ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 913/567/19(913/452/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" - адвоката Григор`єва О. М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022
та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022
у справі № 913/567/19 (913/452/21)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"
про визнання недійсним і скасування наказу про припинення трудового договору, визнання недійсним запису про звільнення у трудовій книжці, визнання трудового договору укладеним безстроково, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
у межах справи № 913/567/19
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання",-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гусара І. О.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" про визнання недійсним і скасування наказу про припинення трудового договору, визнання недійсним запису про звільнення у трудовій книжці, визнання трудового договору укладеним безстроково, поновлення на роботі, стягнення щомісячної та щорічної премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у справі №913/567/19(913/452/21) (суддя Яресько Б. В.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 (колегія суддів: Ільїн О. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у справі №913/567/19(913/452/21) скасовано в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні наказу ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" з 31.12.2020. Прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" з 31.12.2020. Рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 скасовано в частині відмови у стягненні з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у справі №913/567/19(913/452/21) залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2022 касаційну скаргу постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №913/567/19 (913/452/21) в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу у скасованій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у справі №913/567/19 (913/452/21) скасовано в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з захисту активів ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" з 01.01.2021. Стягнуто з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2021 по дату прийняття судового рішення у справі.
ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, у якій просить:
- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 в частині визнання незаконним та скасування наказу ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" з 31.12.2020 та стягнення з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди, а рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у справі №913/567/19(913/452/21) у цій частині залишити без змін; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №913/567/19(913/452/21) залишити без змін;
- скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №913/567/19(913/452/21) в частині стягнення з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн; в іншій частині додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №913/567/19(913/452/21) залишити без змін.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судом апеляційної інстанції застосовано:
- ч. 2 ст. 23 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 № 761/27037/17, від 13.02.2019 у справі № 766/16385/17, від 12.02.2020 у справі №369/7704/18, від 08.04.2020 у справі № 760/408/19, від 31.07.2020 у справі №757/34139/18-ц, від 27.04.2021 у справі № 536/232/19;
- ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.09.2017 у справі № 6-254цс17, від 22.01.2020 у справі № 607/18964/18 та від 28.10.2020 у справі № 638/10716/19-ц.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника заявника касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом касаційного перегляду касаційного перегляду у справі №913/567/19(913/452/21) є постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 в частині визнання незаконним та скасування наказу відповідача про звільнення позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн моральної шкоди та додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 в частині розподілу судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2015 між сторонами по справі був укладений трудовий договір строком з 13.01.2015 по 13.04.2015.
Позивачем було видано наказ № 02к-01 від 13.01.2015 про прийняття на роботу з 13.01.2015 по 13.04.2015 на посаду заступника директора з захисту активів дирекції з захисту активів на час відсутності ОСОБА_2 .
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції сторонами неодноразово (дванадцять разів) відповідними додатковими угодами продовжувався строк дії трудового договору. Так 30.06.2020 сторони погодили строк трудового договору з 13.01.2015 по 31.12.2020.
Наказом відповідача від 16.11.2020 № 2022к-03 позивачу була надана відпустка з 17.12.2020 по 18.12.2020 включно.
Згідно з листком непрацездатності АЛД № 009094 у період з 16.12.2021 по 15.01.2021 позивач був тимчасово непрацездатний.
24.12.2020 відповідачем був виданий наказ № 71к-02 про звільнення позивача з посади заступника директора з захисту активів 31.12.2020 у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Позивач листом №01-23/2/910 від 31.12.2020 запропонував позивачу отримати трудову книжку за адресою: АДРЕСА_1 .
13.01.2021 відповідач повторно запропонував позивачу отримати трудову книжку, або надати письмову згоду на направлення її поштою.
16.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування коштів за листком непрацездатності АЛД № 009094.
Листом від 16.01.2021 № 01-23/2/58 відповідач повідомив позивача про те, що 31.12.2020 йому були виплачені розрахункові кошти у зв`язку зі звільненням, без урахування листка непрацездатності, кошти за який були виплачені за перші 5 днів після його отримання 16.01.2021 позивачу були надані розрахункові листки за грудень 2020 року та січень 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач правомірно видав наказ про звільнення позивача з посади заступника директора з захисту активів 31.12.2020 у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП.
Також, суд першої інстанції зазначив, що звільнення працівника у зв`язку із закінченням трудового договору можливе як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки звільнення здійснюється не з ініціативи роботодавця, а є наслідком закінчення строку дії договору.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України для укладення між сторонами строкового трудового договору, а також неможливості укладення трудового договору на невизначений строк.
Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано суду доказів того, що посада заступника директора з захисту активів мала тимчасовий характер, в той час як за змістом наведеної норми, трудовий договір на невизначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, а в разі укладення трудового договору за відсутності зазначених умов, такий договір вважається укладеним на невизначений строк від часу його укладення.
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що укладені додаткові угоди до трудового договору про продовження його строку є одним із способів переукладення договору, який може відбуватись як у спосіб поновлення договору, коли новий договір не укладається, так і шляхом укладення договору на новий строк, коли укладається новий договір. У зв`язку з чим, за висновком суду апеляційної інстанції, наявні передбачені ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України підстави вважати спірний договір таким, що укладений на невизначений строк.