14 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 22-23/321-05-10190
Провадження № 12-37звг22
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Ткача І. В. стосовно ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, постановленої за наслідком розгляду заяви Приватного підприємства "Генеральний будівельний менеджмент" (далі - ПП "Генеральний будівельний менеджмент") про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190 за позовом ПП "Генеральний будівельний менеджмент" (далі - заявник)до Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" (далі - Одеська облспоживспілка) про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства "Будсервіс" (далі - ДП "Будсервіс").
Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, про наявність якої повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Короткий виклад обставин справи
1. У листопаді 2005 року ПП "Генеральний будівельний менеджмент" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу ДП "Будсервіс" від 02 грудня 2004 року.
2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року у справі № 22-23/321-05-10190 позов ПП "Генеральний будівельний менеджмент" до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу ДП "Будсервіс" задоволено повністю. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року задоволено заяву Одеської облспоживспілки про роз`яснення рішення від 20 грудня 2005 року та роз`яснено, що підприємство-заявник набуло право власності на десять житлових будинків.
3. 17 жовтня 2007 року Одеська облспоживспілка звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали про роз`яснення рішення суду від 25 червня 2007 року та заявила клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги.
4. Ухвалою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, Одеський апеляційний господарський суд визнав причини пропуску строку поважними, відновив строк подання зазначеної апеляційної скарги, призначив її до розгляду.
5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, припинено провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю справи господарському суду.
6. Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
7. Ухвалою Верховного Суду України від 15 січня 2009 року у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року у справі № 22-23/321-05-10190 відмовлено.
8. У лютому 2009 року заявник звернувся до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за захистом своїх порушених прав та інтересів.
9. Водночас за результатами нового розгляду справи № 22-23/321-05-10190 рішенням Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
10. Ухвалою Верховного Суду України від 11 березня 2010 року відмовлено у порушенні провадження з перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року у справі № 22-23/321-05-10190.
Висновок Європейського суду з прав людини
11. 22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Генеральний будівельний менеджмент" проти України" (Generalnyy Budivelnyy Menedzhment v. Ukraine, заява № 11925/09), в якому:
i. оголосив прийнятною скаргу заявника на скасування остаточного рішення від 20 грудня 2005 року, а решту скарг у заяві - неприйнятними (пункт 1 резолютивної частини рішення);
ii. постановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 31 мотивувальної частини та пункт 2 резолютивної частини рішення).
12. ЄСПЛ дійшов висновку, що Вищий господарський суд України (далі - ВГСУ), провівши додатковий незалежний розгляд рішення суду першої інстанції від 20 грудня 2005 року після скасування постанови апеляційного суду від 23 червня 2008 року, яка прийнята внаслідок незаконного поновлення апеляційним судом строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 20 грудня 2005 року, не посилався на положення законодавства, яке б дозволяло ухвалення такого рішення за цих обставин. Касаційне провадження було розпочато за скаргою підприємства-заявника, в якій воно не оскаржувало рішення від 20 грудня 2005 року, а лише постанову апеляційного суду від 23 червня 2008 року. Ні ВГСУ в його постанові, ні Уряд у своїх доводах не надали пояснень і підтверджуючих документів, що ВГСУ мав повноваження розглядати це рішення за власною ініціативою. З огляду на зазначене ЄСПЛ виснував, що ВГСУ знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню. За таких обставин, коли розгляд не був проведений згідно з вимогами національного процесуального законодавства, ЄСПЛ не повинен встановлювати, чи було оскаржуване скасування виправданим з підстав, наведених Урядом (пункти 29-30 зазначеного рішення ЄСПЛ).
13. ЄСПЛ дійшов висновку про відмову заявнику у задоволенні його другої скарги щодо скасування ВГСУ остаточного рішення від 10 березня 2006 року за явною необґрунтованістю, оскільки заявником не було надано копії своєї касаційної скарги до ВГСУ на постанову апеляційного суду, внаслідок чого ЄСПЛ не мав можливості оцінити, чи порушувало підприємство-заявник питання res judicata під час розгляду справи ВГСУ.
Висновок Великої Палати Верховного Суду
14. У грудні 2022 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі заявою про перегляд судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.
15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ПП "Генеральний будівельний менеджмент" про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190.
15.1. Ухвала постановлена на підставі статей 320, 321, 323 ГПК України та мотивована тим, що заявник звернувся після спливу десятирічного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 цього Кодексу, який є преклюзивним, а отже, не може бути поновлений. Також Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги те, що після прийняття ВГСУ постанови від 23 жовтня 2008 року про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 лютого 2005 року та направлення справи на новий розгляд, справа № 22-23/321-05-10190 була повторно розглянута Господарським судом Одеської області, який рішенням від 15 червня 2009 року відмовив заявнику в позові. Це рішення залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року. Зазначені судові рішення набрали законної сили, обставин порушення Україною міжнародних зобов`язань при прийнятті цих рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не встановлено. Після прийняття зазначених судових рішень пройшло майже 13 років.
Із висновками, викладеними в ухвалі, не погоджуємося та на підставі частини третьої статті 34 ГПК України викладаємо окрему думку, суть якої полягає у такому.
16. Юридичний зміст основних принципів міжнародного права закріплює зобов`язання кожної держави виконувати свої міжнародно-правові зобов`язання.
17. У статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року закріплено принцип добросовісного виконання державою своїх міжнародних зобов`язань. Відповідно до цієї норми держава-учасниця не може посилатися на положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання нею міжнародного договору.
18. Ратифікувавши у 1997 році Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Україна визнала обов`язковою юрисдикцію ЄСПЛ. Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1). Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики ЄСПЛ у національному праві.
19. Відповідно до статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язалася виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона є стороною. Конвенція ратифікована Україною без будь-яких застережень.
20. Таке ж положення закріплене і в частині першій статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), до предмета регулювання якого віднесені, зокрема, питання, що виникають у зв`язку з обов`язком України виконати рішення ЄСПЛ у справі проти України та з необхідністю усунення причин порушення державою Конвенції і Протоколів до неї.