ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/4134/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 (головуючий суддя Чередко А. Є., судді Іванов О. Г., Орєшкіна Е. В.)
і додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 (головуючий суддя Чередко А. Є., судді Іванов О. Г., Орєшкіна Е. В.)
у справі № 904/4134/20
за позовом фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коваленко і Ко" і 2) Приватної фірми "Нік АН",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1) Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, 2) Приватне підприємство "Кадак", 3) Приватне підприємство "Дружба 2017", 4) Виконавчий комітет Дніпровської міської ради і 5) Дніпровська міська рада,
про визнання права власності,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Сиромятников Е. О., відповідача-2 - Коваленко С. О.)
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Кузьмінов Володимир Олександрович (далі - позивач, ФОП Кузьмінов В. О.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коваленко і Ко" (далі - відповідач-1, ТОВ "Коваленко і Ко") та Приватної фірми "Нік Ан" (далі - відповідач-2, ПФ "Нік АН") про визнання за ним права власності на нерухоме майно, що складається з: автомобільної стоянки, яка складається з: А-1 будинок охорони, площею 18,8 кв. м, Б - бокси, площею 44,7 кв. м, В - склад, площею 28,7 кв.м, Г - склад, площею 28,3 кв. м, Е - металевий сарай, площею 1 220 кв. м, Ж - навіси, площею 2 396 кв. м, Д - сторожовий пост, площею 3,44 кв. м, № 1-3, 1 - споруди (ворота, огорожа, мостіння), по вулиці Набережна Заводська, 110, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 362739512101).
2. Позовні вимоги аргументовані тим, що ФОП Кузьмінов В. О. набув право власності на спірний об`єкт нерухомості на законних підставах, однак в подальшому право власності на майно незаконно перейшло до третіх осіб, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно.
3. ФОП Кузьмінов В. О. зазначає, що спірне нерухоме майно, яке раніше належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Пеле Груп" (далі - ТОВ "Пеле Груп"), було правомірно придбано позивачем з прилюдних торгів та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30.10.2015 і протоколу про проведення аукціону, складеного 29.10.2015 Правобережною товарною біржею, позивачем 20.11.2015 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В. та зареєстроване за реєстровим № 2683.
Короткий зміст судових рішень у справі
4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 вжито заходи забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі шляхом: (1) накладення арешту на нерухоме майно по вул. Набережна Заводська, 110, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 362739512101), а саме автомобільну стоянку; (2) заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо автомобільної стоянки, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 110 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 362739512101).
5. Справа розглядалась судами неодноразово.
6. Останнім рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 позов задоволено; визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме автомобільну стоянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 362739512101).
7. Задовольняючи позовні вимоги про визнання за ФОП Кузьміновим В. О. права власності на спірну автомобільну стоянку, місцевий господарський суд виходив з правомірності набуття останнім права власності на це нерухоме майно та незаконного переходу права власності на нього до третіх осіб, що згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнано судом підставою для захисту порушених прав позивача шляхом визнання права власності.
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 у цій справі скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
9. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна автомобільна стоянка вибула з володіння її власника - ПФ "Нік Ан" поза його волею, а прилюдні торги, які відбулись 03.06.2014 та на підставі яких відбувся перехід права власності на це нерухоме майно від ПФ "Нік Ан" до ТОВ "Пеле Груп", визнані недійсними у судовому порядку.
10. При цьому апеляційним судом також враховано, що на час проведення 29.10.2015 аукціону з продажу автостоянки у справі про банкрутство ТОВ "Пеле Груп", спірне нерухоме майно перебувало під арештом, накладеним ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2015 у справі № 205/6594/14-к, про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
11. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнання недійсними у судовому порядку прилюдних торгів 03.06.2014 та накладення арешту на спірну автостоянку унеможливлює в силу положень статей 328, 330 ЦК України висновок про правомірність подальшого набуття позивачем права власності як покупцем спірного об`єкту з аукціону у справі про банкрутство ТОВ "Пеле Груп".
12. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022, зокрема, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021.
13. Підставою для скасування заходів забезпечення позову у цій справі, суд апеляційної інстанції визнав обставини ухвалення цим судом нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
14. ФОП Кузьмінов В. О. подав касаційні скарги, в яких просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 04.10.2022 та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 17.06.2022. Також скаржник просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду від 01.11.2022 в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих у цій справі ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ПФ "Нік Ан" про ухвалення додаткового рішення в частині скасування заходів забезпечення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
15. У касаційних скаргах скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вказує на помилковий висновок апеляційного суду про те, що видане за наслідками проведеного 29.10.2015 аукціону свідоцтво про набуття позивачем права власності, як і державна реєстрація цього права не є підставами для виникнення в особи права власності на нерухоме майно. В цій частині доводів щодо застосування статей 215, 657 ЦК України, статей 50, 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 4 глави 12 Положення "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (затверджене наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5) скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.03.2018 у справі № 909/1066/13, від 29.05.2018 у справі № Б11/009-12, від 22.01.2020 у справі № 911/3198/13.
16. Скаржник наголошує, що законність аукціону / включення майна у ліквідаційну масу / видача позивачу свідоцтва про право власності на спірну автомобільну стоянку підтверджено постановою суду апеляційної інстанції, яка розглянула це питання в межах справи № 904/2396/15 про банкрутство ТОВ "Пеле Груп", і ПФ "Нік Ан" таке судове рішення оскаржено не було.
