ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/569/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
офісу ГП - Сельська О.З.,
позивача-1 - не з`явився,
позивача-2 - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 (у складі колегії суддів: Василишин А.Р. (головуючий), Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)
та рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 (суддя Романюк Р.В.)
за позовом Керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Дубенської міської ради Рівненської області,
2. Управління економіки і власності Дубенської міської ради
до ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Дубенської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області (далі - Міськрада, Позивач-1) та Управління економіки і власності Міськради (далі - Управління, Позивач-2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Відповідач) про:
- визнання незаконним та скасування пункту 7 частини 1 рішення Міськради № 2500 від 22.11.2013 "Про внесення змін і додаток до рішення Дубенської міської ради №2083 від 25.01.2013 "Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації в 2013 році шляхом продажу на аукціоні" в частині затвердження переліку об`єкту комунальної власності територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації в 2013 році, до якого включене пожежне депо загальною площею 293,2 кв.м по АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, укладеного 17.01.2014 між Управлінням та ОСОБА_1, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 95;
- зобов`язання ОСОБА_1 повернути пожежне депо загальною площею 293,2 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1, до комунальної власності територіальної громади м. Дубно в особі Міськради;
- скасування в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 4289312 про державну реєстрацію права приватної власності на пожежне депо загальною площею 293,2 кв.м по вул. Семидубська 12а, в м. Дубно за Відповідачем.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Міськради в частині включення пожежного депо до об`єктів комунального майна, що підлягають приватизації у 2013 році, не відповідає вимогам законодавства. Такі обставини є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України про передачу майнового комплексу містило умову про неприйняття Позивачем-1 рішень про відчуження зазначеного майна. Відповідно, Прокурор вважає, що договір купівлі-продажу будівлі підлягає визнанню недійсним, а приміщення пожежного депо необхідно повернути до комунальної власності територіальної громади міста Дубно. У зв`язку з наведеним, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу Прокурор вважає, що запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на пожежне депо за Відповідачем підлягає скасуванню.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 918/569/20, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі, укладений 17.01.2014 між Позивачем-2 та Відповідачем, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 95. Зобов`язано Відповідача повернути пожежне депо загальною площею 293,2 кв.м, яке знаходиться в Дубно по вул. Семидубська 12а, до комунальної власності територіальної громади м. Дубно в особі Міськради. В іншій частині позову - відмовлено.
2.3. Господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що передача об`єкта за спірним договором купівлі-продажу відбулася всупереч обмеженням визначеним законом, оскільки орган місцевого самоврядування не дотримав принципу належного урядування. У справі встановлено наявність юридичних підстав, з яким закон пов`язує недійсність правочину. Отже втручання шляхом постановлення судового рішення про недійсність правочину і зобов`язання повернути об`єкт нерухомості буде відповідати критерію законності.
Щодо позовних вимог про скасування в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права приватної власності на пожежне депо, то в цій частині, за висновком судів, Прокурор обрав спосіб захисту який в практичному аспекті не зможе забезпечити відновлення порушеного права (не правильний спосіб захисту).
Щодо застосування інституту позовної давності, апеляційний суд зазначив, що пропуск строку позовної давності у даному випадку пов`язаний з обставинами, які знаходяться поза межами волі Прокурора, зокрема, з фактом прийняття судом відповідної позовної заяви у справі № 559/2664/15-ц та її розгляду судом впродовж тривалого строку до закриття провадження у справі, а отже наведені причини пропуску строку позовної давності є поважними.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19.
3.3. Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
3.4. Дубенська окружна прокуратура у своєму відзиві на касаційну скаргу посилається на необґрунтованість викладених скаржником доводів.
4. Обставини встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Рішенням Міськради № 1552 від 26.09.2008 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Дубно об`єкта державного майна - цілісного майнового комплексу військового містечка АДРЕСА_2" надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Дубно об`єкта державної власності - майнового комплексу військового містечка НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1, що перебуває у віданні Міністерства оборони України.
4.2. Пунктом 2 вказаного рішення орган міського самоврядування зобов`язався в подальшому не відчужувати зазначене майно, а використовувати його для забезпечення потреб територіальної громади м. Дубно.
