УХВАЛА
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 1-36/2001
провадження № 13-64зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
розглянула заяву засудженого ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 29 січня 2002 року і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29 січня 2002 року, ОСОБА_16 було засуджено за пунктами "г", "ж" ст. 93, ст. 17 та пунктами "г", "ж" ст. 93, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, міжнародна судова установа) у рішенні від 24 лютого 2022 року в справі "Байло проти України" (заява № 21848/20) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через ненадання заявнику належної медичної допомоги під час тримання під вартою, а також у зв`язку з довічним ув`язненням без перспективи звільнення. ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна виплатити ОСОБА_16 7 500 євро у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Посилаючись на вказане рішення міжнародної судової установи, ОСОБА_16 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з питанням перегляду згаданих вироку й ухвали за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК. За наслідками розгляду заяви Велика Палата 6 червня 2022 року відмовила у відкритті провадження з наведенням мотивів прийнятого рішення.
Попри це ОСОБА_16 знову звернувся до Великої Палати із заявою про перегляд тих самих судових рішень на аналогічних підставах. При цьому, як і у попередньому зверненні, заявник заперечує правомірність призначеного йому заходу примусу - довічного позбавлення волі та наполягає на звільненні від подальшого відбування покарання.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.