Постанова
Іменем України
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 760/34352/21
провадження № 61-10050св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (за зустрічним позовом відповідач) - ОСОБА_1,
відповідач (за зустрічним позовом позивач) - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Ходченко Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення упущеної вигоди.
Позовну заяву мотивувала тим, що 18 травня 2010 року ОСОБА_3, інтереси якого представляв ОСОБА_2 (син продавця), та її чоловік ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5 (син покупця) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Зазначила, що після укладення договору купівлі-продажу продавець почав стверджувати, що був ошуканий з боку родини ОСОБА_6, внаслідок чого відносно ОСОБА_5 (покупця) порушено кримінальну справу.
Послалася на те, що наразі в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 760/18551/18 за позовом ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1, ОСОБА_5, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Вовк І. І., про визнання договору купівлі-продажу квартири нікчемним у зв`язку з його удаваністю та зустрічним позовом про визнання права власності на квартиру, в межах якої втретє оспорюється питання щодо права власності на спірну квартиру.
Зазначила, що у зазначеній справі ухвалою від 20 липня 2018 року вжиті заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на спірну квартиру. У зв`язку з невиконанням ухвали про забезпечення позову суд постановив ухвалу від 30 березня 2021 року, якою скасував ухвалу від 20 липня 2020 року про забезпечення позову та від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення позову, якою зобов`язав ОСОБА_7 внести на депозитний рахунок суду суму в розмірі 200 000,00 грн.
Після скасування арешту, вжитого ухвалою від 20 липня 2018 року в справі № 760/18551/18, зникли перешкоди для державної реєстрації права власності на квартиру.
У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 приватний нотаріус Вовк І. І. видав позивачу свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки цю квартиру ОСОБА_4 придбав у шлюбі, і зареєстрував право власності за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав.
Послалася на те, що у належній їй квартирі з часу її придбання 18 травня 2010 року по теперішній час проживають члени сім`ї ОСОБА_8, які без достатніх на те підстав використовують належну ОСОБА_1 квартиру і перешкоджають їй використовувати квартиру за призначенням (зокрема, здавати квартиру в оренду з метою отримання прибутку).
ОСОБА_2 та члени його родини не бажають добровільно звільняти належну їй квартиру та змінювати реєстрацію місця проживання, хоча в зв`язку з продажем ОСОБА_3 квартири, він сам та члени його родини, зокрема, ОСОБА_2, його дружина та діти втратили право проживання у цій квартирі.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідача та членів його родини (дружини та двох дітей) і зняття з реєстрації місця проживання відповідача та членів його родини (дружини та двох дітей), стягнути солідарно з відповідача та членів його родини (дружини та двох дітей) 2 458 112,13 грн упущеної вигоди.
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом скасування записів про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.
Зустрічну позовну заяву мотивував тим, що з 29 вересня 2004 року ОСОБА_3 на праві власності володів квартирою за зазначеною адресою.
Зазначив, що 18 травня 2010 року, введений в оману ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_5 по втраченому паспорту, який діяв в інтересах ОСОБА_4, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
На час підписання договору в квартирі проживав він з дружиною та двома неповнолітніми дітьми.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, і ОСОБА_2 є його правонаступником та спадкоємцем.
ОСОБА_4 також помер, його правонаступником є ОСОБА_1 .
Виходив з того, що договір купівлі-продажу від 18 травня 2010 року ОСОБА_4 не зареєстрував у Комунальному підприємстві Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", про що свідчить відсутність відмітки на цьому договорі.
Між тим, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна 26 липня 2021 року внесено запис про право власності на квартиру за зазначеною адресою за померлою особою після спливу більше 5 років від дати смерті.
Зазначив, що приватний нотаріус Вовк І. І. в межах спадкової справи № 58853987 до спадкової маси вніс об`єкт нерухомості, а саме 1/2 частину спірної квартири на підставі договору від 18 травня 2010 року.
Послався на те, що нотаріус не взяв до уваги факт наявності в суді справи № 760/18551/18 про встановлення нікчемності правочину у зв`язку з його удаваністю та визнання договору недійсним, і зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, розгляд якої триває.
На його думку, нотаріус також не прийняв до уваги реєстрацію у цій квартирі місця проживання дитини ОСОБА_10 з 16 липня 2021 року, якого фактично позбавив житла.