4.3. З додатку до рішення вбачається, що під порядковим номером 12 вказано пожежне депо, 1925 року забудови, будівельним об`ємом 1042 куб.м.
4.4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 434-р від 22.04.2009 "Про передачу майнового комплексу військового містечка АДРЕСА_2" прийнято пропозицію Міністерства оборони України та Міськради про передачу у власність територіальної громади м. Дубно майнового комплексу військового містечка АДРЕСА_3 з умовою неприйняття Міськрадою рішень, внаслідок виконання яких у подальшому може бути відчужено зазначений майновий комплекс.
4.5. Рішенням Міськради № 446 від 16.07.2009 "Про затвердження акта приймання-передачі військового майна - цілісного майнового комплексу військового містечка АДРЕСА_2 у комунальну власність" затверджено акт приймання-передачі військового майна - майнового комплексу військового містечка АДРЕСА_3 у комунальну власність територіальної громади міста, та вирішено передати його безоплатно на баланс КП "ЖЕК № 3".
4.6. 25.01.2013 Позивачем-1 прийнято рішення № 2083 "Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації в 2013 році шляхом продажу на аукціоні".
4.7. Рішенням Міськради від 21.11.2013 № 497 "Про затвердження оцінки нерухомого майна - будівлі пожежного депо площею 293,2 кв.м, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 " затверджено оцінку та початкову вартість продажу на аукціоні нерухомого майна - будівлі пожежного депо площею 293,2 кв.м, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 170 000,00 грн.
4.8. 22.11.2013 Позивачем-1 прийнято рішення № 2500 "Про внесення змін у додаток до рішення Дубенської міської ради №2083 від 25 січня 2013 року "Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації в 2013 році шляхом продажу на аукціоні" відповідно до якого пожежне депо загальною площею 293,2 кв.м по вул. Семидубська 12а, в м. Дубно, балансоутримувачем якого є КП "Дубенська ЖЕК № 3", включено до переліку об`єктів нерухомого майна територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації.
4.9. Згідно з відомостями з протоколу проведення аукціону з продажу об`єкта комунальної власності від 25.12.2013, переможцем аукціону визнано Відповідача. Ціна продажу будівлі пожежного депо площею 293,2 кв.м становила 187 000,00 грн.
4.10. Відповідач оплатив вартість купленого на аукціоні майна, що підтверджено відповідною випискою по рахунку.
4.11. 14.01.2014 за територіальною громадою м. Дубно в особі Міськради зареєстровано право власності на нерухоме майно за № 4236667 відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 265982856103.
4.12. 17.01.2014 між Управлінням (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу будівлі, відповідно до умов якого продавець на підставі рішень Позивача-1 № 2083 від 25.01.2013 та № 2500 від 22.11.2013 продав, а покупець купив будівлю пожежного депо загальною площею 293,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, що розташована на земельній ділянці площею 0,1478 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер земельної ділянки 5610300000:02:001:3902.
4.13. 17.01.2014 вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 95. Дані інформаційної довідки з цього Державного реєстру від 29.04.2020 вказують, що право власності на пожежне депо зареєстровано за ОСОБА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 265949356103.
4.14. За твердженнями Прокурора згідно інформації, що перебуває у відкритому доступі та розміщена на офіційному сайті Позивача-1 за посиланням https://deputat.dubno-adm.gov.ua/deputati/deputati-poperednikh-sklikan/deputati-dubenskoji-miskoji-radi-6-sklikannja20102015.html, Відповідач входив до складу депутатів Міськради 6 скликання (2010-2015), що у свою чергу свідчить про його обізнаність щодо заборони відчуження вказаного спірного майна, та необхідності використання його для забезпечення потреб територіальної громади м. Дубно, а також, прийняття рішення № 2500 від 22.11.2013 "Про внесення змін у додаток до рішення Дубенської міської ради № 2083 від 25.01.2013 року "Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації в 2013 році шляхом продажу на аукціоні".
