Постанова
Іменем України
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 459/3913/21
провадження № 61-10157св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Комунальне підприємство "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради",
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради", третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Савки Тараса Володимировича на постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І. та касаційною скаргою Комунального підприємства "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради" на постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили стягнути з Комунального підприємства "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" (далі - КП "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради") на їх користь майнову шкоду в розмірі 74 616,30 грн та моральну шкоду по 5 000 000,00 грн на користь кожного з них, завданої вчиненням ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що 07 жовтня 2013 року о 00:45 ОСОБА_5 (чоловік та батько позивачів) машиною швидкої допомоги був доставлений у приймальне відділення Червоноградської центральної міської лікарні (далі - ЧЦМЛ), де йому після огляду, проведеного лікарем хірургічного відділення ОСОБА_6, встановлено діагноз: виразкова хвороба 12-палої кишки та заведено медичну карту стаціонарного хворого № 11141/1088, відповідно до якої ОСОБА_5 госпіталізований в хірургічне відділення ЧЦМЛ. Завідувач хірургічного відділення лікуючим лікарем ОСОБА_5 призначив лікаря-хірурга ОСОБА_4 . У подальшому, всупереч вимогам Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим з виразкою 12-палої кишки (ДПК), ускладненою кровотечею, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 02 квітня 2010 року № 297 "Про затвердження стандартів та клінічних протоколів надання медичної допомоги зі спеціальністю "Хірургія" (далі - Клінічний протокол), лікар-хірург ЧЦМЛ ОСОБА_4 діагностичний алгоритм хворому ОСОБА_5 не виконав у повному обсязі. Зазначені обставини стали підґрунтям встановлення неточного діагнозу і неповноцінної лікувальної тактики, а саме: недостатності комплексної кровозупинної медикаментозної терапії, відсутності спроби ендоскопічного гемостазу (зупинки кровотечі) та невиконання ургентного операційного втручання за неефективності вищезазначених заходів, у зв`язку з чим 09 жовтня 2013 року о 00:10 стан ОСОБА_5 погіршився та, незважаючи на проведені реанімаційні заходи, цього ж дня о 00:45 констатовано його біологічну смерть.
Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 12 травня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, у кримінальній справі № 459/3242/19 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України.
На думку позивачів, при своєчасному встановленні правильного діагнозу, проведенні необхідних досліджень та оперативного втручання відповідно до вимог Клінічного протоколу, летальному наслідку для хворого ОСОБА_5 можна було б запобігти.
Таким чином, тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_5 у вигляді його смерті знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з неналежним наданням лікарем-хірургом ЧЦМЛ ОСОБА_4 своєчасної та необхідної медичної допомоги відповідно до вимог Клінічного протоколу. ОСОБА_4 визнано винним у невиконанні та неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України.
ОСОБА_5 був чоловіком позивачки ОСОБА_2 та батьком позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яких у кримінальному провадженні визнано потерпілими.
На думку позивачів, внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення позивачам було заподіяно майнової шкоди, яка полягає в тому, що вони понесли витрати на виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_5 в сумі 74 616,30 грн. Крім цього, суспільно-небезпечними діями ОСОБА_4, які мали наслідком смерть ОСОБА_5, який був основним годувальником у сім`ї, позивачам також було заподіяно моральної шкоди, яка полягає в їхніх душевних та фізичних стражданнях внаслідок втрати, через неналежне виконання ОСОБА_4 своїх професійних обов`язків, близької їм людини, що спричинило негативні зміни у їхньому житті, зокрема: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливості повторення подій з іншими близькими людьми, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі одужання та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності.
ОСОБА_2 також стверджувала, що внаслідок смерті чоловіка у неї з`явився страх та переживання щодо її подальшого життя, оскільки вона була змушена самостійно матеріально забезпечувати себе та своїх дітей, які на той час були студентами. Крім цього, внаслідок смерті чоловіка вона взагалі не була впевнена у своєму майбутньому, оскільки не знала, як їй жити без найближчої людини.
Наслідки події, що сталася, також, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів, слідство та судову тяганину понад вісім років), зумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Наслідки кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4, постали для позивачів як суттєво психотравмуючі, зумовили порушення фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, досі перешкоджають можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, тобто спричинили позивачам моральну шкоду, розмір якої вони оцінюють у 15 000 000,00 грн, з розрахунку по 5 000 000,00 грн на кожного позивача. У зв`язку з цим просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Червоноградський міський суд Львівської області рішенням від 20 травня 2022 року позов задовольнив частково. Стягнув з КП "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 74 616,30 грн майнової шкоди. Стягнув з КП "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн моральної шкоди. Стягнув з КП "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" на користь ОСОБА_2 70 000,00 грн моральної шкоди. Стягнув з КП "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" на користь ОСОБА_3 70 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_4 заподіяв позивачам шкоду під час виконання трудових обов`язків медичного працівника ЧЦМЛ, правонаступником якої є КП "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради", а тому саме це підприємство є належним відповідачем за цим позовом. При цьому суд вважав обґрунтованими вимоги в частині стягнення майнової шкоди, понесеної на виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_5 в розмірі 74 616,30 грн. Водночас, з`ясувавши усі доводи позивачів щодо обґрунтування ними як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи, що відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до надмірного збагачення, беручи до уваги втрату позивачами близької людини внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивачів моральної шкоди у розмірі по 70 000,00 грн кожному із них. Суд вважав, що вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 000,00 грн є завищеною, належними доказами не підтвердженою.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - Савки Т. В. задовольнив частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 травня 2022 року в частині відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат змінив. Стягнув з КП "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн моральної шкоди. Стягнув з КП "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" на користь ОСОБА_2 150 000,00 грн моральної шкоди. Стягнув з КП "Центральної міської лікарні Червоноградської міської ради" на користь ОСОБА_3 150 000,00 грн моральної шкоди. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачам було заподіяно шкоду під час виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов`язків медичного працівника. Негативні емоції позивачів перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями ОСОБА_4, внаслідок яких позивачі втратили близьку їм людину, що завдало їм моральної шкоди. При цьому апеляційний суд не погодився з розміром моральної шкоди, який визначений судом першої інстанції.
