ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 141/1191/18
провадження № 51-2578км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року та її захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2022 року і ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020250000046, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК, та призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 2 роки.
Завироком районного суду ОСОБА_6, працюючи на посаді лікаря-педіатра відділу екстреної невідкладної медичної допомоги Оратівської центральної районної лікарні, 29 січня 2018 року, перебуваючи на чергуванні, всупереч ст. 49 Конституції України; вимогам Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах, затверджених наказом МОЗ України від 31 серпня 2004 року № 437, зокрема п. 1 протоколу надання невідкладної медичної допомоги в педіатрії на дошпитальному етапі "Ургентні захворювання органів черевної порожнини"; ст. 78 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоровʼя", неналежно виконала свої професійні обов`язки як медичний працівник внаслідок несумлінного ставлення до них, що виразилось у неналежному наданні без поважних причин медичної допомоги неповнолітньому хворому ОСОБА_8, який 29 січня 2018 року о 18:45 поступив у приймальне відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Оратівської центральної районної лікарні зі скаргами на біль у животі, нудотою та блювотою.
Так, ОСОБА_6, обстеживши ОСОБА_8, установила діагноз "ацетономічний синдром" та зробила ін`єкцію медичних препаратів "Папаверину" та "Платифіліну", промила шлунок ОСОБА_8 шляхом вживання останнім води, дала йому випити медичний препарат "Атоксил" та, запевнивши батьків ОСОБА_8 у тому, що здоров`ю їхнього сина нічого не загрожує, відпустила останнього спільно з батьками додому, де приблизно о 04:00 ІНФОРМАЦІЯ_2 вони помітили, що малолітній ОСОБА_8 не подає ознак життя, після чого у лікарі приблизно о 04:40 лікарі констатували смерть ОСОБА_8 .
Неналежне виконання професійних обов`язків ОСОБА_6, як медичним працівником унаслідок несумлінного ставлення до них, зводиться до неприйняття відповідних заходів для встановлення правильного діагнозу ОСОБА_8, а саме за наявності для того підстав вона не ініціювала зібрання консиліуму лікарів за участю хірурга, проходження хворим ОСОБА_8 рентген-дослідження, УЗД, аналізів крові, що зумовило ненадання потерпілому необхідної медичної допомоги, вплинуло на перебіг його захворювання та спричинило тяжкі наслідки - смерть неповнолітнього хворого ОСОБА_8 в результаті сполучення больового й інтоксикаційного синдрому, крововтрати внаслідок защемлення і подальшого некрозу значної частини тонкого кишківника.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 12 липня 2022 року вирок суду щодоОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Разом з тим захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК, та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілих.
Захисник вважає вирок районного суду незаконним через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки за наявності підстав для закриття кримінального провадження суд не закрив його, а також суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки застосував закон, який не підлягає застосуванню. З тих самих підстав засуджена й адвокат ОСОБА_7 вважають незаконним і рішення суду апеляційної інстанції, крім того стверджують про неправильну правову оцінку обставин справи.
Скаржники, аналізуючи показання ОСОБА_6, викладені в мотивувальній частині вироку, з показаннями, зафіксованими на аудіозаписі судового засідання, вказують про їх спотворення, викладення уривчасто, неповно. Теж саме зазначають, про показання свідка ОСОБА_9, а також наголошують, що в окремих випадках її показання викладено неправдиво, а окремі фрази з пояснень свідка були вилучені з контексту всього пояснення свідка, що змінювало їх зміст.
Водночас, як звертає увагу засуджена та її захисник, показання свідка ОСОБА_10, які зафіксовано на технічному записі судового засідання 23 грудня 2019 року, а не ті, що викладено в мотивувальній частині вироку суду, суттєво впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_6, адже доводять той факт, що потерпіла ОСОБА_11 29 січня 2019 року всупереч порадам лікаря щодо проведення повного обстеження ОСОБА_8, встановлення діагнозу його захворювання та його госпіталізації до лікарні, самоправно без дозволу лікаря забрала дитину з лікарні, тим самим позбавила лікаря можливості надати медичну допомогу дитині та сприяла такими діями безперешкодному розвитку хвороби в дитини, а в подальшому - настанню тяжких наслідків - смерті дитини.
На переконання скаржників, показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є важливими, адже підтверджують відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_6 і смертю дитини, а спотворення цих показань судом першої інстанції, викладення їх у мотивувальній частині вироку неповно, неправдиво зі зміненим їх змістом, приховування окремих їх частин призвело до неправильної кваліфікації судами дій ОСОБА_6 та до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Разом з тим зазначають про те, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції захист заявляв клопотання стосовно прослуховування аудіозапису показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, однак суд відмовив у його задоволенні без будь-яких мотивів та у своєму рішенні продублював показання, аналогічні за змістом тим, що викладені у вироку.
Крім того, акцентують на тому, що ОСОБА_11 під час допиту в суді першої інстанції змінила свої попередні показання, оскільки спочатку заперечувала, що лікар і медичний персонал лікарні наполягали на госпіталізації, однак на запитання головуючого судді та обвинуваченої повідомила, що ОСОБА_6 пропонувала залишитися разом із сином у лікарні та госпіталізуватися, утім вона не залишилася.
Захисник ОСОБА_7 до того ж звертає увагу на показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також уважає, що факт самоправного залишення ОСОБА_11 лікарні без дозволу та всупереч вимогам лікаря госпіталізуватися підтверджується відеозаписом камер спостереження з Оратівської ЦРЛ, журналом реєстрації амбулаторних хворих, на що у свою чергу вказувала ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
Засуджена та захисник наголошують на недотриманні Вінницьким апеляційним судом вимог ст. 419 КПК, з огляду на те, що суд не перевірив доводів захисту, зокрема щодо спотворення судом показань ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, викладених у мотивувальній частині вироку, та не зіставив їх з аудіозаписом судового засідання, а також не спростував доводів щодо відсутності в діянні ОСОБА_6 об`єктивної та суб`єктивної сторін складу злочину за ч. 2 ст. 140 КК та не зазначив мотивів, з яких виходив під час постановлення судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційних скарг, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.