4.15. Вважаючи оскаржуване рішення Позивача-1 № 2500 від 22.11.2013 таким, що не відповідає вимогам законодавства, Прокурор звернувся до суду з даним позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. У своїй касаційній скарзі Відповідач, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції повинен був винести ухвалу про залишення позовної заяви без руху, оскільки Позивачем не доплачено судовий збір у розмірі 478 грн, через те, що вимога про зобов`язання повернути нерухоме майно, у даному випадку, є вимогою майнового характеру, розмір судового збору за яку розраховується виходячи з вартості майна (пожежного депо). У цьому контексті суди попередніх інстанцій не звернули увагу на це порушення, та не врахували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносини у справі № 918/569/20 та № 907/9/17 не є подібними ні за предметом спору, ні підставами позову, ні учасниками справи, ні змістом позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, ні матеріально-правовим регулюванням спірних відносин, і у постанові від 26.02.2019 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно, до того ж із застосуванням норм Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діяла до 15.12.2017.
Разом з тим, Верховний Суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Предметом позову у даній справі, зокрема, є зобов`язання повернути нерухоме майно внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу такого майна.
Враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути нерухоме майно у даному випадку має майновий характер, оскільки вирішення спору з урахування інших позовних вимог вплине на склад майна сторін спору та змінить власника майна.
Як вбачається з позовної заяви, остання містить 3 немайнові вимоги (визнання незаконним та скасування пункту 7 частини 1 рішення Міськради № 2500 від 22.11.2013, визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі та скасування в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права приватної власності на пожежне депо), та 1 майнову - зобов`язання повернути пожежне депо, і вказана вимога, по суті, є вимогою про витребування майна.
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У справі, що розглядається, Прокурор звернувся до суду у 2020 році, тому сума судового збору справляється у розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено з 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 102 грн.
Відтак, виходячи з положень наведених норм Закону, за подання позову у даній справі в частині 3 немайнових вимог до сплати підлягав судовий збір у розмірі 6 306 грн. (2 102,00 грн * 3).
Крім цього, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Оскільки за оспорюваним договором купівлі-продажу, укладеним 17.01.2014 між Управлінням та ОСОБА_1, будівля пожежного депо була відчужена за вартістю 187 000,00 грн, належною до сплати сумою судового збору за подання до суду позову майнового характеру є 2 805,00 грн (187 000,00 грн * 1,5%).
Таким чином, належною сумою загального судового збору за подання позову у даній справі є 9 111,00 грн (6 306,00 грн + 2 805,00 грн).
Як вбачається з матеріалів справи, при подання позовної заяви Прокурором було надано платіжні доручення № 929 від 09.06.2020 на суму 6 306,00 грн та № 928 від 09.06.2020 на суму 2 102,00 грн.
В такий спосіб, при зверненні до суду з позовом у даній справі Прокурором не було доплачено судовий збір у сумі 703,00 грн, що, відповідно до положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення позову без руху.
Разом з тим, в процесі розгляду справи Прокурором було доплачено судовий збір у сумі 703,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1299 від 12.08.2020, а відтак останнім сплачено повну належну суму судового збору за подання позову у цій справі - 9 111,00 грн (6 306,00 грн + 2 102,00 грн + 703,00 грн).
Враховуючи викладене, сам лише факт, що місцевий господарський суд не постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, не свідчить про розгляд справи за відсутності сплаченого судового збору у повному обсязі, у зв`язку з чим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника в цій частині в якості підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
5.3. Що ж до посилань Відповідача на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19 та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 в контексті застосування приписів Цивільного кодексу України, якими врегульовано інститут позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Таким чином, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що у жовтні 2015 року (тобто в межах строку позовної давності) Прокурор вже звертався до суду в порядку цивільного судочинства з аналогічним позовом (справа № 559/2664/15-ц), але в подальшому провадження у тій справі було закрито постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у зв`язку з тим, що цей спір мав би розглядатися в порядку господарського судочинства.
Вважаючи, що вказані обставини, а саме активні дії Прокурора із захисту інтересів держави у вигляді подання позову хоча і з недодержанням правил підвідомчості/підсудності є поважною причиною пропуску строку позовної давності з вимогами у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку про можливість задоволення заявленого позову.
Колегія суддів не вбачає неправильного застосування апеляційним судом наведених вище норм матеріального права при наданні вказаних висновків.
Верховний Суд зауважує, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
При цьому очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19.