Всупереч вищевикладеному, приватний нотаріус Вовк І. І. вніс до реєстру записи про право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 .
На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд усунути йому перешкоди в користуванні житлом шляхом скасування записів про право власності від 04 серпня 2021 року № 43324012 та від 04 серпня 2021 року № 43323957, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 .
Одночасно з зустрічним позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву мотивував тим, що не застосування судом заходів забезпечення позову призведе до подальшого переоформлення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, що унеможливить виконання рішення суду, а також спричинить виселення неповнолітньої дитини ОСОБА_10 з квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою від 04 липня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва заяву про забезпечення позову у цій справі задовольнив.
Наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,3 кв. м.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є предметом судових спорів між сторонами тривалий час, які на цей час не вирішені.
Врахував, що після скасування у справі № 760/18551/18 арешту на спірну квартиру, ухвалою суду від 30 березня 2021 року, 04 серпня 2021 року вчинено запис про державну реєстрацію права власності позивача за первісним позовом.
Враховуючи характер спору, що виник та те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть привести до утруднення виконання рішення суду, місцевий суд дійшов висновку про задоволення заяви.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року про забезпечення позову скасував та прийняв нову постанову.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову залишив без задоволення.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Зазначив, що у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру.
Послався на те, що ОСОБА_2 у своїй зустрічній позовній заяві не заявляв жодних вимог, направлених на поновлення чи захист його права на спірну квартиру і які неможливо буде реалізувати без заявлених позивачем заходів забезпечення позову.
Вважав, що виконання рішення суду в межах заявлених позовних вимог жодним чином не залежить від заходів забезпечення позову, на яких наполягає ОСОБА_2 .
Виходив з того, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_2, не відповідає змісту порушеного права позивача, не є співмірним з заявленими позовними вимогами та жодним чином не забезпечить виконання рішення суду, що залишив поза увагою суд першої інстанції, який не надав належної правової оцінки співмірності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Відхилив доводи ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, що незастосування судом заходів забезпечення позову може призвести до подальшого переоформлення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та виселення неповнолітньої дитини ОСОБА_10 з квартири.
Апеляційний суд прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що під час постановлення ухвали про забезпечення позову не вирішено питання про застосування заходів зустрічного забезпечення, як того передбачає частина восьма статті 153 ЦПК України, чим, на думку заявника, порушено принцип пропорційності інтересів сторін.
Разом із тим, апеляційний суд врахував правові висновки Верховного Суду про те, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку (постанови Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19 та від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року адвокат Ходченко О. М. в інтересах ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу адвокат Ходченко О. М. в інтересах ОСОБА_2 мотивувала тим, що Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 30 березня 2021 року у справі № 760/18551/18 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про продовження процесуального строку на виконання ухвали від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення відмовив.
Клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив і скасував ухвалу від 20 липня 2018 року про арешт спірної квартири.
Заявник послався на те, що незастосування судом заходів забезпечення позову призведе до подальшого переоформлення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, що надалі унеможливить виконання рішення суду, а також спричинить виселення неповнолітньої дитини ОСОБА_10 з цієї квартири.
На його думку, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20, від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21, від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21.
Сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_1 свідчить про наявність між ними спору щодо спірного майна, а тому забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно є співмірним із заявленими позовними вимогами.
14 грудня 2022 року адвокат Дзюба М. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2022року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 12 грудня 2022 рокуВерховний Суд справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення упущеної вигоди.
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом скасування записів про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.
Одночасно з зустрічним позовом представник відповідача до суду подав заяву про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтував тим, що незастосування судом заходів забезпечення позову спричинить подальше переоформлення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, що унеможливить виконання рішення суду, а також спричинить виселення неповнолітньої дитини ОСОБА_10 з квартири.
Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 30 березня 2021 року у справі № 760/18551/18 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про продовження процесуального строку на виконання ухвали від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення відмовив.
Клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив.
Скасував ухвалу від 20 липня 2018 року про накладення арешту на спірну квартиру.
Скасував ухвалу від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення у справі, якою зобов`язано ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок районного суду суму у розмірі 200 000,00 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року скасував, повернув справу для продовження розгляду питання про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою і другою статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.