Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 395/1118/21
провадження № 61-9368св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Новомиргородська міська рада Кіровоградської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Кіровоградський обласний центр соціальних служб, Комунальний заклад "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Кіровоградської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Новомиргородської міської ради Кіровоградської області на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2022 року у складі судді Орендовського В. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Кіровоградський обласний центр соціальних служб, про визнання протиправними та скасування рішень, посилаючись на те, що розпорядженням голови Новомиргородської районної державної адміністрації від 19 травня 2015 року № 101-р "Про утворення прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і влаштування до неї малолітнього ОСОБА_3" було створено їх прийомну сім`ю та 22 травня 2015 року влаштовано в цю сім`ю дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 10 серпня 2021 року № 61 продовжено функціонування їх прийомної сім`ї. 17 листопада 2021 року Комісією з питань захисту прав дитини Новомиргородської міської ради Кіровоградської області було прийнято рішення "Про припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4", яким припинено функціонування їх прийомної сім`ї у зв`язку з несприятливими умовами для виховання дитини та спільного проживання (відсутність взаєморозуміння батьків з дитиною), виведено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з їх прийомної сім`ї. 22 листопада 2021 року Виконавчий комітет Новомиргородської міської ради Кіровоградської області прийняв рішення "Про виведення з прийомної сім`ї дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_3 та припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1", яким було виведено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з їх прийомної сім`ї у зв`язку з тим, що в сім`ї склалися несприятливі умови для проживання та виховання дитини; припинено з 22 листопада 2021 року функціонування їх прийомної сім`ї, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; позбавлено з 22 листопада 2021 року їх прийомну сім`ю статусу прийомної сім`ї; припинено з 22 листопада 2021 року дію договору про продовження функціонування їх прийомної сім`ї від 30 серпня 2021 року № 4, укладеного між ними та Новомиргородською міською радою. Зазначені рішення від 17 листопада 2021 року № 6 та від 22 листопада 2021 року № 124 є незаконними, так як відповідач своїми діями порушив звичайний ритм життя дитини ОСОБА_3, відібрання дитини нанесло їй психологічну травму. Під час засідання Комісії з питань захисту прав дитини Новомиргородської міської ради Кіровоградської області неповнолітньому ОСОБА_3 не була надана можливість бути заслуханим з питання виведення його зі складу прийомної сім`ї та не враховано його бажання залишитися з прийомними батьками, не надано оцінку їхнім діям щодо належного виховання та забезпечення розвитку дитини. До уваги були взяті лише письмові пояснення ОСОБА_3, які він написав під тиском та під диктовку працівників служби у справах дітей. Неповнолітній ОСОБА_3 перебуває в Комунальному закладі "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Кіровоградської обласної ради, однак просить забрати його додому, оскільки йому там важко, майже неможливо адаптуватися в умовах реабілітаційного центру. Зі слів ОСОБА_3 йому більше подобається вдома і він хоче жити з ними, оскільки вважає їх своїми батьками. 29 листопада 2021 року ОСОБА_3 звернувся до дирекції закладу з проханням отримати послуги адвоката з Регіонального центру безоплатної вторинної допомоги щодо повернення його до прийомної родини, але дирекція ніяк не відреагувала на прохання дитини. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань захисту прав дитини Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 листопада 2021 року "Про припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4"; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 22 листопада 2021 року № 124 "Про виведення з прийомної сім`ї дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_3 та припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1"; зобов`язати повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в прийомну сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
За клопотанням представника позивачів - адвоката Калінки-Бондар О. Б. ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2022 року Комунальний заклад "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Кіровоградської обласної ради залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань захисту прав дитини Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 листопада 2021 року "Про припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1". Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 22 листопада 2021 року № 124 "Про виведення з прийомної сім`ї дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 та припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1". В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення Комісії з питань захисту прав дитини Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 листопада 2021 року "Про припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1", а також рішення Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 22 листопада 2021 року № 124 "Про виведення з прийомної сім`ї дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 та припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1" не відповідають інтересам дитини ОСОБА_3, нормам національного та міжнародного права. В зазначених рішеннях не наведено переконливих доводів того, що перебування ОСОБА_3 поза прийомною сім`єю буде сприяти забезпеченню якнайкращих його інтересів. Відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження