
Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Лотоцької Н. В., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, суд апеляційної інстанції належним чином встановив фактичні обставини у справі, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, вказує, що касаційна скарга не відповідає вимогам ЦПК України, так як у ній відсутній порівняльний аналіз практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з підтвердженням таких правозастосовних висновків та відсутнє посилання на висновки Верховного Суду у цій категорії справ.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив
від представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Н. С., в якому зазначається, що доводи відзиву є безпідставними, відзив не відповідає вимогам статті 395 ЦПК України, не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Н. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 була дружиною ОСОБА_3, шлюб між ними зареєстровано
03 липня 2001 року, актовий запис 5, місце реєстрації виконавчий комітет Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т. 1, а. с. 69).