Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 331/4883/20
провадження № 61-9366св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Олександрівський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області,
третя особа - Запорізька місцева прокуратура № 1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 січня 2022 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, третя особа - Запорізька місцева прокуратура № 1, про стягнення моральної шкоди.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Олександрівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області (далі - Олександрівський ВП ГУНП у Запорізькій області), третя особа - Запорізька місцева прокуратура № 1, про стягнення моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 08 травня 2019 року на виконання вимог ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя до ЄРДР внесено відомості за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення і зареєстровані кримінальні провадження за № 42015220010000058 та № 12019080000000166 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 382 КК України. Було розпочато досудове розслідування.
У зв`язку з тим, що всупереч вимогам статей 8 та 9 КПК України слідство проводилося однобічно, необ`єктивно, не маючи на меті розкриття злочину, встановлення істини, а слідчий Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області Кононенко Д. О. порушив основоположні принципи кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, позивач неодноразово подавав скарги до слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, керівництва ГУНП у Запорізькій області, керівництва слідчого управління ГУНП у Запорізькій області, керівництва прокуратури Запорізької області, на гарячу лінію Національної поліції України.
Своїми незаконними діями і бездіяльністю, надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразовим прийняттям рішень у спосіб, який не відповідає чинному законодавству України, здоровому глузду, відвертим ігноруванням прав і свобод громадянина України, які захищені Конституцією України та законами України, намаганням закрити кримінальні провадження при тому, що були зібрані достатні та неспростовні докази вчинених правопорушень, посадові особи СВ Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області заподіяли позивачу, як потерпілому по справі, моральну шкоду. З вини слідчих його права неодноразово порушувалися та не поновлені, порушення закону не припинено. Досудове слідство проводиться неналежним чином, з численними порушенням норм чинного законодавства та прав позивача. Позивач, як громадянин України, повинен протягом тривалого часу звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність слідчих, у зв`язку з чим витрачав час, кошти, ніс моральні страждання. З вини слідчих позивач був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону; протягом п`яти років займався не притаманними йому справами, його життя безповоротно зруйновано та порушено психологічне благополуччя, погіршився стан здоров`я; протягом тривалого часу позивач витрачав свій особистий час і звертався до керівників органів досудового слідства Національної поліції України, суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України.
Позивач просив суд:
- захистити конституційне право позивача на компенсацію моральної шкоди, заподіяної йому неправомірною тривалою бездіяльністю слідчих Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області при розслідуванні у кримінальних провадженнях № 42019080000000058 та № 12019080000000166;
- стягнути з відповідача за заподіяну позивачу моральну шкоду 2 800 000,00 грн;
- стягнути з відповідача 100 000,00 грн за адвокатські послуги;
- стягнути з відповідача витрати під час досудового розслідування у розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не довів, що діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана шкода.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
25 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14 грудня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Стрільчук В. А.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що надмірна тривалість кримінального провадження, викликана протиправною бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування безумовно свідчить про порушення прав скаржника та заподіяння йому моральної шкоди.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 08 травня 2019 року на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя СУ ГУНП у Запорізькій області було внесено відомості до ЄРДР № 12019080000000166 із зазначенням про те, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.
В ході досудового розслідування слідчим проведено наступні слідчі (розшукові) дії: допитано в якості свідків заступника директора МКП "Основаніє" ОСОБА_3, начальника інформаційно-технічного відділу МКП "Основаніє" ОСОБА_5; отримано пояснення у ОСОБА_1 з приводу відомих йому обставин злочину; надіслано запит до департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради з приводу надання належним чином завірених копій протоколу ведення робочої наради від 13 червня 2014 року № 4 (відповідь не надійшла); надіслано запит до голови Запорізької міської ради про надання належним чином завірених копій розпорядження міського голови від 24 лютого 2014 року № 81р, від 17 березня 2018 року № 107р, від 07 квітня 2014 року № 148р (відповідь на запит надійшла, документи були долучені до матеріалів кримінального провадження; з метою допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 направлено постанову про проведення слідчий (розшукових) дій на іншій території, а саме до територіального підрозділу ГУНП в Харківській області; за результатами вивчення кримінального провадження, з метою забезпечення належної організації досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні керівництвом слідчого управління в порядку статті 39 КПК України підготовлено процесуальні вказівки про проведення додаткових (слідчих) розшукових дій (№ 2578/6/04-2020 від 11 березня 2020 року); з метою допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 направлено постанову про проведення слідчих (розшукових) дій на іншій території, а саме до територіального підрозділу ГУНП в Харківській області. Матеріали виконаного доручення надійшли до СВ Олександрійського ВП ДВП ГУНП та долучені до матеріалів кримінального провадження.
24 квітня 2020 року з метою продовження строків проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, слідчий в порядку статей 219, 294, 295 КПК України, звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про продовження строків до 12 місяців (до 08 травня 2021 року). Ухвалою слідчого судді строки проведення досудового розслідування продовжені не були.
В довідці про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 травня 2019 року № 42019080000000058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, представник відповідача вказує на те, що згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2019 року прийнято заяву від ОСОБА_1 щодо надання неправдивих показань ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 245-248).
05 лютого 2020 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу у справі № 331/4832/19.0 про зобов`язання слідчого СВ Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області Кононенка Д. О визнати ОСОБА_1 потерпілим по кримінальних провадженнях № 42019080000000058 та № 12018080000000166 (т. 1 а. с. 31-34).
20 липня 2020 року прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 Іванніковою А. І. було винесено постанову про те, що матеріали кримінального провадження від 07 травня 2019 року № 420190800000000058 направлено до підрозділу дізнання Олександрівського ВП ДВП ГУНП у Запорізькій області для здійснення подальшого досудового розслідування.
22 липня 2020 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу у справі № 331/4832/19, якою зобов`язано слідчого СВ Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 липня 2020 року про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42019080000000058 (т. 1 а. с. 72-74).
В обґрунтування заподіяної шкоди позивач ОСОБА_1 надав суду епікриз виписний, протокол МРТ дослідження, витяг з медичної карти, довідку з лікувального закладу (т. 1 а. с. 112-116).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.