необхідності застосування крайнього заходу захисту прав дитини та розірвання сімейних зв`язків, а саме виведення його зі складу прийомної сім`ї та влаштування в дитячий будинок. Такий висновок суду зроблений з урахуванням показань свідків, в тому числі неповнолітнього ОСОБА_3, який пояснив, що бачить своє майбутнє разом з позивачами, а його заява від 04 листопада 2021 року про небажання проживати в сім`ї позивачів не відповідає дійсності, так як на той час він був знервований. Оскільки в результаті скасування оспорюваних рішень фактично відновлюється функціонування прийомної сім`ї позивачів, відновлюється статус їх прийомної сім`ї та дія договору про продовження функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_4, ОСОБА_2 від 30 серпня 2021 року № 4, укладеного з Новомиргородською міською радою, а неповнолітній ОСОБА_3 повертається у прийомну сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, то позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_3 в прийомну сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу Новомиргородської міської ради Кіровоградської області залишено без задоволення, а рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
21 вересня 2022 року Новомиргородська міська рада Кіровоградської області подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Новомиргородська міська рада Кіровоградської області вказала, що прийомна сім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом Комунального закладу "Новомиргородський міський центр надання соціальних послуг", у зв`язку з чим під час розгляду справи судом першої інстанції міська рада заявила клопотання від 31 березня 2022 року № 01-12/80/1 про залучення Комунального закладу "Новомиргородський міський центр надання соціальних послуг" до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, однак місцевий суд необґрунтовано відхилив вказане клопотання. Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції неповнолітній ОСОБА_3 особисто підтвердив факт добровільного та власноручного написання ним до служби у справах дітей міської ради заяви від 04 листопада 2021 року з одночасним наданням працівнику поліції звукозапису із зізнання прийомної матері ОСОБА_1 про факти вчинення ОСОБА_2 (прийомним батьком) фізичного та психологічного насильства над неповнолітнім, але з невідомих причин суд не взяв до уваги цей доказ, не надав йому належної оцінки та відмовив у долученні диску з аудіозаписом до матеріалів справи. Більше того, в судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій Новомиргородська міська рада Кіровоградської області акцентувала увагу на тому, що прийомний батько вчиняв домашнє насильство та обоє прийомні батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, за що їх було притягнуто до адміністративної відповідальності, однак ці обставини взагалі не досліджувалися судами. Натомість при ухваленні судових рішень суди послалися на характеристики батьків від 21 січня 2022 року № 8, від 21 січня 2022 року № 9 та характеристику дитини від 18 січня 2022 року № 7, які є недопустимими доказами, так як ці документи було складено та підписано старостою Мартоніського старостинського округу Новоукраїнського району Кіровоградської області ОСОБА_5 за відсутності в неї таких повноважень.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Калінка-Бондар О. Б. подала до Верховного Суду відзив на касаційну каргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.
06 жовтня 2022 року матеріали справи № 395/1118/21 в електронному вигляді надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржуються, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що розпорядженням голови Новомиргородської районної державної адміністрації від 19 травня 2015 року № 101-р "Про утворення прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і влаштування до неї малолітнього ОСОБА_3" було створено прийомну сім`ю на базі родини ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а 22 травня 2015 року влаштовано в їх прийомну сім`ї дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради від 10 серпня 2021 року № 61 продовжено функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на території громади.
Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 листопада 2021 року № 6 "Про припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1" було припинено функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в прийомній сім`ї склалися несприятливі умови для виховання дитини та спільного проживання (відсутність взаєморозуміння батьків з дитиною) та виведено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Рішенням Виконавчого комітету Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 22 листопада 2021 року № 124 "Про виведення з прийомної сім`ї дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_3 та припинення функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1" виведено з 22 листопада 2021 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в сім`ї склалися несприятливі умови для проживання та виховання дитини; припинено з 22 листопада 2021 року функціонування прийомної сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що в прийомній сім`ї склалися несприятливі умови для виховання дитини та спільного проживання; позбавлено з 22 листопада 2021 року прийомну сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 статусу прийомної сім`ї; припинено з 22 листопада 2021 року дію договору про продовження функціонування прийомної сім`ї від 30 серпня 2021 року № 4, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Новомиргородською міською радою.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Статтею 256-1 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що прийомна сім`я - сім`я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Прийомні батьки - подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (частина перша статті 256-2 СК України).
