УХВАЛА
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 1-36/2001
провадження № 13-64зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16
розглянула заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_3 у провадженні за заявою засудженого ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 29 січня 2002 року і
ВСТАНОВИЛА:
За вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29 січня 2002 року, ОСОБА_17 було засуджено за пунктами "г", "ж" ст. 93, ст. 17 та пунктами "г", "ж" ст. 93, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Справа розглядалася за процедурою Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у рішенні від 24 лютого 2022 року в справі "Байло проти України" (заява № 21848/20) констатував порушення щодо заявника ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою, а також у зв`язку з довічним ув`язненням без перспективи звільнення. ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна виплатити ОСОБА_17 7 500 євро у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Посилаючись на вказане рішення Суду, ОСОБА_17 повторно звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами згаданих вироку й ухвали.
Суддя Великої Палати ОСОБА_3 заявив на підставі ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року самовідвід від участі в розгляді заяви ОСОБА_17, зважаючи на те, що він брав участь у справі останнього під час її розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши заяву судді ОСОБА_3 та наявні у Верховному Суді матеріали, Велика Палата дійшла висновку про необхідність задоволення заяви на наступних підставах.
За приписами ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь у її перегляді судом найвищої інстанції, тобто Верховним Судом.
У силу ч. 1 ст. 56 КПК 1960 року за наявності підстав, передбачених статтями 54-55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року (далі - КПК) суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.