Змінюючи рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд врахував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх обов`язків позивачі втратили близьку їм людину, що завдало їм сильних душевних та фізичних страждань і спричинило негативні зміни у їхньому житті, зокрема: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливості повторення подій з іншими близькими людьми, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі одужання та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності. Крім цього, суд врахував, що втрата близької людини є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 триватимуть і надалі, що свідчить про їх тяжкість.
Беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачів (з 07 жовтня 2013 року і до ухвалення судом оскаржуваної постанови), характер психологічної травми, яку вони отримали у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини смерті ОСОБА_5, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, які втратили турботу та підтримку близької людини, а також зважаючи на те, що померлий був основним годувальником в сім`ї для дружини та дочок - студенток, колегія суддів, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягнення на користь позивачів в сумі 450 000,00 грн, по 150 000,00 грн кожному. Також суд врахував, що КП "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради" є комунальним некомерційним підприємством, а тому стягнення моральної шкоди у такому розмірі поставить у вкрай скрутне становище юридичну особу, зважаючи на обмежене бюджетне фінансування закладів охорони здоров`я.
В частині стягнення майнової шкоди рішення місцевого суду не оскаржувалося, а тому в цій частині не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст касаційних скарг та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Савка Т. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020/ року у справі № 235/3192/19, від 28 березня 2018 року у справі № 212/4531/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 212/2362/16, від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 212/6607/18, від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14, від 19 січня 2022 року у справі № 761/17947/20, від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 23, частини першої статті 1167 ЦК України при визначенні розміру моральної шкоди в справах про її відшкодування у випадку, якщо в результаті вчинення кримінального правопорушення заподіяно смерть особи.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи позивачів про те, що сам факт смерті їхньої близької людини є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань. Разом з цим, визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачам, апеляційний суд не врахував глибину та тривалість моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті близької людини. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, апеляційний суд не мотивував постанову в цій частині, не зазначив, з чого виходив при визначенні саме такого розміру, а лише обмежився висновком, що таке відшкодування відповідатиме вимогам розумності та справедливості. Водночас суспільно небезпечними діями засудженого ОСОБА_4, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_5, позивачам заподіяно непоправиму моральну шкоду, яка полягає в їхніх душевних та фізичних стражданнях, що спричинило негативні зміни у їхньому житті, які полягають у такому: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій з іншими близькими людьми, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі одужання та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Також унаслідок смерті чоловіка у ОСОБА_2 з`явився страх та переживання щодо її подальшого життя, оскільки вона була змушена самостійно матеріально забезпечувати себе та своїх дітей, які на той час були студентами. Окрім цього, внаслідок смерті чоловіка вона взагалі не була впевнена у своєму майбутньому, оскільки не знала, як їй жити без найближчої людини. Наслідки події, що сталася, також спричинили нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів, слідство та судова тяганина понад вісім років), зумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
У листопаді 2022 року КП "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року в частині зміни рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 травня 2022 року щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 70 000,00 грн і збільшення її до 150 000,00 грн кожному з позивачів, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме статтю 23 та частину першу статті 1167 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі не довели, а суд апеляційної інстанції не обґрунтував розміру моральної шкоди. При цьому апеляційний суд не врахував, що позивачі не надали жодних доказів обґрунтування розміру моральної шкоди у заявленому розмірі, у справі не проведена судово-психологічна експертиза, яка є об`єктивним методом визначення розміру моральної шкоди і визначальним інструментом для встановлення грошового еквіваленту моральних страждань. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції декларативно вказав на скрутне матеріальне становище закладу охорони здоров`я, однак більше ніж у два рази збільшив розмір на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції, враховуючи вимоги розумності та справедливості, неможливості відшкодувати в повному обсязі моральну шкоду, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, заподіяного позивачам внаслідок неналежного надання медичної допомоги, позов задовольнив частково та стягнув на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 74 616,30 грн на відшкодування майнової шкоди та по 70 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди кожному з позивачів. Враховуючи принцип розумності і справедливості, важке матеріальне становище закладу охорони здоров`я, суд першої інстанції прийняв справедливе рішення, присудивши по 70 000,00 грн кожному позивачеві, водночас апеляційний суд необґрунтовано змінив рішення, збільшивши розмір відшкодування до 150 000,00 грн кожному з позивачів.