ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 263/13128/18
провадження № 51-3202 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_7 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 7 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018050000000195, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Георгіївка Мар`їнського району Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1, ч. 3 ст. 258 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Мар`їнки Донецької області, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2, адреса останнього місця проживання - АДРЕСА_3 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2016 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28,
ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 258 КК.
Судове рішення щодо засудженого ОСОБА_8 в касаційному порядку не оскаржується.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком від 26 грудня 2019 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_7 засуджено: за ч. 1 ст. 258-3 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 3 ст. 258 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов`язання, його звільнено з-під варти в залі суду та покладено на нього виконання обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно
з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів, арешту і судових витрат у кримінальному провадженні.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 оскаржили зазначений вирок до апеляційного суду.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 7 червня 2021 року відмовив засудженому ОСОБА_7 і його захиснику - адвокату ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2019 року та повернув їх апеляційні скарги.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 7 червня 2021 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує, що строк апеляційного оскарження він пропустив із поважних причин, оскільки не мав можливості своєчасно і з використанням правової допомоги оскаржити вирок суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи, вказує, що в день ухвалення вироку він не був звільнений з-під варти, а переданий із залу суду працівникам контррозвідки Служби безпеки України для проведення 29 грудня 2019 року в рамках реалізації домовленостей стосовно обміну полоненими. У період часу з 26 по 29 грудня 2019 року до моменту обміну він був позбавлений волі, і його місцезнаходження не було відоме. Зазначає, що 15 червня 2020 року під час перебування на непідконтрольній Україні території його без складання протоколу було затримано та доставлено до Маріупольського слідчого ізолятора, після чого він подав на вирок апеляційну скаргу та просив поновити строк на його оскарження.
Засуджений вказує, що він не мав фізичної можливості своєчасно, із використанням правової допомоги оскаржити вирок суду першої інстанції.
Засуджений вважає, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що в своїх клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження не наведено жодних обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлені законом строки.
Крім того, вказує, що вирок суду першої інстанції було проголошено 26 грудня 2019 року за відсутності захисника засудженого - адвоката ОСОБА_9, участь якої була обов`язковою, і копії вироку захисник не отримала. Засуджений вважає, що було порушено його право на захист.
Засуджений зазначає, що апеляційний суд не виконав вимоги Верховного Суду, викладені в постанові від 3 березня 2021 року.
За таких обставин рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційних скарг засуджений вважає незаконним.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з приписами статті 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Положеннями ч. 2 ст. 395 КПК передбачено, що апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а згідно з ч. 3 цієї статті, для особи яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде для його поновлення.
При цьому ч. 1 ст. 117 КПК встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.
Апеляційний суд, на думку колегії суддів Верховного Суду, зазначених вимог не дотримався.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 258-3 КК, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК, за ч. 3 ст. 258 КК.