ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/11/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Лисанець А.Ф. (присутній в режимі відеоконференції)
відповідача: не з`явились
третьої особи: не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Полтавської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022
у справі № 917/11/21
за позовом Полтавської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миндаль"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру,
про стягнення 1 227 965, 67 грн
В С Т А Н О В И В:
Полтавська міська рада (далі - Рада, позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миндаль" (далі -ТОВ "Миндаль", відповідач) про стягнення 1 227 965, 67 грн безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як власник нерухомого майна, у період з 26.03.2018 по 20.07.2020 використовував земельну ділянку площею 16 746 кв. м. за адресою: м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11, на якій це майно розташоване, без правовстановлюючих документів та без здійснення плати за її використання, у зв`язку з чим безпідставно, за рахунок позивача зберіг грошові кошти у розмірі орендної плати за цю ділянку, які зобов`язаний повернути згідно з положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.02.2022 позов задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 227 965,67 грн безпідставно збережених коштів.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач зберіг у себе кошти, що як орендна плата нараховуються за володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості; земельна ділянка сформована, має кадастровий номер, тобто є об`єктом цивільних прав; збереження (заощадження) цього майна почалося у результаті правомірних дій відповідача із набуття ним права власності на нерухоме майно без оформлення договору оренди земельної ділянки, що має наслідком володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. Отже, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачеві за спірний період грошові кошти за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 917/11/21 за апеляційною скаргою ТОВ "Миндаль" на вказане рішення суду першої інстанції.
21.09.2022 від відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позовну заяву від імені позивача підписано представником Сорокою Інною Миколаївною, яка не мала права її підписувати.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 (колегія суддів у складі: Тарасова І.В. - головуючий, Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишений без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Апеляційний суд виходив з того, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували повноваження представника представляти юридичну особу - позивача як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва. Так, позовна заява від імені Ради підписана представником Сорокою Інною Миколаївною (далі - Сорока І.М.), повноваження якої підтверджувались виключно довіреністю. Однак представником органу місцевого самоврядування, який діє на підставі довіреності, може бути виключно адвокат, а у справі відсутні докази укладення між Радою та Сорокою Інною Миколаївною, яка має статус адвоката, договору про надання правової допомоги. У той же час зі змісту довіреності на ім`я Сороки І.М. вбачається, що вказана особа перебуває з позивачем у трудових відносинах. Довіреність за відсутності доказів, передбачених ч. 4 ст. 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не підтверджує повноваження особи діяти від імені відповідного органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 258, 262, ч.ч. 1, 4 ст. 269, ч. 3 ст. 277 ГПК України у подібних правовідносинах, зокрема щодо того, чи має право суд апеляційної інстанції переглянути рішення суду першої інстанції на підставі виключно доводів окремого процесуального клопотання заявника апеляційної скарги, за умови відсутності таких доводів безпосередньо в апеляційній скарзі, за якою було відкрито апеляційне провадження.
Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування статей 56, 60, 164 ГПК України у подібних правовідносинах щодо виникнення у посадових осіб органу місцевого самоврядування повноважень у порядку самопредставництва на підставі публічного оприлюднених в порядку норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", Закону України "Про доступ до публічної інформації" обов`язкових до виконання актів органів місцевого самоврядування.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 05.12.2022.
21.11.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли додаткові доводи до касаційної скарги, направлені позивачем поштою 18.11.2022. Зазначені письмові доводи за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги, поданої позивачем 02.11.2022.
Верховний Суд розглянувши такі додаткові доводи, залишає їх без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України як такі, що подані позивачем з пропуском передбаченого законом строку, оскільки відповідно до імперативних положень частини 1 статті 298 цього Кодексу особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Натомість перебіг вказаного процесуального строку закінчився 02.11.2022, клопотання про його поновлення з поважних причин скаржником не подавалося, що унеможливлює розгляд таких додаткових підстав касаційної скарги.
30.11.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній погоджується з висновками апеляційного суду про підписання позовної заяви у справі неуповноваженою особою, вказує на неможливість врахування апеляційним судом документів у підтвердження повноважень представника, наданих позивачем лише до суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.