Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 602/1082/19
провадження № 61-7521св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2021 року у складі судді
Радосюка А. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2022 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. Я., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 20 липня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 445, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 69 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 19 липня 2012 року. Позичальник зобов`язувалася здійснювати погашення кредиту рівними частинами у розмірі 3 450,00 доларів США щоквартально, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту та сплачувати нараховані проценти не пізніше 30 (31) числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу.
У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості у розмірі 82 257,02 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі № 2-153/2010, позов задоволено. Достроково стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 657 996, 88 грн, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно, передане ним в іпотеку за договором іпотеки від 20 липня 2007 року № 1739.
Додатковим рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2018 року резолютивну частину рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі № 2-153/10 викладено в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 83 257,02 доларів США, що станом на 13 липня 2010 року, згідно курсу Національного банку еквівалентно 657 996,88 грн, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним згідно нотаріально посвідченого 20 липня 2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно".
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Лановецького районного суду Тернопільської області із заявами про розстрочку виконання рішення, на підставі яких судом постановлені ухвали від 07 жовтня 2010 року та 05 вересня 2013 року про розстрочку виконання рішення суду.
18 березня 2016року Лановецьким районним судом у справі № 2-153/10 постановлено ухвалу, якою змінено графік погашення заборгованості, встановлений ухвалою суду від 05 вересня 2013року та розстрочено виконання рішення суду у справі № 2-153/2010, встановлено графік погашення суми стягнення.
Станом на 21 жовтня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 445 становить: по тілу кредиту 50 226,54 доларів США; три проценти річних, нараховані на прострочену суму заборгованості за період з 20 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2019 року - 5 025,28 доларів США.
Посилаючись на наведене, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по основному боргу - 48 726,54 доларів США та три проценти річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості за період з 20 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2019 року, в розмірі 5 025,28 доларів США.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області
від 05 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2021 року, позов АТ "Ощадбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року у розмірі 53 751,82 доларів США, з яких: 48 726,54 - заборгованість по основному боргу; 5 025,28 доларів США - три проценти річних. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що позивачем доведено порушення
ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року та наявність заборгованості перед банком. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у випадку невиконання боржником грошових зобов`язань кредитор вправі задовольнити вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором незалежно від звернення стягнення на предмет іпотеки. Відхиляючи доводи відповідача про сплив позовної давності до основного зобов`язання, суд виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується здійснення ОСОБА_1 постійних платежів на погашення суми заборгованості, як до звернення позивача до суду, так і під час розгляду справи в суді, що слід вважати перериванням перебігу позовної давності.
Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2021 рокускасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наявні у справі докази та не перевірив доводи відповідача про те, що сплачені нею на користь банку кошти не можна вважати добровільним визнанням боргу, оскільки сплачувалися нею не добровільно, а на виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі №2-153/10, згідно з встановленого ухвалами суду графіка погашення заборгованості, а тому дійшов передчасного висновку про те, що такі дії переривали перебіг позовної давності.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 березня
2021 року - без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на невиконання відповідачем умов договору та судового рішення про стягнення заборгованості. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідачки про застосування позовної давності, суд першої інстанції підставно виходив з того, що внаслідок сплати останньою боргу та відсотків за кредитним договором у період з 13 липня 2010 року по 03 березня
2020 року, тобто добровільного визнання нею боргу та вчинення дій щодо його сплати, відбувалося переривання позовної давності, а отже
АТ "Ощадбанк" не пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, подавши відповідну позовну заяву у жовтні 2019 року. При цьому суд вважав, що сплата боргу за кредитним договором без зазначення в квитанціях, що кошти стягувались на виконання рішення суду чи на виконання ухвали суду про розстрочку в касі банку, а не через орган ДВС,
є належними доказами та свідчать про те, що кожен платіж вчинений
ОСОБА_1 перериває строк позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не звернули увагу на те, що ухвалами Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2010 року, від 05 вересня 2013 року та від 18 березня 2016 року задоволені заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у спосіб звернення стягнення, зокрема були встановлені графіки щомісячного погашення суми стягнення, що свідчить про те, що зазначеними ухвалами суду про розстрочку виконання рішення суду, фактично було змінено спосіб виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року із звернення стягнення на іпотечне майно на стягнення заборгованості, і АТ "Ощадбанк", як стягувач у виконавчому провадженні, їх не оскаржував. Таким чином, банк звернувся до суду із вимогами про вирішення спору, з приводу якого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав набрали законної сили рішення та ухвали суду, а тому провадження у справі підлягало закриттю.
