ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 758/1322/17
провадження № 61-6662св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Київпастранс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконуючий обов`язки директора Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо Карабчук Руслан Володимирович,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київпастранс", в інтересах якого діє адвокат Тараско Тетяна Євгенівна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року, ухвалене у складі
судді Ларіонової Н. М., та постанову Київського апеляційного суду від 4 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального підприємства (далі - КП) "Київпастранс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконуючий обов`язки директора Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо Карабчук Р. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказувала, що наказом Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" від 26 грудня
2016 року № 206 її звільнено з посади водія тролейбуса на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором.
Підставами для її звільнення за вказаною статтею слугували накази №№ 190, 191 від 24 та 28 листопада 2016 року про оголошення догани за порушення посадової інструкції водія тролейбуса та правил внутрішнього трудового розпорядку.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач застосував дисциплінарне стягнення без додержання вимог КЗпП України, а саме не відібрав у позивача пояснення.
Також КП "Київпастранс" не мало правових підстав для її звільнення
за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за відсутності попередньої згоди профспілкового органу на звільнення.
Вказувала, що внаслідок незаконного звільнення та втрати джерела доходу вона відчуває моральні страждання, переживання, порушено її звичайний ритм життя. Тому вважає, що вказаними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, розмір якої оцінює в 10 000 грн.
За таких обставин просила визнати незаконним та скасувати наказ Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо
КП "Київпастранс" № 206 від 26 грудня 2016 року про її звільнення з посади водія тролейбуса за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами трудового розпорядку; поновити її на посаді водія тролейбуса; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; відшкодувати завдану порушенням прав працівника моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія тролейбуса Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" з 27 грудня 2016 року.
Стягнено з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2016 року до 12 вересня 2019 року
у розмірі 215 944,46 грн.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Стягнено з КП "Київпастранс" в дохід держави судовий збір у розмірі
2 799,44 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що звільненню позивача з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, передувало накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани відповідно до наказів від 24 та 28 листопада 2016 року.
В порушення вимог статті 252 КЗпП України, звільнення позивача проведено без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якого є позивач.
Суд першої інстанції вказав про ненадання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження того, що до застосування дисциплінарного стягнення ним відібрано від позивача письмові пояснення. Також не доведено, що пояснення від позивача відповідач зажадав, але вона відмовилася їх надати.
Встановивши, що відповідач перед застосуванням дисциплінарних стягнень не намагався отримати від позивача відповідних пояснень і не мав попередньої згоди виборного органу профспілкової організації, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 3
частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.
На виконання вимог ухвали Подільського районного суду міста Києва
від 9 липня 2019 року профспілковий комітет Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України (далі - ВПЗУ) Куренівського тролейбусного депо КП "Київспастранс" надав витяг з протоколу № 17 від 13 липня 2019 року щодо ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Суд першої інстанції зазначив, що вказане рішення профспілкової організації містить підстави відмови в наданні згоди на звільнення позивача з відповідним обґрунтуванням порушення відповідачем її прав при звільненні.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 березня 2020 року апеляційну скаргу КП "Київпастранс" залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про звільнення позивача з порушенням КЗпП України, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині таке рішення в апеляційному порядку не переглядається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2020 року представник КП "Київпастранс" - адвокат Тараско Т. Є. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 4 березня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанції висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 19 грудня 2016 року у справі № 6-2801цс15, про те, що "правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами".
Суди не врахували, що вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за які її притягнено до дисциплінарної відповідальності наказами від №№ 190 і 191
від 24 та 28 листопада 2016 року, підтверджено належними і допустимими доказами. Крім того, актами від 24 та 28 листопада 2016 року підтверджується, що позивач неодноразово викликалася для надання пояснень щодо вчинених нею дисциплінарних проступків, однак до відповідача не з`явилася та відповідних пояснень не надала.
Заявник вказує про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 січня 2018 року у справі № 569/18201/14-ц
(провадження № 61-762св18) та від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18) вважаючи, що застосування апеляційним судом цих висновків призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Позиція інших учасників справи
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій про існування правових підстав для задоволення позову нормам матеріального і процесуального права. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про:
- застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2016 року у справі № 6-2801цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)
- необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18), від 25 січня 2018 року у справі № 569/18201/14-ц (провадження № 61-9123св18), які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 травня 2006 року на підставі наказу № 62 позивача прийнято на посаду водія тролейбуса Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс".
14 квітня 2016 року згідно з протоколом установчих зборів у Куренівському тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо КП "Київпастранс" створено первинну профспілкову організацію ВПЗУ Куренівського тролейбусного депо та 31 жовтня 2016 року позивача обрано до виборного профспілкового органу, що підтверджується протоколом № 3 загальних зборів первинної профспілкової організації.
За порушення 1 листопада 2016 року пункту 6.2 інструкції водія тролейбуса (недотримання заданого розкладу руху) 21 листопада 2016 року позивачу оголошено догану.
Наказом від 28 листопада 2016 року № 191 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення пункту 2.3 інструкції водія тролейбуса та наказу по Куренівському ТРЕД № 156 від 7 жовтня 2016 року (непроходження перевірки знань правил дорожнього руху, правил експлуатації трамвая та тролейбуса, з охорони праці, будови тролейбуса) в жовтні-листопаді 2016 року.
Наказом № 206 від 26 грудня 2016 року позивача звільнено з посади водія тролейбуса на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладено на працівника трудовим договором або правилами трудового розпорядку. Підставою для видачі цього наказу слугували: службова записка начальника відділу з експлуатації, рапорти диспетчера диспетчерської служби керування та комірника, акт про відмову надавання письмового пояснення, службова записка та рапорт ОСОБА_1, копії наказів про порушення ОСОБА_1 посадової інструкції водія тролейбуса та правил внутрішнього трудового розпорядку за № 190 від 24 листопада 2016 року та № 191 від 28 листопада 2016 року
Суди встановили, що про застосування до позивача дисциплінарних стягнень вона дізналась 23 грудня 2016 року і пояснення щодо вказаних дисциплінарних проступків позивач не надавала.
Суди встановили, що на момент застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення (26 грудня 2016 року) позивача було обрано до виборчого профспілкового органу, що підтверджується протоколом № 3 загальних зборів первинної профспілкової організації ВПЗУ. Крім того, про створення профспілки належним чином проінформовано керівництво підприємства шляхом направлення повідомлення (вхідний № 428 від 20 квітня 2016 року).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.