ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/17577/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "Фінпром" - Мельник Л.С.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Зернокомплекс "Сиваш" - Гурського М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 (у складі колегії суддів: Шапран В.В. (головуючий), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 (суддя Літвінова М.Є.)
у справі № 910/17577/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"
про розірвання договору та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - ТОВ "Торговий дім "Фінпром") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (далі - ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш"), у якому просило розірвати договір купівлі-продажу зерна в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за 1 т, укладений між сторонами у спрощений спосіб у період 01-02.11.2016 шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати в сумі 64 971,53 грн, понесені внаслідок вчинення дій щодо доочистки, доробки зерна, внесення препарату щодо захисту зерна від шкідників.
Позовні вимоги обґрунтовано істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору купівлі-продажу зерна, що відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для розірвання цього договору та застосування наслідків розірвання договору, передбачених частиною 3 статті 652 ЦК, у виді стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем внаслідок вчинення дій щодо збереження зерна на своєму складі в інтересах відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу зерна в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за 1 т, укладений у спрощений спосіб між ТОВ "Торговий дім "Фінпром" і ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" у період 01-02.11.2016 шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору. Стягнуто з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на користь ТОВ "Торговий дім "Фінпром" 64 971,53 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2022 року ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/17577/21 за касаційною скаргою ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.11.2022.
ТОВ "Торговий дім "Фінпром" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
30.11.2022 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" подало заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що у листопаді 2016 року між ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" як покупцем і ТОВ "Торговий дім "Фінпром" як постачальником досягнуто усної домовленості про постачання оптової партії зерна, а саме: пшениці 3 класу в кількості 2 000 т за ціною 4200,00 грн за тонну.
На виконання цієї домовленості ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виставило ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" до оплати рахунок № 011101 від 01.11.2016 на суму 8 400 000,00 грн, у якому зазначено таку інформацію: найменування товару - пшениця; кількість - 2 000 т; ціна без ПДВ - 3 500,00 грн; сума без ПДВ - 7 000 000,00 грн; ПДВ - 1 400 000,00 грн; рахунок дійсний - один день.
За цим рахунком ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" перерахувало ТОВ "Торговий дім "Фінпром" грошові кошти в сумі 4 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2016 № 1878.
02.11.2016 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" відвантажило зі свого складу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" 136,56 т пшениці, що підтверджується видатковою накладною № 021101 та товарно-транспортними накладними №№ 1- 6.
З урахуванням суми передоплати за товар у розмірі 4 000 000,00 грн, недопоставленими залишилося 815,71 т товару на суму 3 425 986,00 грн.
Факт виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару встановлено під час розгляду Господарським судом Київської області справи № 911/4204/16 за позовом ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" про повернення суми передоплати (4 000 000,00 грн) як безпідставно набутих (помилково перерахованих) коштів.
За наслідками розгляду спору в справі № 911/4204/16 судом у задоволенні позову відмовлено; у цій справі судами встановлено обставини, за якими підставою сплати позивачем на користь відповідача коштів були домовленості щодо купівлі зерна пшениці.
22.09.2017 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило ТОВ "Торговий дім "Фінпром" вимогу про поставу 815,71 т пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цієї вимоги.
29.09.2017 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" направило на адресу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" лист № 0210 з вимогою негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського р-ну, Вінницької обл.) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,71 т пшениці 3-го класу та зазначив, що всі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні зазначеної партії зерна.
11.10.2017 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило на адресу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист № 113/10-2017, у якому позивач повідомив про односторонню відмову від договору поставки товару, а також виставив вимогу не пізніше 7 днів від дня отримання листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару в сумі 3 425 986,00 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок коштів за наведеними реквізитами.
Обставини неповернення зазначених коштів стали підставою для звернення ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" до суду з позовом до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" про стягнення 3 425 986,00 грн вартості непоставленого товару.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/3197/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Під час розгляду справи № 911/3197/17 суди встановили та підтвердили факт існування договірних відносин між сторонами, а також відсутність підстав для односторонньої відмови позивача від виконання зобов`язання в натурі.
У подальшому ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист-вимогу про поставку товару від 29.03.2021 № 29/03-1, у якому просило не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа-вимоги: повідомити товариство про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна у кількості 815,71 т пшениці 3-го класу; підготувати оплачену партію зерна у зазначеній кількості, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаження на транспорт ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш"; розпочати передачу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" оплаченої партії зерна у кількості 815,71 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього із розрахунку не менше 136,56 т товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 робочих днів; передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи; про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити товариство не пізніше ніж за 7 робочих днів.
Цю вимогу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" залишено ТОВ "Торговий дім "Фінпром" без відповіді.
21.04.2021 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" повторно звернулося до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" з листом № 21/04-1, у якому було викладено ті ж самі вимоги, що і в попередньому листі-вимозі, проте ТОВ "Торговий дім "Фінпром" цей лист також залишено без відповіді та виконання.
Згодом ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" про зобов`язання вчинити певні дії щодо відвантаження придбаного зерна пшениці та надання необхідних товаросупровідних документів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2021 у справі № 911/1977/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (залишена без змін постановою Верховного Суду від 14.09.2022), позов ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" задоволено. Зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3 класу, укладеним у спрощений спосіб з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", та передати останньому оплачену партію зерна в кількості 815,710 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару. Зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" передати позов ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити позивача про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.
