Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа №303/2871/20
провадження № 61-6839св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства "Універсал Банк" - адвоката Матьковського Романа Еміловича на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2020 року у складі судді
Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого
2022 рокуу складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю.,
Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивований тим, що 21 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг ВL 2592, згідно з умовами якого останній отримав кредит в рамках ліміту 100 000,00 доларів США строком користування до 01 березня
2028 року.
Цього ж дня, 21 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та
ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок площею 56,20 кв. м, житловою площею 31,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість у розмірі 983 452,02 грн та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.
Посилаючись на те, що зобов`язання ОСОБА_3 перед банком зі сплати кредиту та інших нарахувань у розмірі 1 455 428,16 грн залишилися невиконаними, АТ "Універсал Банк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на:
- земельну ділянку, площею 0,0938 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0040, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського МНО, ОСОБА_4, зареєстрований за номером 255 ;
- земельну ділянку, площею 0,1158 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0041, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського РНО Попович В. В., зареєстрований за номером 981,
які виникли як наслідок розподілу земельної ділянки за кадастровим номером 22755502:00:002:0015, яка перебуває в іпотеці AT "Універсал Банк" в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за генеральним договором про надання кредитних послуг BL2592
від 21 березня 2008 року в межах суми заборгованості ОСОБА_3 в загальному розмірі 1 455 428,16 грн, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення законодавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 10 листопада 2020 року в задоволенні позову АТ "Універсал Банк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості у 2011 року, який розглянутий судом по суті, банк перервав строк позовної давності у спорі з відповідачем щодо погашення останнім спірної кредитної заборгованості, а тому при зверненні у червні 2020 року до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк пропустив строк позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 липня 2021 року прийнято відмову АТ "Універсал Банк" від апеляційної скарги в частині вимог до ОСОБА_2 та закрито провадження у справі в цій частині.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" задоволено частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 10 листопада 2020 року змінено в частині правового обґрунтування відповідно до редакції постанови апеляційного суду, а резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач мав можливість пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років після звернення
17 листопада 2010 року з позовом до суду про дострокове виконання боргових зобов`язань ОСОБА_3 у цілому, однак пропустив цей строк та звернувся до суду з позовом 04 червня 2020 року, тобто за межами строку позовної давності. Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі їх адвоката Сабова І. І. подано заяву про застосування строків позовної давності, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки в межах суми основного зобов`язання, яким є сума у розмірі 124 631,16 доларів США, що еквівалентно сумі 983 452,02 грн.
Крім того, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині загальної суми 471 976,14 грн за порушення грошового зобов`язання не вкладається в розмір основного кредитного зобов`язання, відповідальність за яке забезпечена іпотечним майном, а тому не підлягає задоволенню, оскільки виконання такої суми відбувається на загальних підставах.
Також апеляційний суд зазначав, що АТ "Універсал Банк" заявило позовні вимоги про звернення стягнення на частину предмету іпотеки, яким на момент звернення з позовом до суду виступають дві земельні ділянки площами 0,0938 га і 0,1158 га, які на час укладення договору іпотеки входили у загальний розмір земельної ділянки площею 0,2096 га, кадастровий номер 2122755502:00:002:0015. Вимоги ж про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким виступає житловий будинок загальною площею 56,20 кв. м, який знаходиться на вищевказаній земельній ділянці, банком не заявлялись.
Апеляційний суд вважав, що заявлення позивачем вимог не на весь предмет договору іпотеки, який входить до складу садиби, є свідченням обрання неефективного способу захисту порушеного права, так-як судовий захист не буде повним та не відповідатиме принципу процесуальної економії, у зв`язку із чим дійшов висновку, що АТ "Універсал Банк" обрало неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому у задоволенні даного позову слід відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ "Універсал Банк" - адвоката Матьковського Р. Е. на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник АТ "Універсал Банк" - адвокат
Матьковський Р. Е., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги банку згідно уточнення вимог апеляційної скарги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі
№ 523/10225/15-ц, провадження № 14-159цс19, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, провадження № 14-203цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку із обранням неефективного способу захисту порушеного права, а саме заявлення позивачем вимог не на весь предмет договору іпотеки, не звернув уваги, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2015 року у справі №303/3651/14-ц було задоволено позов банку та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 56,20 кв. м, який належить ОСОБА_5 в рахунок погашення суми заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 983 452,02 грн.
