Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 263/114/20
провадження № 61-19344св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад "Міський спортивний комплекс "Азовець",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року в складі судді Томіліна О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Баркова В. М., Мироненка І. П., Мальцевої Є. Є. та за касаційною скаргою Комунального закладу "Міський спортивний комплекс "Азовець" на постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу "Міський спортивний комплекс "Азовець" (далі - КЗ МСК "Азовець") та просив визнати неправомірними і скасувати накази відповідача № 87 від 15 жовтня 2019 року "Про закріплення начальників стадіонів за стадіонами", № 123-к "Про дисциплінарне стягнення", № 124-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1", поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовував тим, що він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Іллічівець" (далі - ТОВ "ФК "Іллічівець") на посаді завідуючого стадіону імені В. С. Бойка. У зв`язку з прийняттям цього стадіону до складу КЗ МСК "Азовець", з 01 травня 2019 року його переведено на роботу до відповідача на посаду начальника стадіону за безстроковим трудовим договором та визначено йому робоче місце - стадіон імені Володимира Бойка .
У подальшому він створив незалежну професійну спілку працівників, після чого між ним та директором спортивного комплексу виникли неприязні відносини, у зв`язку з чим відповідач без законних підстав, всупереч пункту 3 статті 29 КЗпП України, змінив йому робоче місце на стадіон "Олімп".
06 грудня 2019 року він вийшов на роботу та звернувся до відповідача з заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції з 09 грудня 2019 року. Однак, у наданні цієї відпустки відповідач відмовив, а наказом від 18 грудня 2019 року звільнив його з роботи у зв`язку із його відсутністю на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 09 грудня 2019 року.
Вважав звільнення незаконним, оскільки відповідач зобов`язаний був виконати вимоги пункту 18 статті 25 Закону України "Про відпустку" й надати йому відповідну відпустку з 09 грудня 2019 року. До того ж звільнення проведено без попередньої згоди на це профспілкової організації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначення позивачу робочого місця та звільнення його за прогул проведено відповідачем з дотриманням вимог закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року в частині відмови в скасуванні наказу № 124-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про їх задоволення.
Наказ № 124-к від 18 грудня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 скасовано.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника стадіону КЗ МСК "Азовець" з 18 грудня 2019 року.
Стягнено з КЗ МСК "Азовець" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 95 049,60 грн без урахування податків і обов`язкових платежів.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача за прогул 09 грудня 2019 року є незаконним, оскільки позивач подав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 09 грудня 2019 року на підставі пункту 18 статті 25 Закону України "Про відпустку", законних підстав для відмови в наданні якої відповідач не мав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року КЗ МСК "Азовець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року в справі № 6-1412цс17, постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року в справі № 761/39962/16-ц, від 25 вересня 2019 року в справі № 341/1825/16-ц; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що в позивача були відсутні законні підстави для отримання відпустки, про відмову в наданні якої він знав, тому його звільнення за прогул є законним.
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на відсутність висновкуВерховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення cуду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні його позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суди неповно з`ясували обставини справи, зокрема, не врахували, що перед початком роботи відповідач визначив йому робоче місце на стадіоні імені Володимира Бойка і правових підстав для зміни цього робочого місця після початку роботи не мав, оскільки відповідно до положень пункту 3 статті 29 КЗпП України робоче місце визначається працівникові саме до початку роботи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КЗ МСК "Азовець" та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
23 березня 2021 року справа № 263/114/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу КЗ МСК "Азовець", у якому просить залишити її без задоволення, а КЗ МСК "Азовець" надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити її без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що позивач працював у ТОВ "ФК "Іллічівець" на посаді завідуючого стадіону імені Володимира Бойка.
Рішенням Маріупольської міської ради № 7/40-3745 від 21 березня 2019 року вирішено ТОВ "ФК "Іллічівець" передати з балансу, а КЗ МСК "Азовець" прийняти від ТОВ "ФК "Іллічівець" на баланс майно, зокрема, майно стадіону імені Володимира Бойка.
Наказом КЗ МСК "Азовець" № 29-к від 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 прийнято начальником стадіону на одну ставку за безстроковим трудовим договором з 01 травня 2019 року за переведенням з ТОВ "ФК "Іллічівець".
Наказом КЗ МСК "Азовець" № 87 від 15 жовтня 2019 року "Про закріплення начальників стадіонів за стадіонами" за ОСОБА_1 закріплено стадіон "Олімп", розташований на вулиці Сеченова, 71а, зобов`язано прийняти майно стадіону згідно з актом до 31 жовтня 2019 року та приступити до виконання своїх обов`язків з 01 листопада 2019 року.
Наказом КЗ МСК "Азовець" № 90к від 21 жовтня 2019 року "Про в.о. начальника стадіону", у зв`язку з хворобою начальника стадіону ОСОБА_1, призначено ОСОБА_3 виконуючим обов`язки начальника стадіону імені Володимира Бойка з 21 жовтня 2019 року на час хвороби ОСОБА_1 . Дію наказу № 87 від 15 жовтня 2019 року "Про закріплення начальників стадіонів за стадіонами" стосовно стадіонів імені Володимира Бойка та "Олімп" виконати протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу начальника стадіону ОСОБА_1 .
У зв`язку з невиконанням позивачем посадових обов`язків, зокрема, наказів щодо прийняття майна стадіону "Олімп", наказом КЗ МСК "Азовець" № 123-к від 17 грудня 2019 року йому оголошено догану.
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про надання йому з 09 грудня 2019 року відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті, з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи.
Письмовою відповіддю КЗ МСК "Азовець" від 09 грудня 2019 року № 344 ОСОБА_1 роз`яснено, що його заява про надання відпустки задоволенню не підлягає.
Згідно з актом щодо результатів службового розслідування від 18 грудня 2019 року, начальник стадіону ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 09 грудня 2019 року з 08:50 год до 12:00 год та з 13:00 год до 17:00 год, чим допустив порушення трудової дисципліни.
Наказом № 124-к від 18 грудня 2019 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" ОСОБА_1, начальника стадіону КЗ "МСК "Азовець", звільнено з 18 грудня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 3 статті 29 КЗпП України до початку роботу за укладеним договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.