Предметом позову в справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Торговий дім "Фінпром", заявлена до ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", про розірвання договору купівлі-продажу зерна в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за 1 т, укладеного між сторонами у спрощений спосіб у період 01-02.11.2016 шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору, а також стягнення з відповідача на користь позивача витрати в сумі 64 971,53 грн, понесені внаслідок вчинення дій щодо доочистки, доробки зерна, внесення препарату щодо захисту зерна від шкідників. Такі вимоги обґрунтовано неможливістю виконання зобов`язань за договором, оскільки істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при його укладенні. При цьому ТОВ "Торговий дім "Фінпром" стверджує, що зерно урожаю 2016 року, що було зарезервоване як таке, що придбане відповідачем і знаходилося на складі позивача, за осінньо-зимовий період 2020-2021 років набрало критичної вологи та стало непридатним для використання в продовольчих цілях, у зв`язку з чим було списано згідно з протоколом інвентаризаційної комісії від 12.03.2021. Отже, позивач не може здійснити поставку зерна пшениці 3-го класу в кількості 815,71 т. При цьому поставка ще однієї партії зерна (відмінної від тієї, що була зіпсована) в необхідній кількості призведе до понесення позивачем збитків, які будуть дорівнювати сумі ринкової вартості 815,71 т зерна 3-го класу (ціна зерна на даний час становить в середньому 7 850-8 150 грн за 1 т, тоді як станом на час укладення договору ціна зерна (2016 рік) становила 4 200,00 грн за 1 т). Також позивач зазначає, що у зв`язку з тривалим зберіганням зерна (з листопада 2016 року по березень 2021 року) останній поніс збитки у розмірі 6 4971,53 грн, пов`язані з доочисткою та доробкою зерна, яке відповідач повинен був вивезти ще в 2016 році.
ТОВ "Торговий дім "Фінпром", пославшись на ці обставини, зазначило про настання істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, ця зміна обставин не залежала від позивача і він не мав можливості самостійно усунути або запобігти їх впливу, що свідчить про наявність правових підстав для розірвання зазначеного договору відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову і погодився з висновками місцевого суду про доведення позивачем чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин, необхідних для можливості вирішення судом спору щодо розірвання договору, а саме: при укладенні договору сторони виходили з його короткостроковості, сторонами вчинялися дії спрямовані на його виконання (відвантаження товару позивачем, часткова оплата товару відповідачем), тому в момент укладення договору сторони не мали підстав вважати, що контрагент допустить недобросовісну поведінку і буде виконувати свої зобов`язання неналежним чином; в цьому випадку, обставини, які змінились - це строк виконання договору та ціна товару, що не залежать від волі позивача як заінтересованої особи, оскільки строк виконання зобов`язання щодо отримання товару порушено саме відповідачем, а ціна товару формується виходячи зі стану ринку, на який позивач не має впливу; позивачем належним чином доведено, що на даний час він не має можливості виконати умови договору з причин відсутності в його розпорядженні майна, поставка якого є предметом договору; поставка аналогічного за якістю товару призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки відповідач зможе реалізувати отримане зерно за теперішньою ціною, що суттєво відрізняється від ціни, що була актуальною для сторін станом на момент укладання договору. Отже, в разі виконання зазначеного договору відповідач як покупець знаходиться в більш вигідному становищі, що з огляду на його недобросовісну поведінку при виконанні умов договору є несправедливим до інтересів позивача як продавця.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" послалося на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору порушено положення частини 4 статті 75, статей 86, 236 ГПК, не враховано обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 911/4204/16, № 911/3197/17, № 911/1977/21, що мають значення для вирішення цієї справи; належним чином не досліджено наявні в матеріалах справи докази, зокрема не надано оцінки тому, що предметом усного договору між сторонами була поставка пшениці 3-го класу без визначення року врожаю, тому посилання як судів, так і позивача на неможливість поставки пшениці врожаю саме 2016 року, що є підставою для розірвання договору, є безпідставними та спростовується наявними у справі доказами; судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування преюдиції, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 15.10.2019 у справі № 813/8801/14, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 17.12.2019 у справі № 641/1793/17, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18; суди попередніх інстанцій, вважаючи доведеними вимоги позивача про стягнення на його користь витрат, понесених на зберігання товару (пшениці), не надали жодної оцінки тому, що в разі розірвання договору позивачем залишилося неповернутими відповідачу (скаржнику) грошові кошти в сумі 3 425 986,00 грн та не поставлено товар на ці кошти, що свідчить не лише про намагання позивача уникнути виконання зобов`язань з поставки пшениці, а й про те, що обраний позивачем спосіб захисту використовується останнім з метою невиправданого збагачення, а тому такі несправедливі наслідки фактично настали через невідповідність способу захисту суті порушеного права; подібні висновки було викладено в постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі 194/342/15-ц при вирішенні спору про розірвання договору, що не було враховано судами при вирішенні цієї справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши оскаржене судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
У частинах 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема з договорів та інших правочинів.
У частині 1 статті 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом статті 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як установлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, а також у справах № 911/4204/16, № 911/3197/17, № 911/1977/21 між ТОВ "Торговий дім "Фінпром" і ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" виникли та існують відносини купівлі-продажу (поставки) товару на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, оскільки сторонами було вчинено дії спрямовані на виникнення між ними цивільних прав та обов`язків з поставки зерна, зокрема, виставлення позивачем рахунку на оплату товару, часткову оплату відповідачем цього рахунку та часткове виконання позивачем обумовлених сторонами поставки товару (зерна пшениці) і отримання цього товару відповідачем.
Відповідно до статті 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2).
За змістом статей 655, 656 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.