17. На переконання скаржника, оскільки всі питання, пов`язані з проведенням аукціону, в тому числі набуття права власності на спірну автомобільну стоянку за наслідком проведення такого аукціону, розглядаються судом виключно в межах справи про банкрутство, суд апеляційної дійшов суперечливого висновку про те, що відмова судовим рішенням у справі № 904/2396/15 про банкрутство ТОВ "Пеле Груп" щодо визнання недійсними аукціону (відкритих торгів) з продажу спірної автомобільної стоянки у справі та чинність результатів цього аукціону, не має значення для вирішення спору в цій справі. В цій частині доводів щодо застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 40, 46, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 388 ЦК України скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.06.2021 у справі № 910/3919/19, від 13.04.2022 у справі №750/3763/21, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17.
18. Окрім цього, оскаржуючи постанову від 04.10.2022, скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.08.2018 у справі №908/431/14, від 20.10.2021 у справі № 910/2592/19, від 23.11.2021 у справі № Б8/065-12, від 30.11.2021 у справі №906/638/20 (906/144/17), від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі №920/1316/14, від 26.09.2019 у справі №11/19, від 26.02.2019 у справі №911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12, від 07.05.2020 у справі № 922/3059/16, від 10.10.2019 у справі № 592/7963/16-ц, від 23.12.2020 у справі № 639/7253/18 та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2019 у справі 205/8482/15, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
19. Також, не погоджуючись із додатковою постановою від 01.11.2022 в частині скасування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову, скаржник зазначає про те, що (1) у цій справі суд апеляційної інстанції не був встановленим законом судом для вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову вже після завершення розгляду справи, а (2) відповідне питання також не належить до тих, які можна вирішити шляхом ухвалення додаткового судового рішення. Обґрунтовуючи ці доводи скаржник посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.11.2021 у справі № 910/11857/20.
Позиція інших учасників справи
20. ПФ "Нік Ан" подала відзив, у якому просить змінити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022, посилаючись на те, що судові рішення у цій справі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права внаслідок незастосування судами при вирішенні спору положень статті 392 ЦК України.
21. Відповідач-2 зазначає, що оскільки на момент звернення позивача з позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно, таке право зареєстровано за ТОВ "Коваленко і Ко", належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.
22. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Розгляд заяв та клопотань
23. 12.12.2022 до Верховного Суду від ПФ "Нік Ан" надійшла заява щодо постановлення окремої ухвали у справі № 904/4134/20, яку аргументовано, зокрема, тим, що переходу права власності на спірну автостоянку до Кузьмінова В. О. передувало протиправне скасування накладених арештів на вказане майно. Крім того, Кузьмінов В. О., діючи як ліквідатор Приватного підприємства "ОПО" продав цю ж автостоянку із сфальсифікованою адресою.
24. Розглянувши вказану заяву про постановлення окремої ухвали у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на таке.
25. Відповідно до частини першої статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
26. Частиною одинадцятою статті 246 ГПК України визначено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ним заходи у визначений в окремій ухвалі строк.
27. Аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
28. В даному випадку колегія суддів не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, передбаченої статтею 246 ГПК України, з огляду на те, що до компетенції суду касаційної інстанції не належить встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Крім того, з урахуванням висновків, до яких колегія суддів дійшла під час касаційного розгляду цієї справи, а також його результатів - закриття касаційного провадження (про що детальніше зазначено нижче у цій постанові), встановлення наведених заявником порушень знаходяться поза межами предмета перевірки у цьому касаційному провадженні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 04.10.2022
30. Постанова суду апеляційної інстанції у справі оскаржується позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №909/1066/13, від 29.05.2018 у справі №Б11/009-12, від 22.01.2020 у справі №911/3198/13, від 10.06.2021 у справі №910/3919/19, від 13.04.2022 у справі №750/3763/21, від 01.08.2018 у справі №908/431/14, від 20.10.2021 у справі №910/2592/19, від 23.11.2021 у справі №Б8/065-12, від 30.11.2021 у справі №906/638/20 (906/144/17), від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі №11/19, від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 21.11.2019 у справі №20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12, від 07.05.2020 у справі № 922/3059/16, від 10.10.2019 у справі № 592/7963/16-ц, від 23.12.2020 у справі № 639/7253/18, та постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 205/8482/15, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.
31. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
32. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
33. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
34. Так, предметом розгляду цієї справи є вимоги ФОП Кузьмінова В. О. про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме - автомобільну стоянку, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 110 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 362739512101).
35. Як зазначалося у пунктах 9-11 цієї постанови, підставами для відмови у задоволенні позову у цій справі слугували встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо вибуття з володіння спірної автостоянки поза волею власника цього майна (ПФ "Нік Ан") на час проведення прилюдних торгів з його продажу ТОВ "Пеле Груп" (03.06.2014), що в силу статей 328, 330 ЦК України унеможливило правомірність подальшого набуття позивачем права власності на спірний об`єкт за наслідком проведення 29.10.2015 аукціону з продажу спірної автостоянки у справі про банкрутство ТОВ "Пеле Груп".
36. Стосовно доводів скаржника, викладених у пунктах 15, 17, 18 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником справи, з урахуванням їх суб`єктного та об`єктного критеріїв, змісту спірних правовідносин, а саме:
- постанова від 29.03.2018 у справі № 909/1066/13 (спір у цій справі стосувався визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та витребування майна з підстав визнання недійсними у судовому порядку аукціонів з реалізації майна боржника). Колегія суддів також відхиляє посилання на постанову Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі № 904/8204/14 (посилання на яку міститься у зазначеній постанові Верховного Суду), оскільки постанови Вищого господарського суду України не є тими судовими рішеннями, про які йдеться у частині другій статті 287 ГПК України.;