Також зазначав, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
У цій справі відбулась як зміна власника майна, так і зміна самого майна, оскільки земельна ділянка, яка перебуває в іпотеці банка, була поділена на дві частини з присвоєнням нових кадастрових номерів, і тільки в травні
2020 року банк відновив записи у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та записи про заборону відносно земельних ділянок, і одразу звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважає, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки не охоплюються пред`явленим позовом у 2010 році та стосуються інших боржників та майна, а тому позовна давність щодо них не переривалась.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Універсал Банк" укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL 2592, згідно якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в рамках ліміту 100 000,00 доларів США строком користування до 01 березня 2028 року.
21 березня 2008 року між ОСОБА_3 та АТ "Універсал Банк" укладено додаткову угоду № BL2592/ BL2592-КL+ до Генерального договору № BL2592, відповідно до умов якої позичальнику в рамках кредитного ліміту, встановленого Генеральним договором, надано кошти в розмірі
80 000,00 доларів США.
17 червня 2008 року між ОСОБА_3 та АТ "Універсал Банк" укладено додаткову угоду № BL2592/ BL 5106-К до Генерального договору № BL2592, відповідно до умов якої позичальнику в рамках кредитного ліміту, встановленого Генеральним договором, надано кошти в розмірі
20 000,00 доларів США.
Також 21 березня 2008 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є:
- житловий будинок загальною площею 56,20 кв. м, житловою площею
31,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з умовами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки цей договір підлягає нотаріальному посвідченню, набирає чинності з моменту такого посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за основним договором, що обумовлює основне зобов`язання.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 25 січня 2011 року у справі № 2-219/11 достроково стягнуто з
ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" повну суму заборгованості за тілом наданого кредиту та відсоткам за користування кредитом на загальну суму 124 631,16 доларів США, що еквівалентно сумі 983 452,02 грн. Рішення суду набуло законної сили та видано виконавчий лист.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість у вигляді інфляційних втрат за час прострочення в сумі 383 546,29 грн, 3% річних за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 88 429,85 грн та судовий збір в розмірі 7 079,64 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, банк зазначав, що в ході виконання виконавчого листа від 14 вересня 2011 року у справі №2-219/11 йому стало відомо, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 січня
2015 року у справі № 303/7735/14 задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку 2122755502:00:002:0015, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2096 га, яка перебувала в іпотеці АТ "Універсал Банк".
В подальшому вказану земельну ділянку було поділено на дві земельні ділянки: площею 0,0938 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0040, та площею 0,1158, кадастровий номер 2122755500:12:000:0041.
Також банк зазначав, що у травні 2020 року ним відновлено записи у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про заборону відносно земельних ділянок, які знаходяться в АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
Щодо неефективного способу захисту
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, зокрема, посилався на те, що банком обрано неефективний спосіб захисту, оскільки позивачем не заявлено позовних вимог щодо звернення стягнення на весь предмет іпотеки, в тому числі й на житловий будинок.
Апеляційний суд виходив з того, що здійснення самостійного звернення стягнення на земельну ділянку, на якій знаходиться житлова нерухомість, без звернення такого стягнення на інший предмет іпотеки, яким виступає житловий будинок, свідчить про те, що за рахунок лише земельної ділянки розмір кредитної заборгованості за основним зобов`язанням не буде погашено внаслідок непокриття такого розміру через недостатність грошових коштів виходячи з визначеної вартості предмет іпотеки. Такий стан речей по захисту майнового права та інтересу призведе до необхідності повторного звернення з позовом до суду щодо звернення стягнення і на іншу частину предмету іпотеки, яким виступає житловий будинок і нероздільно пов`язаний із зазначеною земельною ділянкою.