Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 369/13458/20
провадження № 61-7794св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2022 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Верланова С. М., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (далі - ТзДВ "СК "Гардіан") про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, посилаючись на те, що 03 жовтня 2019 року близько 11 год. 00 хв. на автомобільній дорозі місцевого значення Ружин - Рогачі на відстані 3,300 км від села Заріччя Ружинського району Житомирської області в напрямку села Топори Ружинського району Житомирської області водій ОСОБА_2, керуючи автобусом "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який є її батьком. Від отриманих травм ОСОБА_3 помер в Ружинській центральній районній лікарні. Постановою слідчого слідчого відділення Ружинського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області) капітана поліції Давидюк О. О. від 29 квітня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018060290000239, від 03 жовтня 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Відповідно до частини п`ятої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Оскільки в даному випадку завдання шкоди не пов`язане з непереборною силою або умислом потерпілого, то вона має право на відшкодування шкоди. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 була застрахована в ТзДВ "Глобус" за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № АО1724645 та №АО1192407. На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня 2019 року в розмірі 4 173 грн. Тому відповідно до положень пункту 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3, становить 50 076 грн, а право на отримання такого страхового відшкодування має його дружина ОСОБА_4 та його дочки - вона, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах по 10 015,20 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ТзДВ "СК "Гардіан" на свою користь 10 015,20 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті її батька ОСОБА_3 .
У відзиві на позовну заяву ТзДВ "СК "Гардіан" заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДТП сталася внаслідок протиправних дій самого ОСОБА_3, які полягали в порушенні ним Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Саме ОСОБА_3 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджується результатами експертних досліджень та постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюк О. О. від 29 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018060290000239, від 03 жовтня 2018 року за фактом ДТП, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3 . Відсутність в ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його транспортного засобу з велосипедистом ОСОБА_3 не залежало від нього, що згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону № 1961-IV виключає обов`язок страховика відшкодувати завдану шкоду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що шкоду ОСОБА_3 було заподіяно внаслідок непрямого умислу самого потерпілого на вчинення ним протиправних дій, що полягали в порушені пунктів 6.7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР. ОСОБА_3 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертного дослідження. Крім того, відсутність в ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його транспортного засобу з велосипедистом не залежало від його волі. Таким чином, в матеріалах справи наявні докази того, що в діях велосипедиста ОСОБА_3 є порушення ПДР, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, під час якої йому заподіяно шкоди. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18. З огляду на викладене в ОСОБА_2 не настала цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_3 . Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону № 1961-IV страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Посилання позивача на те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає відповідальність без вини власника такого джерела, є безпідставним та спростовується змістом постанов Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 751/8121/17, від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 757/59802/16-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 126/1439/17.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Р. Р. залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
13 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р. Р. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р. Р. вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20, від 06 липня 2022 року у справі № 442/3107/21, за змістом яких володілець джерела підвищеної небезпеки чи особа відповідальна за шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, зобов`язані довести що шкода, завдана таким джерелом, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Факт наявності непереборної сили або умислу потерпілого мають бути підтверджені належними доказами. При цьому відсутність у водія технічної можливості уникнути ДТП не може вважатися непереборною силою. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Крім цього, представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р. Р. зазначив, що наявні підстави для відступу від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18, оскільки наведені у вказаній постанові висновки є помилковими і спростовані десятками судових рішень Верховного Суду, в яких викладені протилежні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
У вересні 2022 року ТзДВ "СК "Гардіан" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18 не суперечать правовим висновкам, на які послався позивач в касаційній скарзі, між цими постановами Верховного Суду відсутні будь-які протиріччя, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про наявність підстав для відступу від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18, не заслуговують на увагу. У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, дотримавшись приписів цивільного процесуального законодавства, здійснили повне та всебічне дослідження ключового доказу у справі, а саме постанови слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюк О. О. від 29 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження та дійшли справедливого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на технічну неможливість водія ОСОБА_2 уникнути зіткнення через аварійну ситуацію, створену ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
01 вересня 2022 року справа № 369/13458/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що 03 жовтня 2019 року близько 11 год. 00 хв. на автомобільній дорозі місцевого значення Ружин - Рогачі на відстані 3,300 км від села Заріччя Ружинського району Житомирської області в напрямку села Топори Ружинського району Житомирської області водій ОСОБА_2, керуючи автобусом "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 . Від отриманих внаслідок ДТП травм ОСОБА_3 помер в Ружинській центральній районній лікарні, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 03 жовтня 2019 року.
03 жовтня 2019 року слідчим СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області були внесені відомості до ЄРДР за № 12018060290000239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 була застрахована у ТзДВ "Глобус" за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № АО1724645 та №АО1192407.
Позивач ОСОБА_1 є дочкою загиблого велосипедиста ОСОБА_3
20 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надіслав ТзДВ "СК "Гардіан" повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 10 015,20 грн, однак листом від 17 серпня 2020 року № 17/08/20/8 ТзДВ "СК "Гардіан" відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності вини водія забезпеченого транспортного засобу.
Постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюк О. О. від 29 квітня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018060290000239, від 03 жовтня 2018 року за фактом ДТП, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України.
У вищевказаній постанові слідчого зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/1086 від 21 листопада 2019 року на момент ДТП гальмівна система, рульове керування, ходова частина автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходилися в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і настанням ДТП.
За висновком транспортно-трасологічної експертизи № 3/1087 від 21 листопада 2019 року зовнішнім оглядом автобуса "Рута-25" визначена наявність слідів і пошкоджень ударно-динамічного характеру, які сконцентровані в його передній лівій кутовій частині і виражені слідами тертя металу, розламу та тріщин полімерних матеріалів. При цьому загальний напрямок слідоутворюючої сили, що спричинила вищевказані сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру був спрямований спереду назад та під кутом зліва направо відносно повздовжньої вісі транспортного засобу. Сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру мають єдиний механізм утворення і, виходячи з обставин пригоди, могли утворитися в процесі контакту наданого на дослідження транспортного засобу з велосипедом "Спутник". Первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між передньою лівою кутовою частиною (переднє ліве крило, передній бампер) автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, з правою частиною велосипеда "Спутник" (права рукоятка рульової труби, переднє колесо), в момент первинного контакту кут між поздовжньою віссю автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, та поздовжньою віссю велосипеда "Спутник" визначався рівнем близько 39 ± 5°. З технічної точки зору місце наїзду автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, на велосипед "Спутник" в повздовжньому напрямі розташовані на деякій відстані перед утворенням плями бурого кольору (позначено на схемі № 1), більш точніше вказати місце наїзду не виявилося можливим у зв`язку з відсутністю характерної слідової інформації, на підставі якої можна надати категоричний висновок.
Згідно з висновком експертизи обставин і механізму ДТП № 3/1095 від 06 грудня 2019 року швидкість руху автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена за довжиною слідів гальмування, складає не менше 58,2 км/год, в наведених дорожніх умовах (в усіх наведених варіантах), водій автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. В даній дорожній обстановці водію автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1,, ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР. З технічної точки зору в діях водія автобуса "Рута-25" ОСОБА_2 не вбачається невідповідності дій технічним вимогам пункту 12.3 ПДР. В даній дорожній обстановці велосипедисту ОСОБА_3 необхідно було діяти відповідно до вимог пунктів 6.7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР. В наведеній дорожній обстановці оцінка дій велосипедиста ОСОБА_3 не потребує спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки. З технічної точки зору при заданих вихідних даних причинному зв`язку з настанням ДТП є рух велосипедиста ОСОБА_3 в напрямку смуги руху автобуса "Рута-25" під керуванням ОСОБА_2, в момент знаходження останнього від місця наїзду на відстані, недостатній для зупинки транспортного засобу з метою запобігання наїзду.
За висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 27-11/2-144 від 20 лютого 2020 року при зовнішньому огляді автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, сила деформації направлена спереду назад та під кутом зліва направо відносно повздовжньої вісі транспортного засобу. При зовнішньому огляді велосипеда "Спутник" сила деформації направлена ззаду наперед та під кутом справа наліво відносно повздовжньої вісі переднього колеса велосипеда. Проаналізувавши показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, можна дійти висновку, що вони не суперечать частині показань щодо зміни напрямку руху велосипедиста справа наліво відносно автобуса. Враховуючи характеристики та локалізацію виявлених на трупі тілесних ушкоджень, слід рахувати, що в даному конкретному випадку було бокове, попутно-перехресне зіткнення між передньою лівою кутовою частиною автобуса "Рута-25" та правою частиною велосипеда "Спутник" при умові знаходження ОСОБА_3 на місці водія даного велосипеду.
Згідно з актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 121 від 03 жовтня 2019 року на момент огляду (03 жовтня 2019 року о 15 год 40 хв.) водій ОСОБА_2 перебував у тверезому стані.
Проведеним у кримінальному провадженні досудовим розслідуванням не встановлено невідповідностей в діях водія автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 вимогам ПДР, які перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням вказаної ДТП. У причинному зв`язку з настанням даної ДТП перебуває рух велосипедиста ОСОБА_3 в напрямку смуги руху автобуса "Рута-25", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 в момент його знаходження від місця наїзду на недостатній відстані для зупинки транспортного засобу з метою запобігання наїзду.
Відповідно до пунктів 6.7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Транспортні засоби, швидкість руху яких не повинна перевищувати 40 км/год або які з технічних причин не можуть розвивати таку швидкість, повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується обгін, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. Рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об`їзд. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.
Згідно з пунктом 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про те, що ДТП сталася внаслідок протиправних дій самого ОСОБА_3, які полягали в порушенні ним ПДР. Саме ОСОБА_3 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджується результатами експертних досліджень.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).
Частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).