Згідно з частиною першою статті 256-3 СК України прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї.
Статтею 256-4 СК України передбачено, що рішення про створення прийомної сім`ї приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про створення прийомної сім`ї, на основі типового договору укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї. Орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім`ї, зобов`язаний контролювати виконання прийомними батьками своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей. Положення про прийомну сім`ю та типовий договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про прийомну сім`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565 (далі - Положення № 565), метою утворення прийомної сім`ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім`ї на виховання та спільне проживання.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 5 Положення № 565 рішення про утворення прийомної сім`ї приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської ради (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви сім`ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім`ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей про можливість утворення прийомної сім`ї з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зазначена сім`я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, обов`язково інформується про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання. Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім`ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.
Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі - Закон № 2342-IV) визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2342-IV основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є: створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї; виховання та утримання дітей за принципом родинності; сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів; забезпечення пріоритету форм влаштування; захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей; створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя; забезпечення права на здоровий розвиток; забезпечення соціально-правових гарантій; створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги; формування системи соціальної адаптації; забезпечення вільним вибором сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам та бажанням особистості дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, а також особи із їх числа та запитам ринку праці; належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, сприяння в наданні реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, банківськими установами, культурно-освітніми, громадськими, спортивними та іншими організаціями; вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
За умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім`ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу. Порядок передачі дітей на усиновлення, виховання та спільне проживання в прийомні сім`ї або дитячі будинки сімейного типу затверджується Кабінетом Міністрів України (частини перша, четверта статті 6 Закону № 2342-IV).
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилалися на те, що оспорювані рішення обмежують їх можливість виховувати ОСОБА_3 у своїй сім`ї, спільно проживати з ним однією сім`єю, порушують права неповнолітнього ОСОБА_3 на забезпечення йому належних умов для зростання в сімейному оточенні. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися насамперед з урахуванням прав та законних інтересів дитини, що не було враховано відповідачем при прийнятті оспорюваних рішень.
Допитаний в місцевому суді із застосуванням відеоконференцзв`язку неповнолітній свідок ОСОБА_3 показав, що з 02 березня 2022 року він перебуває у Польщі в установі "Дім для відпочинку дітей". У прийомній сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він перебував з 22 травня 2015, вибув з цієї сім`ї у листопаді 2021 року, тобто в прийомній родині прожив більше 6 років. Відносини з прийомними батьками в нього добрі, він нічого не має проти них. Вони його любили, проявляли турботу, піклувалися про нього, він відповідав взаємністю. Станом на листопад 2021 року відносини в його сім`ї були такі ж самі, як і раніше. За час проживання з прийомними батьками в нього іноді були конфлікти, сварки. Проживати в цій сім`ї йому подобалося, його все влаштовувало. 04 листопада 2021 року він посварився з батьками через те, що почав палити. Потім він без дозволу пішов погуляти до друга і заночував у нього вдома. На наступний день приїхала служба у справах дітей і поліція, він злякався і в подальшому написав заяву про його вилучення із сім`ї. Його не змушували писати цю заяву, але так як він був сердитий і знервований, то написав її, не подумавши. Про те, щоб налагодити стосунки з батьками, попрацювати з психологами, працівники служби йому не говорили. Бесіда з ним про те, щоб він подумав і повернувся в сім`ю, була лише один раз. Після його повернення в дитячий будинок він продовжив спілкування з прийомними батьками, вони до нього приїжджали, їх спілкування з ним було налаштоване на те, щоб він повернувся в сім`ю, і він сам хоче повернутися до них в сім`ю. Коли він писав заяву 04 листопада 2021 року, то не розумів, що після його вилучення з сім`ї він не зможе повернуся до них. Якщо б він про це знав, то не писав би таку заяву. В прийомній сім`ї йому було краще, ніж в центрі реабілітації. Він також тікав з центру реабілітації, так як у нього іноді виникали конфлікти з дітьми та вихователями. Він зробив висновки і якщо б була можливість повернути час назад, він не тікав би з дому і сприйняв би все по-іншому. В центрі реабілітації є всі умови для проживання, але він сумує за батьками та хоче до них додому, так як бачить своє майбутнє разом з батьками.