Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 459/2645/21
провадження № 61-9071св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 лютого 2022 року у складі судді Грабовського В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання договору припиненим, визнання незаконними та протиправними дій щодо нарахування заборгованості, визнання виконаним у повному обсязі зобов`язання щодо повернення заборгованості та зобов`язання анулювати заборгованість.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 19 березня 2013 року вона відкрила картковий рахунок у АТ КБ "ПриватБанк", картку використовувала для побутових потреб. У 2016 році строк дії картки закінчився, з цього часу карткою не користувалась, останню операцію здійснено 26 червня 2014 року.
У лютому 2017 року банк звернувся до неї з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 13 134,69 грн., оскільки нею не повернуто 293,03 грн.
Рішенням Червоноградського міського суду від 18 серпня 2017 року (справа № 459/1212/17) стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 1 280,04 грн., яка складається із: 293,03 грн - заборгованість за тілом кредиту, 346,99 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 640,02 грн - пеня.
На виконання рішення суду 24 травня 2018 року позивачка погасила вказану заборгованість, у зв`язку з чим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
У подальшому їй зателефонував представник банку та повідомив, що на її картковому рахунку наявна заборгованість у розмірі 156 385,23 грн, однак їй потрібно повернути 5 622,02 грн.
На її звернення банком надано відповідь про те, що в рішенні Червоноградського міського суду від 18 серпня 2017 року відсутні будь-які приписи щодо припинення зобов`язань за кредитним договором від 19 березня 2013 року.
Вказує, що рішення суду виконано, а тому жодних договірних відносин між нею та банком немає.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати договір банківського обслуговування № SAMDN52000078289767 від 19 березня 2013 року, укладений між нею та АТ КБ "ПриватБанк", припиненим у зв`язку з виконанням зобов`язань за цим договором; визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості; визнати виконаним 24 травня 2018 року у повному обсязі зобов`язання щодо повернення АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором банківського обслуговування № SAMDN52000078289767 від 19 березня 2013 року; зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" анулювати заборгованість за договором банківського обслуговування № SAMDN52000078289767 від 19 березня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє кредитного договору, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Позивачкою не подано суду доказів строку дії кредитного договору, що відповідає строку дії картки, чим не доведено неправомірності дій банку щодо нарахування заборгованості за договором банківського обслуговування № SAMDN52000078289767 від 19 березня 2013 року.
Позивачкою не конкретизовано з якого часу слід визнати припиненим кредитний договір, тому її посилання на положення статті 599 ЦК України є необґрунтованими.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 серпня 2017 року набрало законної сили 24 вересня 2017 року, а заборгованість позивачкою погашено лише 24 травня 2018 року, що не позбавляє кредитора права на отримання сум згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, зокрема, трьох процентів річних від можливо простроченої суми.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, може бути предметом доказування у спорі за позовом банку про стягнення з позичальника коштів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд також вказав, що позивачка просить визнати припиненим кредитний договір № SAMDN52000078289767 від 19 березня 2013 року, однак ця вимога, в такому формулюванні (редакції), не може бути задоволена, оскільки такого способу захисту порушеного права як визнання припиненим кредитного договору нормами ЦК України не передбачено.
Встановивши, що положеннями ЦК України не передбачено такої підстави для припинення зобов`язання, як набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції врахував, що настання строку повернення заборгованості не тягне припинення зобов`язання, а такий спосіб захисту прав та інтересів, як визнання договору припиненим, не передбачений статтею 16 ЦК України.
За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вказуючи на неналежний спосіб захисту щодо однієї позовної вимоги, заявниця зазначає про те, що суд не виклав висновків щодо інших позовних вимог.
Судами залишено поза увагою, що банк не мав права нараховувати заборгованість за кредитом після звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 15, 16, 1048, 1050 ЦК України), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18 та від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19.
Провадження у суді касаційної інстанції
28 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
07 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзивів на касаційні скарги
АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Червоноградського міського суду від 18 серпня 2017 року (справа № 459/1212/17) стягнуто із Степаник ( ОСОБА_1 ) на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 1 280,04 грн., яка складається із: 293,03 грн - заборгованість за тілом кредиту, 346,99 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 640,02 грн - пеня (т. 1, а.с. 3-4).
У справі № 459/1212/17 встановлено, що 19 березня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за яким остання отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У 2016 році строк дії платіжної картки закінчився.
Постановою державного виконавця від 25 липня 2018 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 459/1212/17 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № б/н від 19 березня 2013 року у розмірі 1 280,04 грн на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (т. 1, а.с. 9).
У вказаній постанові державного виконавця зазначено, що згідно з витягом УДКС м. Червоноград та квитанції АТ "Ощадбанк" № 80 від 24 травня 2018 року заборгованість з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій сплачено у повному обсязі.
Згідно з відповіддю АТ КБ "ПриватБанк" від 23 березня 2021 року, адресованій позивачці, у резолютивній частині рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 серпня 2017 року у справі № 459/1212/17 відсутні приписи щодо припинення зобов`язань за кредитним договором № б/н від 19 березня 2013 року, а тому просить позивачку здійснити погашення заборгованості перед банком.
Відповідно до копії витягу клієнта ОСОБА_1 за карткою НОМЕР_1 і додатковими рахунками до договору № SAMDN 52000078289767 від 19 березня 2013 року за період із 01 березня 2013 року по 31 травня 2021 року востаннє позивачкою здійснено використання коштів 25 травня 2014 року, а 25 червня 2018 року зараховано погашення заборгованості у розмірі 1 280,63 грн, яка стягнута на підставі рішення суду (т. 1, а.с. 13-18).
14 жовтня 2020 року банком скасовано штрафи за минулі періоди, а заборгованість позивачки становила 5 622,02 грн.
Згідно з випискою клієнта ОСОБА_1, наданою АТ КБ "ПриватБанк" 14 грудня 2021 року, закрито рахунок за карткою НОМЕР_1 (угода № SAMDN 52000078289767 від 19 березня 2013 року) (т. 1, а.с. 60).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.