Крім того, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили наявні у справі докази та дійшли помилкового висновку про те, що АТ "Ощадбанк" звернулося з позовом до суду в межах позовної давності. Суди залишили поза увагою, що позовна давність щодо вимог про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2007 року почала свій перебіг з 25 липня 2010 року - з дати звернення банку з позовом до суду про дострокове стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак сплила 25 липня 2013 року. Зазначає, що вона здійснювала платежі на користь банку на виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року, а тому такі дії не можуть вважатися добровільним визнанням нею свого боргу, внаслідок яких відбулося переривання перебігу позовної давності.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що сплата заборгованості перед банком повинна була здійснюватися в іноземній валюті (доларах США), оскільки не врахували, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі № 2-153/2010 з відповідача стягувалася сума заборгованості в національній валюті без визначення еквівалента у доларах США. Посилаючись на наведене, вважала помилковими висновки суду першої інстанції про те, що сплата гривневого еквівалента заборгованості не може вважатись належним виконанням судового рішення.
Вказувала на не урахування судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 березня 2021 року у справі № 752/17238/16 про те, що "у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення".
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року від АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 23 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 445, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 69 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних, а позичальник зобов`язувалася повернути кредит до 19 липня 2012 року.
20 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1739, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку майно, яке належить йому на праві власності:
1) нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 393,80 кв.м.;
2) земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0, 06602 га, кадастровий номер 6123810100020040153, що розташована на території Лановецької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 69,40 кв. м, житловою площею - 46 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до іпотечного договору від 20 липня 2007 року № 1739 ОСОБА_2 є іпотекодавцем за власними зобов`язаннями та майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 445.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року позов ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Достроково стягнуто з ОСОБА_1 657 996,88 грн, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 згідно договору іпотеки від 20 липня 2007 року № 1739.
У зв`язку з невиконанням позичальником зазначеного судового рішення, банк звернувся із заявою про примусове його виконання до ДВС Лановецького районного управління юстиції, яким 22 липня 2013 року відкрито виконавче провадження за № 39000765, повторно виконавчий документ був пред`явлений до виконання 06 вересня 2016 року.
Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2010 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у цивільній справі
№ 2-153/2010 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно, та встановлено графік погашення суми заборгованості.
Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у цивільній справі
№ 2-153/2010 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно, та встановлено графік погашення суми заборгованості.
Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у цивільній справі
№ 2-153/2010 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно та змінено графік погашення заборгованості, встановлено наступний графік погашення суми стягнення: з 01 березня
2016 року по 01 березня 2017 року - 250 доларів США щомісячно; з 01 березня 2017 року по 01 березня 2018 року - 250 доларів США щомісячно; з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року - 300 доларів США щомісячно; з 01 березня 2019 року по 01 березня 2020 року - 300 доларів США щомісячно; з 01 березня 2020 року по 01 лютого 2021 року - 4141,66 доларів США щомісячно.
Додатковим рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2018 року резолютивну частину рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі
№ 2-153/10 викладено в наступній редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 83 257,02 доларів США, що станом на 13 липня 2010 року, згідно курсу Національного банку еквівалентно 657 996,88 грн (у тому числі 69 000,00 доларів США - заборгованість по кредиту, заборгованість по прострочених відсотках 13 280,87 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976,15 доларів США), шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно, передане ним згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 20 липня 2007 року зареєстрованого за № 1739.
13 вересня 2016 року державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52202983 на підставі виконавчого листа Лановецького районного суду Тернопільської області № 2-153/2010 від 06 серпня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 657 996,88 грн боргу шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно, передане ним згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 20 липня 2007 року, зареєстрованого за № 1739.
26 лютого 2020 року державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні ВП № 52202983 з примусового виконання виконавчого листа Лановецького районного суду Тернопільської області № 2-153/2010 від 06 серпня 2010 року, винесено постанову про зміну реєстраційних даних, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" боргу в розмірі 83 257,02 доларів США, що станом на 13 липня
2010 року, згідно курсу Національного банку еквівалентно 657 996,88 грн, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним нерухоме майно, згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 20 липня 2007 року, зареєстрованого за №1739.
Звертаючись до суду із цим позовом, АТ "Ощадбанк" посилалося на невиконання позичальником умов договору та зазначених судових рішень, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 48 726,54 доларів США, а тому просив стягнути тіло кредиту та три проценти річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості за період
з 20 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2019 року, в розмірі 5 025,28 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установивши, що
ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 48 726,54 доларів США, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Разом з тим суди попередніх інстанцій дійшли помилковово висновку про їх задоволення з огляду на пропуск позивачем позовної давності.
Щодо позовної давності про стягнення заборгованості за кредитом
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).